WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Введення інфляційної політики - Реферат

Введення інфляційної політики - Реферат

загрожує суспільству тим, що процес може швидко вийти з-під контролю і ввійти знову в фазу бурхливої інфляції. Інакше кажучи, економіка України поки що продовжує перебувати в стані структурної, ресурсної, ринкової і валютно-фінансової нерівноваги. Це стримує ефективну трансформацію, з створенням якісно нових конкурентоздатних виробництв.
В умовах неритмічної роботи виробничих і ринкових сфер, під кінець року здебільшого змінюється ринкова кон'юнктура. Товарні пропозиції в більшій мірі перевищують платоспроможний попит, викликаючи неминуче підвищення індексу інфляції. В четвертому кварталі 1994 і 1995рр. це було характерним явищем майже по всіх групах споживчих товарів, особливо по платних послугах. Подолати гостру економічну кризу і досягти стадії економічного зростання в умовах нестабільності і диспропорцій досить важко. Якщо фінансові потоки не співпадають з уречевленими, викликаючи прояви економічного хаосу, обмеженості або навіть відсутності внутрішніх нагромаджень і фондів споживання, про стабільний розвиток економіки можна лише безпідставно мріяти. Дії об'єктивних економічних законів відтворення залишаються однаковими за будь-яких суспільних устроїв. Практичним досвідом доведено, що сучасні ринкові трансформації вимагають посилення на цей процес Державного впливу, регулювання відтворювальних процесів, що аж ніяк не виключає, а навпаки, посилює каталізуючі дії ринкових регуляторів на активізацію підприємництва (бізнесу) у високорозвиненому конкурентному середовищі. Саме тут закладені суперечності в пошуках оптимальних співвідношень державних і ринкових регуляторів в єдиному механізмі моделювання управлінських рішень за оціночними критеріями темпів прогресивного розвитку - економічного оновлення і зростання. В умовах гіперінфляційного шоку відбувається нерівномірний, підчас і прямо протилежний рух індексів інфляції і реальної заробітної плати. З бурхливим зростанням споживчих цін, індексація заробітної плати та інших видів душових доходів, як правило, відстає від темпів інфляції. Вона взагалі відповідно з'їдає фонди нагромадження і споживання, блокуючи відтворення, і знижує рівень життя основної маси населення. Звідси падають стимули до високопродуктивної праці і результативного господарювання. Масово зупиняється робота підприємств і закриваються робочі місця в застарілих господарських структурах. Зростає безробіття з усіма негативними його наслідками. Інакше кажучи, це ще раз яскраво підтверджує незаперечний факт, наскільки ціновий механізм може виконувати функції могутнього регулюючого фактора як піднесення, так і руйнування економічного організму.
Рис. 4. Індекс споживчих цін (інфляції по місяцях 1994-1995 рр. в % до грудня попереднього року)
Внаслідок цінової анархії ще більше деформується структура промислового виробництва, виробничої і соціальної інфраструктури. Темпи спаду виробництва товарів народного споживання (галузі групи "Б"), що працює безпосередньо на споживчий ринок, випереджають темпи падіння базових галузей (група "А"). Інфляційні процеси загальмували структурну і якісну трансформацію народного господарства, зокрема конверсію військово-промислового комплексу, диверсифікацію капіталу. Урядові прогнози щодо інфляційного зростання споживчих цін виявляються, як правило, заниженими, бо держава майже не має вагомого впливу на цінову кон'юнктуру ринків. Вартість споживчого кошика продовжує зростати в умовах відставання темпів компенсацій у зміні рівнів заробітної плати і подушних доходів населення. Зокрема, наприклад, компенсації чергового (грудневого 1993 р.) витка цін підвищенням втроє заробітної плати, а також перегляди розмірів пенсій, стипендій тощо не компенсували навіть розрахункового цінового зростання, бо вже в жовтні середні роздрібні ціни досягли саме такої висоти, а чергове їх підвищення залишилося взагалі без компенсації.
