WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Соціальна переорієнтація економіки перехідного періоду з відносинами внутрішніх і зовнішніх ринків - Реферат

Соціальна переорієнтація економіки перехідного періоду з відносинами внутрішніх і зовнішніх ринків - Реферат

ніші в конкурентній боротьбі на міжнародних ринках;
o по-четверте, соціальну орієнтацію економічного розвитку на забезпечення гідного життя людини і суспільства, нормального процесу демовідтворення;
o по-п'яте, структурну і якісну збалансованість ринкового попиту і пропозицій в широкому розумінні функціонування всіх видів розвитку ринків зі стабільними цінами.
Безсумнівно, найважливішою складовою переходу до цієї моделі є раціональне роздержавлення і приватизація, формування справжнього господаря і більш ефективного господарювання. Ці процеси останнім часом в Україні значно прискорилися. Однак роздержавлені системи, маючи вагому перевагу за обсягом і часткою вартості виробничих фондів, істотно поступаються неприватизованим за показниками обсягів товарного випуску і кінцевих результатів, що, зрозуміло, не сприяє подоланню кризи. фетишизувати дію цього фактора, як панацею від усіх економічних хвороб, нерозумно.
Одним правовим актом, безумовно, можна перетворити всіх людей на "паперових" власників, та від цього жодного додаткового ефекту не буде. Про це свідчить досвід поверхових господарських трансформацій у постсоціалістичних країнах. "Паперових" власників треба ще перетворити в реальних і створити сприятливий інвестиційний клімат для справжніх перетворень. Формування "більш ефективних господарських систем - процес поступовий, який органічно пов'язаний з відповідним нарощуванням реального капіталу та інвестицій у структурне і якісне оновлення приватизованих об'єктів.
Враховуючи інвестиційну обмеженість, Україні доводиться базувати свою стратегію і поточну економічну політику на виборі обмеженої кількості пріоритетів. Ними, як вже відзначалося, є енергетичний комплекс і забезпечення енергетичної безпеки, Агропромисловий комплекс і забезпечення продовольчої безпеки, а Також розвиток промислових виробництв з високими технологіями, конкурентоспроможних на світових ринках, що забезпечують технологічний прорив у ринковому функціонуванні всього "Народного комплексу і його регіональних блоків. Для цього є поки що до кінця не зруйнований науковий і науково-технічний потенціал, фундаментальні наукові і проектно-конструкторські розробки, а також висококваліфіковані кадри.
Україна має чимало конкурентоспроможних технологій у аерокосмічній сфері, в ракето- і суднобудуванні, у виробництві нових матеріалів із заданими властивостями, в регулюванні хімічних, біохімічних і біофізичних процесів при створенні вчасних різноманітних хімічних продуктів. Саме цей найважливіший пріоритет охоплює вирішальні сфери людської Діяльності як основи нинішніх і майбутніх прогресивних змін.
Успішно розв'язати проблему структурної переорієнтації економіки в соціальному напрямі без кардинальної технологічної перебудови аграрного сектора і переробної промисловості неможливо. В умовах гострої інвестиційної обмеженості треба буде докласти чимало зусиль для збільшення внутрігосподарських накопичень, створення бюджетних і позабюджетних інвестиційних фондів і залучення іноземних інвесторів для вирішення цього життєво важливого завдання, включаючи здійснення результативних аграрних перетворень з формуванням конкурентоспроможних господарських систем.
Визначальну роль в цьому процесі має відігравати могутній промисловий вплив на продовольчу сферу, без чого домогтися швидких зрушень не реально. Не обійтися тут і без потужної державної підтримки у розвитку першочергових пріоритетів. Базувати аграрну сферу на ручній праці і живій тягловій силі, як пропонують деякі недалекоглядні політики, означало б поставити країну на межу голоду і вимирання народів. Такі рецепти лікування затяжної економічної хвороби зовсім неприйнятні і дуже небезпечні. Важливо одночасно зі зміною структури АПК, її оптимізацією, переглянути структуру аграрної сфери, пристосувавши її під ринковий попит, що змінюється, і розширити експортні можливості.
Гостра промислова і структурна криза неминуче посилює негативний тиск на аграрну сферу, котра, позбавившись реальних можливостей технологічного оновлення, купівлі необхідних для цього промислових інгредієнтів (енергетичних ресурсів і машинних комплексів, мінеральних добрив і засобів захисту від бур'янів, шкідників і хвороб, технологій оброблення і перероблення сільськогосподарських продуктів і сировини, будівельних матеріалів та інших засобів виробництва), опинилася перед фактом неминучого занепаду. Саме сільське господарство як найменш захищена і нестабільна сфера діяльності протягом десятиліть часів тоталітаризму, що виступала інвестиційним донором для розвитку ВПК і будівництва міст, в умовах ще більш різкого посилення цінових диспаритетів (ціни на промислові товари, що споживаються селом, зростають значно швидше, ніж ціни на сільськогосподарські продукти) і позбавлення вільного доступу до кредитних ресурсів, перетворилося у фінансового банкрута. Гіперінфляція підірвала можливості економічного виживання селянства, перетворивши його в найбільш експлуатований клас суспільства. Переважає важка, малопродуктивна і мізерно оплачувана ручна праця на землі і у тваринництві. Останнє взагалі, перетворившись на збиткове, масово згортається, легко витискуючись зі своїх ринків іноземними продовольчими фірмами, що поставляють більш дорогі м'ясні і молочні продукти. Аграрні фірми, на жаль, перетворюються на черговий етап розвалу господарських структур без заміни їх більш ефективними. Відбувається процес аграрної деградації.
Дослідження свідчать, що майже в усіх постсоціалістичних країнах, що стали на шлях ринкової трансформації за рецептами, нав'язаними іззовні, різко загострюються соціальні проблеми, пов'язані з небувалим падінням рівня життя величезних соціальних верств населення. Подушна і сімейна прибутковість, купівельна спроможність робітників і селян, службовців і спеціалістів, інтелігенції та різних верств населення різко впала. Зростає пряме і особливо приховане безробіття. Основна маса людей стала жити значно гірше, ніж раніше. Харчування їх стає все більш неповноцінним, звужуючись до хліба і картоплі, що також дорожчають. Недоступними для багатьох стали товари першої необхідності (одяг, взуття), не кажучи вже про товари тривалого користування. Все це викликає, з одного боку, апатію і недовіру до економічних реформ, що відбуваються, а з другого, - озлоблення і агресивність, небачене посилення криміногенної ситуації:
бандитизму, крадіжок і шахрайства, незаінтересованості у підвищенні продуктивності праці, внаслідок мізерної її оплати, прагнення до насильницького перерозподілу матеріальних благ, що зменшуються. Така нестійка система суспільного устрою, в яку закладено вибухові соціальні й національні конфлікти, довго існувати не може. Рано чи пізно її очікує соціальний вибух, якщо нові держави вмілою і гнучкою економічною і соціальною політикою не зуміють зняти напруження і спрямувати ринкові реформи в творче русло, що забезпечує піднесення рівня життя не тільки криміногеннезбагатілої меншості, а й знедоленої і зубожілої більшості.
Loading...

 
 

Цікаве