WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Ринкові реформи і регулюючі механізми - Реферат

Ринкові реформи і регулюючі механізми - Реферат

країни та її конкурентоспроможність. Тому саме в цьому напрямі повинна здійснюватися економічна політика Держави - розвиток, якісна і структурна досконалість всього економічного організму. Емісія грошей, її обсяги і структура мають об'єктивні критерії оцінки і межі. Вихід за них викликає неминучі інфляційні явища. Чим більша маса паперових грошей в обігу по відношенню до товарної маси й інвестицій та нижча швидкість процесу їх обігу, тим, здебільшого, нижча купівельна спроможність і вартість діючої грошової одиниці. І, навпаки, чим менша відносна маса грошей в обігу, а швидкість його вища, тим більше ринкова кон'юнктура схиляється на користь споживачів, а грошова одиниця і вся валютно-фінансова система держави стають стабільнішими.
Балансова рівновага товарів і грошей в обігу, ринкового попиту і пропозиції, вартісно-натуральних структур створює оптимальну модель функціонування товарно-грошового кругообороту. Випуск в обіг додаткової маси купюр не повинен порушувати моделі оптимальної рівноваги.
Щоб подолати грошовий і фінансовий хаос, параліч взаємоплатежів, держава має на законодавчій основі поставити всю валютно-фінансову систему, дію банківських і фінансових структур в умови жорстокого регулювання і контролю. Без цього, подобається це комусь чи не подобається, не буде ні ефективної банківської системи, ні результативної діяльності фінансових органів, ні ефективних ринкових реформ. Ось як оцінюють роль регулювання і контролю американські вчені: "Сполучені Штати і дуже багато зарубіжних країн на гіркому досвіді переконалися, що децентралізація, нерегульована банківська система навряд чи здатні забезпечити пропозицію грошей, що найбільшою мірою сприяє добробуту економіки в цілому".
Далі, оцінюючи дискусію між прихильниками і противниками незалежності Федеральної резервної системи США, ці вчені стверджують, "що коли відповідальність за економічний добробут нації в кінцевому підсумку лягає на державні органи законодавчої і виконавчої влади, то ці органи повинні мати в руках усі політичні інструменти, за допомогою яких можна впливати на економіку". "Центральні банки американської капіталістичної економіки, -засвідчують автори, - перебувають у приватній власності, але управляються державою (підкреслено мною. - І. Л.). Власники не контролюють ні склад керівництва, ні політику центральних банків".
Крім 12 Центральних банків Федеральної резервної системи, в США налічується 13,8 тис. комерційних банків, з них 2/3 є приватними банками штатів, а решта - національні. Центральні банки приймають вклади приватних комерційних банків і ощадних установ та надають їм кредити. Тому їх називають "банками банкірів". З них 7-ми банкам Конгресом надано право емісії грошей і випуску їх в обіг. Кредитні ж банки, у свою чергу, виконують аналогічні функції щодо людей, тобто приймають від них вклади і надають їм кредити, збільшуючи кількість грошей в економічному обороті. У більшості інших країн функції резервної системи виконують Центральні банки, наприклад, Бундесбанк у Німеччині, Англійський банк у Великобританії тощо. Саме ці банки є досить жорсткими і послідовними провідниками державної грошової, банківської (процентної), фінансової політики, а звідси - й політики регулювання сукупного грошового обігу і доходів. Ці державні функції має виконувати і наш Національний банк.
У США Федеральна резервна система, зберігаючи внески банків і ощадних установ, що є стратегічним фінансовим резервом держави, управляє всім процесом обігу грошей і цінних паперів. Вона також чітко виконує надані їй контрольні функції. Але, крім неї, контроль за діяльністю своїх банків здійснюють владні органи штатів. Контролери за грошовим обігом інспектують усі національні банки. Нарешті, Федеральна корпорація по страхуванню депозитів має повноваження перевіряти всі банки, вклади яких вона страхує. Таким чином, незважаючи на величезний досвід (Закон про Федеральну резервну систему був прийнятий у 1913 р.), а також наукові знання про ефективне функціонування банківської системи, держава здійснює по суті потрійний громадський контроль за діяльністю банківської системи. І це не випадково, бо тут зосереджено ядро економічної міцності і стійкого прогресивного розвитку. З розвалу ж валютно-фінансової системи здебільшого починається розвал економіки держави.
Відомо, що паперові гроші, виступаючи борговими зобов'язаннями держави, комерційних банків і ощадних установ, виконують свої функції дійсних грошей доти, доки їх купівельна спроможність (вартість) відносно стабільна, доки чітко здійснюються фіскальна політика та ефективний контроль за пропозицією грошей. Державне й кредитне регулювання оптимальних співвідношень попиту і пропозицій грошей є найбільш складною проблемою державної грошової політики. Паперові гроші приймаються в обмін на товари і послуги лише тому, що, будучи у свою чергу витраченими, вони приносять споживачеві приблизно таку саму кількість інших товарів і послуг. Тому випуск в обіг додаткових грошей, тобто розширення грошових пропозицій без належного на те обгрунтування і контролю, загрожує втратою їх вартості та виконання ними всіх вирішальних функцій - міри вартості, загального еквівалента товарообороту і засобу заощадження. Це, власне, і призводить до фінансового і загальноекономічного хаосу.
Банківська і фінансова системи держави мають вміти високопрофесіонально регулювати процеси стабільного функціонування грошово-кредитної сфери, виключаючи диспропорції в співвідношеннях попиту і пропозиції грошей та цінних паперів на валютному ринку, а також у співвідношеннях руху товарних і грошових мас у сукупному товарно-грошовому обороті. Саме тут закладений темп швидкості грошового обігу і забезпечення високого рівня мотивації підприємництва і праці. Якщо банківсько-фінансова система не виконує цих вирішальних функцій своєї діяльності, незалежно від того, свідомо чи несвідомо, внаслідок незнання або невміння це робити, то державі неминуче постійно загрожуватиме небезпека економічного розвалу.
Невипадково, в усіх високорозвинутих країнах особливо ретельно підходять до добору і призначення Президентів банків і Міністрів фінансів як керівників ключових економічних органів і структур держави. Наприклад, у СІЛА Президент Федеральної резервної системи добирається серед видатних банкірів світу і призначається на термін до 14 років. Правління резервної системи працює в жорсткому режимі (як мені повідомили фахівці резервної системи, її правління проводить два засідання на тиждень) з розглядом мінливих процесів валютної стійкості не лише в цілому, а й по регіонах країни з прийняттям конкретних рішень щодо регулювання ринкового попиту і пропозиції доларів та цінних паперів, здійсненнякредитної політики, контролю за загальногрошовим обігом, його швидкістю, зміною валютних курсів тощо. І це є запорукою певної валютно-фінансової стабільності і прогресивного розвитку економіки СІЛА, яка, незважаючи на песимістичні прогнозні оцінки деяких аналітиків, продовжує міцно утримувати світове лідерство.
Loading...

 
 

Цікаве