Але ж при такому величезному ціновому компенсаційному стрибку при спаді виробництва потрібна відповідна маса готівки. Дещо пом'якшити ситуацію можна було б за рахунок прискорення її обігу, але ж він залишався досить повільним і до того ж час від часу "заморожувався" економічно не виправданими урядовими заходами. Тому наявною масою грошей в обігу, незважаючи на її величезний обсяг, справа не обходилася. Неминуча була або чергова емісія карбованців, або конфіскаційна грошова реформа. Без відповідних товарних і валютних резервів Уряд побоювався негайно здійснювати грошову реформу, яка відбулася лише через два з половиною роки пізніше. Потрібна була стратегія комплексного реформування економіки і антиінфляційної політики, включаючи механізм активного цінового регулювання, без чого сама лише грошова реформа не забезпечує фінансово-кредитної стабілізації.
Вплив держави на рух цін
Сьогодні головне завдання цінового регулювання - зупинити спад виробництва, випереджаюче зростання виробничих витрат і оптових цін, починаючи з енергетичних і мінерально-сировинних ресурсів, які, наче за ланцюговою реакцією, поширюють процес подорожчання по всіх наступних ланцюгах і сферах виробництва, обігу і споживання. А це утруднює досягнення рівноваги всієї цінової системи і товарно-грошового обігу. Тим більше, що ціни, внаслідок їх лібералізації і здійснення політики "шокової терапії", повністю вийшли з-під державного контролю і загнати їх знову в систему адміністративного державного планування - справа безнадійна.
Треба вдаватися до якісно нових ринкових регуляторів: з одного боку, обмежувати рівень монопольних цін, а з другого, -вводити систему жорстко контрольованих податків, які бробили невигідними для виробників і постачальників, для сфери торгівлі нарощування прибутків за рахунок штучного завищення цін на свої товари або послуги понад реальну їх вартість і, навпаки, Стимулювали б підвищення підприємницьких доходів за рахунок збільшення товарної маси, її асортименту та якості. Одночасно з лібералізацією зовнішньої торгівлі і руху капіталів, безумовно, слід ввести стабільне і чітке законодавче регулювання експортно-імпортних операцій, яке б гарантувало забезпечення економічних інтересів держави, задоволення внутрішнього ринкового попиту в умовах збалансованості експорту-імпорту, цінових паритетів і виключало б кризу загального платіжного балансу.
Указ Президента України від 3 листопада 1993 р. "Про заходи щодо стримування темпів зростання цін" став важливим кроком у боротьбі з гіперінфляційним зростанням цін. Підприємства і організації всіх форм власності могли, за Указом, змінювати оптові ціни (тарифи) на продукцію (товари, послуги) тільки у разі зростання виробничих витрат, яке не залежить від їх господарської діяльності. При встановленні нових оптових цін і тарифів на суму збільшення витрат нараховується рентабельність з коефіцієнтом 0,5 від досягнутого рівня рентабельності даної продукції, крім тих випадків, коли досягнутий рівень рентабельності не перевищує 10%. При цьому загальний рівень рентабельності обмежувався 45% до собівартості. Обмежувалися і розміри націнок на торговельну і постачальницько-збутову діяльність. З цього порядку виключалися сфери будівництва, сільського господарства, науки і наукового обслуговування, банківської діяльності та страхування. На них вводилися Кабінетом Міністрів особливі умови обмежень підвищення цін.
Проте механізму реалізації дії цього Указу практично не було і він майже не спрацював на отримання цінового зростання. Щоб створити належний механізм цінового регулювання, необхідно:
по-перше, законодавче ввести, незалежно від форм власності і господарювання, точний облік виробничих і обігових витрат, собівартості і рентабельності виробництва та збуту товарів і послуг, з виділенням витрат від зростання цін, які не залежать від господаря.
Loading...

 
 

Цікаве