WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Ринкові реформи і регулюючі механізми - Реферат

Ринкові реформи і регулюючі механізми - Реферат

діяльності (що зачіпають загальнодержавні інтереси) - банківсько-кредитної, фінансової й податкової систем, зокрема здійснює жорсткий контроль за доходами й видатками федерального бюджету, а також опосередковано регулює зміни бюджетів місцевих і платіжного балансу. Ніякого ринкового хаосу тут не допускається. І ніяких ілюзій щодо цього у наших державних діячів і політиків не повинно бути. Якщо серйозно вивчати й використовувати позитивний зарубіжний досвід, то саме цей аспект - управління й економічне регулювання - насамперед заслуговує на увагу й використання в ході здійснення ринкових трансформацій у нашій країні.
До речі, кожна економічно розвинута країна має власну модель ринкової економіки, яка сформована під впливом історичних традицій, конкретних умов її функціонування і розвитку. Ніхто не нав'язує цим країнам якогось єдиного стандарту. Модель економіки США суттєво відрізняється від моделі економіки Японії, так само, як, скажімо, економічна модель Франції - від моделей Німеччини або Швеції. Не повинно бути якоїсь шаблонної моделі.
Українські реформи зіткнулися з особливими труднощами і перешкодами, вони поки що не дають бажаних результатів за оціночними критеріями економічної результативності. Тому й виникла потреба у певній корекції моделі перехідного періоду, що була внесена Президентом України, з метою надання їй створювального характеру. Послідовне й комплексне здійснення реформ має надалі органічно поєднувати діяння ринкових механізмів з сучасним державним і господарським управлінням (менеджментом) та регулюванням соціально-економічних процесів.
При цьому вкрай необхідні всебічно обгрунтовані проектні й фактичні розрахунки витрат на процеси реформування та досягнення їх кінцевих наслідків за критеріальною оцінкою приросту (+) або зменшення (-) економічного й соціального ефекту. Тут аж ніяк не припустимо діяти наосліп, робити вигляд, що наприкінці XX століття стали неосвіченими - не знаємо і не вміємо як слід діяти, або під виглядом нетямлячих штучно створювати хаос у власних інтересах.
Цивілізовано здійснювати роздержавлення і приватизацію
Потребує відповідної корекції і процес реформування відносин власності. Не можна сліпо копіювати російський досвід приватизації державного майна, створення найсприятливіших умов для скуповування ваучерів за безцінь криміногенне збагатілою меншістю, остаточно оббираючи збіднілу більшість. Так званий "перший етап" такого роду приватизації, як свідчить російська преса, з гуркотом провалився в Росії. Слід зрозуміти, що приватизація - це дуже складний, важливий для формування справжнього господаря і водночас суперечливий процес трансформації всієї системи соціально-економічних відносин. Він зачіпає інтереси всіх соціальних верств населення, тому й вимагає всебічно зваженого, обережного і навіть делікатного підходу. Командні вказівки "зверху" щодо негайного революційного злому державної власності можуть повернутися бумерангом розвалу самої держави.
На мій погляд, приватизацію треба здійснювати поступово, формуючи і підтримуючи нові, дійсно високоефективні й конкурентоспроможні господарські системи на приватній і колективній формах власності, що забезпечують справжні й вагомі прирости ефекту порівняно з їх державними аналогами, що функціонують у таких самих економічних умовах підприємницької діяльності. Розвиток ринкової конкуренції однозначно покаже, які системи й форми господарювання життєздатні, а які - банкрути. Сам процес приватизації має бути економічно, соціальне і політично обгрунтованим, простим і зрозумілим для кожного трудівника. Відповідальні органи влади у центрі й на місцях, що здійснюють приватизацію, повинні уважно стежити за цим процесом і контролювати його по всіх без винятку об'єктах, роблячи це максимально відкрито й гласно з відбором претендентів на конкурсній основі бізнес-планів їх ефективного післяприватизаційного використання.
Держава, яка вже втратила переважну частину свого промислового виробництва, не може далі дозволяти собі розбазарювання і безконтрольне вибуття промислового потенціалу з виробничого обороту. Провадити акціонування й аукціонну торгівлю промисловими підприємствами треба за їх дійсною балансовою вартістю, індексувавши її за весь період інфляції, мінус амортизацію. Це мінімальна гарантована ціна об'єкта, що продається на аукціоні, а далі вона може зростати відповідно до ринкової кон'юнктури.
Великої шкоди завдають хабарництво і порушення діючого законодавства при приватизації, що взагалі дискредитує ринкові реформи. В умовах, коли продовжуються негативні процеси - спад і без того вже катастрофічне скороченого обсягу товаровиробництва, бурхливе зростання собівартості й цін, знецінення національних грошей, - особливого значення набуває економічна стабілізація і правовий захист власного товаровиробника від недобросовісних іноземних конкурентів. Аукціонний продаж і оренда державних виробничих об'єктів мають згідно із законодавством ретельно готуватися. Слід було б навіть ввести обов'язковий порядок попереднього вивчення владними структурами кандидатур можливих нових власників, їх здатності активно розвивати на сучасному технологічному рівні високоефективне товаровиробництво. Суспільство в перехідному періоді повинне мати тверду гарантію, що виробничий потенціал переходить не до злодіїв і шахраїв, які нажили грошовий капітал криміногенним шляхом, а в надійні руки висококласних господарів і фахівців, здатних чітко управляти сучасним виробництвом, успішно займатися виробничим і торговельним бізнесом на законних підставах, з нарощуванням свого внеску у ВВП, НД того чи іншого регіону і всієї країни.
Свого часу мені довелося спостерігати, кому здають в оренду або продають збанкрутілі фермерські господарства у ФРН; тільки Тому, хто мав вищу сільськогосподарську освіту, досвід роботи на землі, вмів працювати на машинних агрегатах, знав технологію виробництва і аграрний бізнес. Інші претенденти, як правило, придбати ферму не могли. Це - свідчення того, що органи державної влади на місцях ретельно стежать за зміною власників, не допускаючи виведення з сільськогосподарського обороту земель і виробничих фондів. Для нашої країни нині не менш важливо, щоб приватизаційні процеси не супроводжувалися спадом виробництва, а навпаки, забезпечували більш високий рівень господарювання, продуктивності праці, нарощування товарного випуску, його асортименту і якості, зниження собівартості продукції, що надійно гарантує конкурентоспроможність.
До речі, саме таких підприємців - з повноцінною вищою освітою, знанням новітніх методів і засобів сучасного менеджменту, законів ринку й бізнесу, раціональних дій банківської і фінансової системи, відтворювальних процесів, правового й економічного регулювання, психології людської поведінки в різних ситуаціях -Україні потрібно вже тепер готувати на майбутнє в більшій кількості для різноманітної підприємницької діяльності. І це має бути важливою складовою довгостроковоїпрограми розвитку освіти разом з ефективним ринковим реформуванням.
Поспішна і поверхова приватизація, без
Loading...

 
 

Цікаве