WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Ринкові реформи і регулюючі механізми - Реферат

Ринкові реформи і регулюючі механізми - Реферат

України опинилася в хаосі і розвалі. Вихід з нього вимагає тепер величезних зусиль і корекції економічного курсу на досягнення реальної структурної і якісної перебудови.
Небезпечна ще одна крайність у поглядах і діях щодо відносин власності - имоги перетворення всього і вся виключно у приватну власність, на чому настирливо наполягають прихильники капіталізму минулого століття. Догматичні уявлення про сучасний капіталізм як систему, де взагалі відсутнє будь-яке втручання Держави у соціально-економічний розвиток, нічого спільного з дійсністю не мають. Якщо бути неупередженим аналітиком, то не важко помітити, що, будучи досить динамічною системою, капіталізм XX століття чимало запозичив і широко використав з прогресивних ідей державного регулювання економіки і соціального впливу на формування суспільства. Він має різноманітні форми власності, які в процесі еволюції значно трансформовані. Поряд з класично приватною формою власності, бурхливого розвитку набули кооперативні, корпоративні, акціонерні, державні, транснаціональні та інші господарські утворення, інтегровані об'єднання, де форми власності під впливом науково-технічного і технологічного прогресу аж ніяк не залишаються без змін. Вони набувають якісно нових ознак інтегрованого характеру, що не тільки не суперечать, а навпаки, відкривають необмежений простір прогресивним економічним зрушенням.
Ті сили, які хочуть бачити в Україні лише приватні форми власності і господарювання, вимагають за допомогою "цінних" паперів розділити державну власність, включаючи землю й надра, порівну на кожну душу населення і навіть виділити й закріпити її в натурі, свідомо чи несвідомо прагнуть штучно роздрібнити не лише саму власність, а й пов'язані з нею технологічно та організаційно єдині господарські структури високотоварного типу, тобто перевести всю економіку країни на дрібнотоварні утворення з примітивною технологічною базою, які не зможуть найближчим часом конкурувати з високорозвинутими й технологічно досконалими зарубіжними фірмами. На те, щоб у наших скрутних умовах дрібновласницькі структури еволюційним шляхом переросли в інтегровані на новітніх технологіях господарські системи, потрібні будуть декілька десятиріч і величезні інвестиції. Зрозуміло, що нам треба створювати належні економічні й правові умови для швидкого розвитку малого бізнесу, але ж не за рахунок штучного подрібнення діючих великих промислових і аграрних виробництв. Інакше країна втратить можливості розвитку великого бізнесу і прискорення науково-технічного прогресу. Держава має законодавче регулювати, а ринок - стимулювати і підштовхувати реформування відносин власності, оптимізуючи співвідношення різних форм власності в гармонійному розвитку господарських структур з різним рівнем концентрації товаровиробництва.
Тільки цим шляхом, в умовах одночасної валютно-фінансової стабілізації, можна забезпечити необхідний приріст доходів і нагромаджень (господарських і державних) як вирішального фактора активізації інвестиційної та інноваційної діяльності. Це, у свою чергу, відкриває реальні шляхи макроструктурної переорієнтації економіки, конверсії воєнної промисловості, тобто спрямування могутнього виробничого потенціалу країни, який штучно загнаний у кризову ситуацію, на задоволення споживчого попиту та інших соціальних потреб населення. Саме за рахунок зростання особистих реальних доходів людей розширюється платоспроможна місткість внутрішнього ринку - рушійної сили виробничого розвитку. Давно відомо, що в системі регулюючого механізму завжди діють прямі і зворотні зв'язки між ступенем мотивації і темпами економічного зростання.
З одного боку, підвищення мотивації вимагає відповідного обсягу і якості товарного виробництва і доходів, а з другого, щоб їх мати, потрібний належний ступінь мотивації - економічної заінтересованості у підприємництві і високопродуктивній праці. У гострих кризових ситуаціях створюється своєрідне "зачароване коло", для розриву якого потрібний могутній імпульс діяння ринкового механізму. Без цього забезпечити швидкий вихід з кризи майже неможливо. І це підтверджує світовий досвід подолання кризи в різних країнах і в різні часи історичного розвитку.
Коригування валютно-фінансової та кредитної політики
Уряди тих країн, де добре усвідомили закономірності фазових періодів загального кризового циклу та причини їх виникнення, за допомогою активного використання ринкового механізму й державного регулювання досить успішно і порівняно за короткі строки досягають стабілізації економічного становища і виходу у фазу зміцнення й розвитку економіки. Для цього використовуються не лише ринкова кон'юнктура, пошук і освоєння вигідних ринків збуту національної продукції, але й головним чином, активна банківсько-фінансова, цінова й податкова політика, подолання інфляції, жорстке регулювання банківського процента. Поряд з політикою розширення місткості ринку, подолання безробіття, Держава всіляко сприяє направленню кредитних ресурсів у сфери модернізації, технологічного оновлення товаровиробництва, щоб швидше досягти його конкурентоспроможності. Інакше кажучи, вся політика держави, дії її законодавчої і виконавчої гілок набувають антикризового характеру. Вони негайно спрямовуються на вирішення першорядних проблем - каталіз стимулюючого ринкового механізму, локалізацію кризових явищ і соціальних занепадів, забезпечення адресної допомоги найбільш вразливим верствам населення, щоб виключити або суттєво обмежити прояви суспільних хвилювань і можливих катаклізмів.
Економіка України не зможе прогресивно розвиватися, якщо по-справжньому не стабілізувати валютно-фінансове становище, не припинити на здоровій економічній основі інфляційні процеси. За допомогою грошово-кредитної і фінансової політики (включаючи цінову, податкову і процентну) можна створити умови як для бурхливого економічного розвитку, так і для паралічу власного товаровиробництва і всієї економіки. Наша молода держава. опинившись у кризовому стані, не знайшла на перших порах кращого виходу, як відкрити шлях для товарної експансії (товари ширпотребу, ліки, продукти харчування далеко не кращої якості і дорожчі за вітчизняні) з боку іноземних конкурентів. Внутрішній ринок досить швидко опинився значною мірою під їх пануванням. Дії механізму економічного регулювання були зорієнтовані на одержання банківсько-фінансовими структурами та їх оточенням фіктивного капіталу за рахунок періодичного накачування обігу величезною грошовою масою без будь-якого зв'язку із змінами ВВП, що вже на перших кроках катастрофічне знецінило національну грошову одиницю і підірвало власне товаровиробництво. Щоб заповнити цей вакуум, небувала доларизація грошового обігу створила умови для конвертації знеціненого карбованця у ВКВ, але за штучно завищеним її курсом. У цьому ж напрямі було здійснено й інші фінансові акції накористь зарубіжних конкурентів.
До того ж бурхлива інфляція відповідно знецінювала доходи юридичних і фізичних осіб, загострюючи кризу взаємоплатежів. Депозити комерційних банків стали масово використовуватися як засіб легкої
Loading...

 
 

Цікаве