WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Дослідження групи "Андженда" - Реферат

Дослідження групи "Андженда" - Реферат

практичні рецепти. Його реформа, - підкреслює автор, - це програма "структурного пристосування" і "режиму економії"", що розроблена МВФ для країн "третього світу". Головним чином - з метою виколотити з них борги. Ця модель застосовується вже більше 20-ти років. Вона пішла на користь західним банкам (з 1982 р. по 1990 р. тільки у вигляді процентів вони одержали від країн "третього світу" понад 700 млрд. дол.), зробивши ще більш безнадійним становище майже всіх країн, які виконували настанови МВФ Політика його в "третьому світі" зазнала повного краху, підірвавши при цьому можливості розвитку в Цих країнах національного виробництва.
Автор яскраво розкриває катастрофічні соціальні і політичні наслідки "шокового" експерименту в Росії, яка швидко перетворилася в зубожілу країну з розгулом злочинності, корупції і бідності. Згідно з експертними оцінками вчених за п'ять років переважно нечесними шляхами різко і середньо збагатіло приблизно 15% населення, близько 60% - перетворилися на бідняків, а 25% росіян перебувають на грані виживання. Першими жертвами "шокової терапії" стали культура, наука, освіта і охорона здоров'я. Відбувається дезінтелектуалізація суспільства. Реальною загрозою для Росії є перетворення її в одну з країн "третього світу".
Вийти з гострої кризи і побудувати ефективну ринкову економіку, - вважає акад. Арбатов, - неможливо без радикальної зміни економічної політики. Він одночасно висунув і концептуальні основи її здійснення. Лідерам Заходу він робить закид, що своєю підтримкою головних фінансових і урядових організацій - МВФ. Світового банку, "Великої сімки" - вони сприяли руйнуванню економіки Росії. Для більшості російських громадян незрозуміле. куди використовуються гроші так званоїзахідної допомоги, яка не йде ні в яке порівняння з обсягом відпливу російського капіталу за кордон.
Фундаментальне досліджує і розкриває хід російських економічних реформ акад. Л. Абалкін. Він пише - "Вопрос стоит сегодня не больше и не меньше, как о судьбе России, будущности ее экономики. Продолжение проводимого курса неизбежно ведет к разрушению индустриального и технологического ядра российской экономики, выталкивает ее на роль сырьевого придатка высокоразвитых стран, лишает надежд на создание социально стабильного и процветающего общества". Після детального аналізу економічних тенденцій, суперечностей фінансової стабілізації, процесів у соціальній сфері, автор викладає своє бачення назрілих перетворень. Він вважає ринок певним узагальнюючим образом. Це аж ніяк не самоціль, а лише загальний вектор перетворень і необхідний компонент високоефективної сучасної економіки, обов'язкова ланка більш складної її соціально-економічної моделі, що базується на своєрідній триєдиності економічної ролі держави, ринкового механізму і системи соціальних регуляторів.
Саме це й визначає характер сучасного ринку, як регульованого і соціальне орієнтованого. Однобічний монетаризм не тільки не веде до досягнення цілі, що поставлена, айв ряді випадків суттєво ускладнює рух до неї, супроводжується руйнуванням науково-виробничого потенціалу країни і невиправданими соціальними витратами. Розмови про безальтернативність монетаристського курсу є не більш, ніж міф. Автор висуває узагальнюючі концепції об'єктивної необхідності змін в економічній політиці Росії:
1) активне включення регулюючих функцій держави в механізм реформування економіки;
2) перенесення центру ваги реформаторських зусиль на стимулювання ділової, в тому числі інвестиційної, активності;
3) посилення уваги до соціальних аспектів реформ;
4) наповнення реальним економічним змістом федеративних відносин.
Акад. Д. Львов у статті "Обновленные ориентиры экономической политики" закликає зруйнувати стереотипи мислення щодо інфляції, дефіциту бюджета і обмежених можливостей розвитку бюджетної сфери, а також стосовно неминучості спаду виробництва і зростання безробіття. На зміну неоліберальної ідеології реформ, орієнтованих в основному на примноження будь-якою ціною фінансового капіталу, має прийти ідеологія забезпечення реального (фізичного) зростання економічного потенціалу країни і добробуту її народу, всебічного розвитку особистості. Він аналізує недоліки в промисловій політиці, ефективності фінансово-промислових груп (ФПГ), причини неконкурентоздатності російських товарів на світових ринках. Це завдання може успішно вирішуватися в межах великих і широко диверсифікованих корпорацій. Особливу увагу звертає автор на державні регулюючі механізми, ефективну податкову політику, регулювання природокористуванням.
Він піддає сумніву економічну доцільність великомасштабного перерозподілу майна, достовірність переконань прихильників Доктрин "відновлення приватної власності", як вирішальної умови оновлення системи господарських мотивацій і відродження підприємництва, вільного від державного диктату. Не існує, на його Думку, раз і назавжди закріплених і "освященных историей" переваг однієї форми власності над іншою. В умовах економічно і технологічно розвинених країн з спеціалізацією і автономізацією економічних підсистем зберігання конструкції старого інституту приватної власності має все більш рудиментарний характер.
Сюжет масової приватизації широко використовується окремими політичними силами і групами підтримки, що за ними стоять. борючись за шматок державного пирога. Перевага в ідеології сьогоднішніх реформ, прагнення створити найбільший простір для реалізації пресловутого "чувства хозяина" стосовно до підприємства, особливо великого, навряд чи виправдані. Суміщення в одній особі власника і господаря можливо ще на сімейній фермі, щодо корпоративних систем великого бізнесу, то такого поєднання давно немає і не буде в майбутньому.
За виразом Д. Львова це така ж утопія, як і "вища фаза комунізму". "Крупные предприятия дееспособны лишь в силу разделения имущественных прав на вещные и обязательственные, лежащие в основе корпоративной формы. Вещественные права, т. е. права на активы, принадлежат самой корпорации, а обязательственные права - ее акционерам. Поэтому каждый отдельный акционер, как уже отмечалось, - это не собственник корпорации, а лишь вкладчик в нее своих средств. Если какое-либо лицо (должностное или частное) получает возможность распоряжения имуществом предприятия в своих частных интересах, то сколь бы прибыльным такое распоряжение ни было, оно всегда обернется убытком для предприятия. Й при широких масштабах подобного распорядительства, которое является ни чем иным, как личным присвоением имущества предприятия, последнее обречено на разорение.
Функционирование современного предприятия несовместимо с такого рода частным
Loading...

 
 

Цікаве