WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Соціальна переорієнтація економіки перехідного періоду з відносинами внутрішніх і зовнішніх ринків - Реферат

Соціальна переорієнтація економіки перехідного періоду з відносинами внутрішніх і зовнішніх ринків - Реферат


Реферат на тему:
Соціальна переорієнтація економіки перехідного періоду з відносинами внутрішніх і зовнішніх ринків
Десятиліття панування тоталітаризму в колишньому СРСР, п'ятирічний період анархічної "перебудови" його економіки за наївними рецептами М. Горбачова і останній період (1991 - 1997 рр.) безсистемних і непослідовних трансформацій в нових умовах самостійного існування незалежних держав, на жаль, не привели до глибоких структурних і якісних змін в соціально-економічному становищі переважної більшості постсоціалістичних країн. Більше того, економіка виявилася вкрай виснаженою, з ще більшою деформацією макро- і мікроекономічних структур, в гостро кризовому стані.
Характерні особливості кризи з тими чи іншими відхиленнями виявилися майже в усіх нових країнах, що вийшли з колишньої соціалістичної співдружності. Це, по-перше, бурхливі сплески інфляції на фоні старих грошово-фінансових і банківсько-кредитних систем, що розвалилися, несвоєчасного, невмілого введення нових національних валют і масової доларизації грошового обігу. Новостворені державні банківсько-фінансові системи, комерційні банки, різного роду фінансові групи і страхові компанії, біржі і ринки цінних паперів, грошові спекулянти і шахраї, працюючи переважно для власного збагачення і збагачення обмеженого соціального прошарку верхівкової меншості, перетворили в Кінцевому рахунку всю грошову і фінансово-кредитну політику в гіперінфляційно-руйнівну модель перехідного періоду до ринкової економіки.
По-друге, так званий "ринковий шок", спроби регулювати складні соціально-економічні процеси лише примітивними чеомонетаристськими методами призвели до різкого спаду вітчизняного товарного виробництва - промислової і сільськогосподарської продукції, різноманітних послуг, а звідси, як неминучий наслідок, - відповідне зменшення валового внутрішнього продукту (ВВП) і національного доходу (НД).
По-третє, за десятиліття здійснення активної ринкової трансформації не лише не подолана, а навпаки, посилена структурна деформація економіки майже в усіх постсоціалістичних країнах. Це пов'язано з проявом економічного хаосу і послабленням регулюючого впливу держави на раціональне формування і функціонування макро- і мікроекономічних структур. Соціальна переорієнтація внутрішньої економіки з тоталітарної структури на структуру, що забезпечує першочергові потреби людини і суспільства, насичення внутрішнього ринкового попиту і розширення експорту товарів кінцевого споживання, не відбулася, хоча понад десятирічний період "перебудови" і "ринкових реформ" - строк чималий. Це дало змогу іноземним конкурентам потіснити наших товаровиробників як з внутрішніх, так і з міжнародних ринків. Експорт ще більшою мірою прийняв сировинний характер, а рівень конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників продовжує залишатися вкрай низьким.
По-четверте, економіка постсоціалістичних країн набула в небачених масштабах криміногенного характеру. Президент України Леонід Кучма охрестив її навіть "п'ятою владою". Кримінальні елементи, проникнувши у різні, в тому числі і ключові структури, правлять свій бал, тероризуючи і дсзорганізуючи все суспільство. Корупція і спекуляція, шахрайство і злодійство стають звичним явищем у житті людей. А це формує спотворену психіку в розумінні добра і зла, особливо в умовах, коли зло починає панувати, стає визначальним критерієм і фактором життєвою вибору, та ще й під прикриттям "ділової"' активності та "вміння" добре жити. І цей спадок закладається в генетичний код майбутніх поколінь, викликаючи досить небезпечні хвильові імпульси духовної деградації.
По-п'яте, економічний занепад супроводжувався одночасно бурхливим соціальним розшаруванням суспільства: зубожінням основної маси населення, особливо з низьким і нижчесерсднім рівнем доходів, і збагаченням обмеженого верхнього соціального прошарку за рахунок, на перших порах, головним чином. спекулятивного перепродажу державних товарних ресурсів, експортно-імпортних угод з одержанням валютної виручки не державою, а конкретними юридичними особами, причетними до зовнішньоторговельних операцій, "прихватизаці'Г держмайна і валютно-фінансових махінацій. Таким шляхом, по суті, народився і набув фінансового панування новий прошарок постсоціалістичних підприємців, як опора майбутніх неокапіталістичних устоїв. У ході цього суспільно-економічного перевороту за допомогою політики емісійно-цінового буму, обезцінення заробітної плати та інших видів доходів, а також ощадвнесків переважна частина населення виявилася пограбованою на користь того ж прошарку меншості, що збагатилася.
Слідом за цим катастрофічним занепадом, починаючи з виробництва споживчих товарів і продуктів харчування на величезному просторі 1/6 земної кулі, в цю ринкову нішу кинулися іноземні конкуренти, легко витіснивши безталанних вітчизняних Товаровиробників. Тим більше, витіснення відбулося не товарами більш дешевими і кращої якості. Навпаки, імпортовані товари широкого вжитку і продукти харчування - рівня знижених в ціні товарів і тих, що знімаються з прилавків західних країн.
Діяла зовсім не вільна ринкова конкуренція, а витіснення вітчизняних виробників зі своїх ринків методами елементарного відкупу корумпованої верхівки і торгової мафії, які здали кращі торговельні площі і місця в оренду іноземцям, адміністративне не допускаючи туди більш дешеві вітчизняні товари. На цьому аостраждали мільйони споживачів, які змушені купувати дорожчі і "е кращі зарубіжні товари. Торговельний бізнес черговий раз завдав удару життєвому рівню зубожілих соціальних прошарків населення.
Власний ринок виявився значною мірою втраченим, а нових зарубіжних ринків не завойовано, що ставить під загрозу Стабілізацію і розвиток ефективного промислового і аграрного вотенціалу, окрім того, породжує масове безробіття, посилення соціальної напруженості в суспільстві. Спроби деяких російських вубліцистів представити справу з товарною експансією країн Звходу, що зростає, в постсоціалістичні країни такою собі невинною вкцією, котра начебто зовсім і не зросла порівняно з колишнім СРСР, є неспроможними і невірогідними.
Наприклад, Європейська економічна комісія (м. Женева) Спільно з ФАО Продовольчою і сільськогосподарською Організацією 00Н в сільськогосподарському огляді Європи №36 1992 і 1993 років констатують: західна Європа в 1988/89 році мала позитивне сальдо в 666 мільйонів доларів США у своїй торгівлі сільськогосподарськими продуктами з Східною Європою, а в 1992 році позитивне сальдо зросло до 2,5 мільярдів доларів США. За цей же час, зазначається далі в огляді, Західна Європа мала позитивне сальдо торговельного балансу у своїй торгівлі з країнами СНД, що становило відповідно - 1,4 і 3,4 мільярда доларів США, тобто зросло на 2 мільярди доларів. Тут же підкреслюється, що жодна з країн Центральної Європи, крім Угорщини, не змогла добитися досить позитивного сальдо в своїй торгівлі із Західною Європою для фінансування процесу перебудови своєї економіки. Все це характеризуєтьсяі оцінюється як
Loading...

 
 

Цікаве