WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Соціальна переорієнтація економіки перехідного періоду з відносинами внутрішніх і зовнішніх ринків - Реферат

Соціальна переорієнтація економіки перехідного періоду з відносинами внутрішніх і зовнішніх ринків - Реферат

"експортний наступ Заходу у Східній Європі". Навряд чи варто закривати очі на цей факт утрати своїх ринків і валютних ресурсів країнами Східної і Центральної Європи. Тим більше, що він безпосередньо пов'язаний з рівнем життя їх народів, погіршенням соціального становища переважної частини населення.
На жаль, в Росії, Україні та інших країнах СНД, що стали на шлях ринкових реформ, верх взяли сили аж ніяк не антиінфляційно-створювальної спрямованості, а прямо протилежної гіперінфляційно-руйнівної, тобто сили ринкової анархії, архірадикальних політичних вимог негативного зламу діючих форм господарювання, не здійснивши за допомогою потужних ринкових стимулів і конкурентної селекції їх модернізації і не створивши натомість нових, більш продуктивних, що були б конкурентоспроможними, могли б не лише компенсувати втрати від банкрутства застарілих господарських структур, а й забезпечувати приріст додаткового ефекту.
Майже аналогічно свого часу архіреволюціонери розкрадали і вимагали руйнувати "капіталістичні" підприємства, поміщицькі і куркульські господарства, а також інші системи життєзабезпечення людей і держави. Сумні уроки історії аж ніяк не йдуть їм на користь. Дезорганізація виробництва і господарський хаос неминуче супроводжуються відповідним економічним занепадом. В Україні він найвідчутніше виявився з 1992 року, коли держава, по суті, втратила регулюючі функції процесів соціально-скономічної трансформації, відпустивши її на ринково-ліберальний самоплив, а точніше - базарний хаос. У результаті темпи економічного занепаду з поступових дуже швидко досягли фази катастрофічного обвалу.
За підрахунками Європейського центру макроекономічного аналізу України, реальний розмір ВВП в оцінках постійних рублів 1990 року становив у 1992 році - 137,4 мільярда рублів, у 1993 році - 100,5 мільярдів, тобто зменшився на 26,9 відсотків, а у 1994 році -всього 60,3 мільярда рублів, або в 2,3 раза менше. Більше ніж удвічі впало виробництво промислової і на 1/3 сільськогосподарської продукції. В 1995 році ВВП за тими ж розрахунками зменшився ще - до 55,9 млрд. рублів, в 1996 р. (за попередніми даними) до 52,5, а в 1997 р. - до 48,5 млрд. руб. , тобто до 35,3% рівня 1992 р. Номінальні доходи населення за рахунок колосальної емісії свого часу грошей, без будь-якого зв'язку з рухом результативних показників ВВП і НД збільшувалися в декілька тисяч разів, а реальні - різко знижувалися.
Щоправда, офіційні дані по темпах і рівню економічного спаду в Україні, розраховані Мінстатом України, суттєво розходяться з аналогічними підрахунками незалежних експертів і міжнародних організацій. Наприклад, динаміка ВВП, за офіційними даними української статистики, виглядає так: 1990 рік - 100 відсотків, 1991 - 92,5, 1992 - 83,1, 1993 - 76,5 і 1994 рік - 57,2 відсотка, тобто падіння на 42,8 відсотка. Ця динаміка виглядає значно краще динаміки фактичного спаду виробництва основних видів продукції в натуральних показниках, а також вартісних розрахунків Європейського центру макроекономічного аналізу України і незалежних експертів. Тенденція подальшого економічного спаду в 1995 - 1997 рр. хоча й дещо уповільнилася, проте продовжується, погіршуючи економічне становище країни.
Особливу занепокоєність викликає продовження спаду товаровиробництва із збереженням вкрай негативної тенденції випереджальних темпів скорочення випуску продуктів харчування, Ширвжитку і послуг під ринковий попит, що зростає. Триває Погіршення виробничої структури, а звідси і ринкової ситуації. Виробництво товарів народного вжитку, включаючи продукти харчування, скорочується приблизно вдвічі швидше, ніж всього промислового виробництва. Таким чином, структурні зрушення в Україні здійснюються поки що в протилежному напрямку від соціальної переорієнтації економіки.
Особливу тривогу викликає процес падіння інвестицій та інновацій у виробничу сферу й інфраструктуру, без чого промислове й аграрне відновлення, структурне і господарське оновлення макро-і мікроекономічних рівнів нездійсненне. Внутрішні накопичення діючих господарських структур, підприємців у сферах внутрішнього товаровиробництва, незалежно від форм власності, з'їдаються інфляцією і не забезпечують ринкового простору для належного функціонування інвестиційного комплексу і відтворювального процесу в масштабах, що розширюються. Більше того, виробничі фонди продовжують в переважній більшості виробничих сфер катастрофічне старіти, позбавляючи їх перспективи виходу з кризового стану і тим більше досягнення рівня сучасної технологічної і товарної конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках. Намагання господарників підтримати на плаву виробничий потенціал за допомогою марнотратного і неефективного роздування ремонтної бази лише погіршує становище, перетворюючи господарські системи у все менш надійні, збільшує число аварій з загальним падінням кінцевої результативності.
Зовнішні інвестиції, що широко рекламуються, численні обіцянки надати фінансову підтримку з боку міжнародних банківсько-фінансових структур і економічно розвинутих країн у модернізації діючих і створенні якісно нових виробництв у країнах СНД залишаються не більше, ніж добрими побажаннями. Фактично обсяги і питома вага іноземних інвестицій в України, так само як і в інших посттоталітарних країнах, залишаються стосовно до масштабів їх економіки мізерними, не мають вагомого впливу навіть на підготовку вихідного старту до економічного пожвавлення. Більше того, небачені темпи доларизації грошового обігу, внутрішніх грошових емісій, що знецінили національні валюти і штучно занизили їх курс відносно до ВКВ, створили сприятливі умови для значно більшого вивезення капіталів з цих країн, ніж припливу до них ззовні. Як не парадоксально, але факт, що саме Ці країни, що потрапили у фази глибокого економічного занепаду, виступають в якості інвестиційних донорів економічно розвинутих країн Заходу.
Комерційним структурам, що нажили свій капітал переважно криміногенним шляхом, зокрема, шляхом розкрадання і спекуляції державними товарами і сировинними ресурсами, значно вигідніше і безпечніше тримати свої надто великі фінансові накопичення у зарубіжних банках або ж інвестувати їх за кордоном подалі від вітчизняного правосуддя. До того ж, більшість з цих новоявлених підприємців, не маючи досвіду і знань у виробничому бізнесі, вкладати кошти в більш ризикований і важкий в наших умовах розвиток національного товарного виробництва не хочуть. Комерційні ж банки постсоціалістичних країн, у свою чергу, накопичивши капітали найбільш легким способом, начебто "з повітря", інфляційним шляхом за рахунок емісійних грошей і швидкого їх обігу в торговельній сфері, підняли процентні ставки на довготермінові кредити до небаченого в світовій практиці рівня, що, п0> суті, відсікло товаровиробників від джерела одержання довготермінових кредитів. Це ще більшою мірою заморозило весь відтворювальний процес.
Такий напрям ринкової реформації підтримувався свідомо державною економічною політикоюпід виглядом "невтручання" держави в
Loading...

 
 

Цікаве