WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Механізм регулювання в інвестиційній політиці - Реферат

Механізм регулювання в інвестиційній політиці - Реферат


Реферат на тему:
Механізм регулювання в інвестиційній політиці
Треба чітко зрозуміти, що економічний механізм являє зараз досить складну сукупність регуляторів, за допомогою яких реалізуються складові загальнодержавної і ринкової політики - монетарної, валютної, цінової, фінансової, банківсько-кредитної, платіжної, податкової, митної, бюджетної, страхової тощо. І цей механізм теж поступово трансформується (удосконалюється і ускладнюється). З'являються все нові економічні зв'язки (внутрішні і зовнішні), які потребують відповідних взаємоузгоджень, прямих і опосередкованих регуляторів.
Усі вони знаходяться між собою в органічній взаємодії і при належному відлагодженні забезпечують стабільне функціонування всієї економічної системи. При цьому саме регулюючий механізм активно впливає на рівні доходності і витрат різних господарських структур, формування і використання бюджетів (державних і місцевих), сімейних бюджетів різних соціальних верств населення, на ступінь збалансованості платіжного балансу країни, на матеріальні інтереси і нагромадження для відтворювальних і оновлюючих процесів.
Інакше кажучи, економічна політика держави реалізується через механізм органічної єдності і взаємодії економічних регуляторів. Наприклад, те, що не врегульовано ціновою і ринковою політикою (скажімо, в рівнях доходності), має доповнюватися регулюванням через податкову і кредитну політику. Якщо ж економічний механізм невідлагоджений, не діє скоординовано і цілеспрямовано, дає збої, то й вся економіка стає дезорганізованою і хаотичною.
Банківська і фінансова системи України зараз прагнуть діяти певною мірою "самостійно" у відриві від національного товаро-виробництва та інших господарських систем, забуваючи про те, що економічна природа банківсько-фінансових структур є обслуговуючою, тобто вони призначені для виконання найважливіших своїх функцій забезпечення нормального грошового і фінансово-кредитного кругообігу в єдності з створенням і обігом суспільної вартості в метаморфозі її речової і грошової форм. При цьому товаровиробництво і ринок у широкому їх розумінні виступають фундаментальною основою стабільного і високодоходного функціонування банків та фінансових інституцій.
Якщо ж вони стають осторонь товаровиробництва та інтелектуального потенціалу, то це неминуче раніше чи пізніше призводить їх до занепаду і краху. На суто паперовому обігу грошей і цінних паперів, минаючи безпосереднє відтворення, стабільного і вагомого бізнесу в довгостроковому часі не буває. Це в нормальній економіці виступає переважно додатковим джерелом банківських нагромаджень. Найбільш міцною опорою діяльності банківсько-фінансових структур завжди був виробничо-ринковий грунт, його інвестиційна та інноваційна підтримка з боку банківського капіталу. Саме на цьому він нарощував і нарощує свою фінансову могутність. Штучний відрив банків від підприємницької (виробничої) діяльності загрожує посиленням кризових явищ.
Треба повернути банківсько-фінансову систему країни обличчям до національного товаровиробництва, створення, зокрема за рахунок кредитних ресурсів, найбільш ефективних господарських структур, пріоритетних у макроструктурі держави і системі підприємництва. Загальнодержавна політика виробляється і здійснюється всіма гілками влади, як єдина і обов'язкова для всіх без виключення структур, що закріпляється відповідними законодавчими актами. Спроби (а вони в Україні непоодинокі) видавати дії окремих гілок влади, або навіть окремих структур Національного банку. Міністерства фінансів чи інших міністерств та відомств за вимоги загальнодержавної політики, є ніщо інше, як протиправне перевищення відомчих повноважень, прагнення поставити те чи інше відомство над державним законом. Таких прикладів можна навести безліч. Парламентом, наприклад, затверджується держбюджет з постатейними доходами і затратами. Проте Мінфін зараз (1997 р.) може їх грубо і безкарно порушувати. Разом же з Кабінетом Міністрів органи виконавчої влади взагалі за своїми суб'єктивними поглядами і рішеннями диктують, які статті бюджету виконувати, а які не виконувати, навіть кому видавати, а кому не видавати бюджетні кошти.
Інакше кажучи, закон про бюджет виконавчою гілкою влади трактується і реалізується довільно, ігноруючи його вимоги і зміст. Те ж саме можна сказати і про загальнодержавну грошову, валютно-фінансову і кредитну політику, яка опинилася у виключній прерогативі Національного банку. Він здійснює цю політику здебільшого у вузькокорпоративних інтересах, штучно заганяючи державу в гостру платіжну кризу - спочатку в гіперінфляційний шок, а потім у параліч платоспроможності внутрішнього ринку та інвестиційний шок. Засоби масової інформації, в свою чергу, нерідко, потураючи вимогам тих або інших політичних сил, викликають в суспільстві недовіру до державного законодавства і загальнодержавної економічної політики. Зрозуміло, що це також не сприяє досягненню стабільної економічної ситуації в країні.
Про занепад інвестиційної діяльності в Україні свідчить той факт, що за шість минулих років загальний обсяг інвестицій всіх форм підприємств і організацій скоротився майже у чотири рази, в тому числі державних- майже в 5 разів (табл. 5, рис. 5). У колективних формах господарювання темпи скорочення капіталовкладень були значно повільнішими, але й тут їх спад досяг 2,2 разі Приблизно на стільки ж зменшено інвестиції і в приватному секторі, хоча здавалось би, що після роздержавлення і приватизації, саме в двох останніх секторах економіки мало б відбутися інвестиційне пожвавлення і зростання. Насправді ж приватний капітал вітчизняних, а слідом за ними і іноземних інвесторів у національне товаровиробництво не поспішає. Найгірша ситуація склалася в аграрному секторі, де інвестиції скорочено до 16,2% рівня 1990 р.,
Loading...

 
 

Цікаве