WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Дослідження групи "Андженда" - Реферат

Дослідження групи "Андженда" - Реферат

формуванням зрівноваженого платіжного балансу при відповідному балансі поточних платежів і досягненням приблизної збалансованості розширеного державного бюджету, встановленням контролю над грошовою пропозицією при її помірному зростанні.
Розглядаючи деякі процедурні проблеми практичної трансформації, Л. Клейн ще раз наголошує, що від "ринкового шоку", включаючи широкомасштабну приватизацію і бурхливе знецінення національної валюти, починають стримувати позитивні результати в макроекономічній сфері лише окремі країни. До того ж здебільшого виграють вузькі кола населення, а більшість програє внаслідок несправедливого розподілу власності і доходів та ще й в умовах падіння загального обсягу ВВП. На підставі наслідків такого варіанту в країнах, де ситуація зовні найбільш сприятлива (Польща, Чехія, Словакія), це навіть непорівняльно з китайськими Реформами, де особливо вражає той факт, що вони проходили поступово і не призвели до серйозної рецесії. Економіка Китаю при Цьому розвивалася рекордними за світовими мірками темпами.Л.Клейн формулює і основні принципи, властиві такому поступовому переходу: "1. Общая нацеленность на создание смешанной экономики, где частный сектор и индивидуальное принятие хозяйственных решений сосуществует с государственным сектором (рыночный социализм). 2. Провозглашение политики "открытых дверей" в отношении товарообмена и обмена технологиями с другими странами. 3. Создание специальных экономических зон. 4. Проведение экономических реформ ранее реформ политических. 5. Переход к современному экономическому образованию. 6. Использование математических и статистических методов экономического анализа в процессе планирования". Слід відзначити. що всі ці незаперечливо вірні рекомендації Л. Клейна характеризують його як видатного мислителя сучасної епохи на переломі сторіч, високопрофесійного вченого-економіста, здатного достовірно передбачити майбутнє світового економічного розвитку.
З мого боку було б зовсім несправедливо обійти і виключно цікаві думки з приводу ринкової реформації постсоціалістичних країн другого Лауреата Нобелівської премії Джеймса Тобіна. В статті "Вызовы и возможности" він досить точно оцінює ситуацію. що склалася в світі після завершення "холодної війни". Ейфорія, що охопила в зв'язку з цим Захід, досить швидко скінчилася. Надії наївних "переможців" у холодній війні, що досить швидко економіка "посткомуністичних" держав вступить в смугу процвітання не збулися. Більш того, стало очевидним, що підстави для гордощів щодо західних економік виглядають значно скромнішими, ніж думалося раніше. Європа після нафтового шоку і рецесії другої половини 70-х- початку 80-х років по-справжньому не відновилася і зараз переживає спад. Відбувається процес зростання безробіття. США після 1988 р. попали в смугу не сильного, але досить стійкого гальмування економічної активності і зростання. Імунітету проти циклічних відкатів назад не виявилося навіть у Японії, яка демонструє "економічне диво". Економічно розвинені країни - свого роду локомотиви, що тягнуть світову економіку. попадаючи у фази рецесій і стагнацій, скорочують можливості надавати допомогу іншим країнам, що болюче б'є по перспективам прогресу країн "третього світу". "Таким образом, даже в момент своего триумфа главные капиталистические демократии оказались неспособными ни удовлетворить запросы своих граждан, ни предложить привлекательные модели и полезную поддержку остальным государствам".
Особливий натиск для умов Росії і країн Східної Європи автор робить на реалокацію ресурсів, переорієнтацію і переміщення робочої сили та інших виробничих факторів з тих видів діяльності, де вони більше не потрібні, в сфери соціальне значимі. Ця грандіозна реалокація являє собою не лише поточну необхідність, а з нею пов'язані надії і на майбутнє. "Ресурсы, высвобожденные из устаревших видов деятельности, должны быть размещены й воплощены в новых отраслях. технологиях, продуктах" (підкреслено мною - І. Л.) Конверсія військової промисловості - не єдина зміна в розміщенні ресурсів. Поряд із зростанням цивільного виробництва має змінюватися і вся його структура. Було б величезною помилкою очікувати, - підкреслює Д. Тобін, - що така реалокація може відбутися сама по собі, у всякому випадку відбутися досить швидко і надійно, щоб задовольнити потреби населення. Так не буває навіть в західних країнах, де давно вкоренилися капіталістичні і демократичні інститути.
Сьогодні Сполучені Штати теж стоять перед необхідністю тяжкої і болючої реалокації ресурсів, проте вона не йде ні в які порівняння з тим, що потрібно для Росії. Ми зустрічаємося з політичними труднощами, пов'язаними з закриттям виробництва атомних підводних човнів, бомбардувальників "Стеле" і авіаносців. Аналогічні проблеми виникають і при укладанні торговельних угод з нашими сусідами - Мексикою і Канадою, оскільки перехід до більш вільної торгівлі загрожує ліквідацією частини робочих місць, хоча одночасно він може стимулювати і створення нових робочих місць. Стратегія "шокової терапії" в одну мить може створити масове безробіття і перекласти завдання створення нових робочих місць на плечі приватного підприємства, що стихійно розвивається, (підкреслено мною - І. Л.). Ні політичне, ні економічно такий сценарій не є життєздатним. Посилаючись на історичний досвід Франції, Німеччини і всієї Західної Європи після другої світової війни, коли їх економіка була спустошена і розвалена, Л. Тобін згадує Жана Моне, який створив європейську спільноту вугілля і сталі. Галузі промисловості і держави співробітничали на підставі узгоджених і розумних планів. щоб розширювати виробничі потужності, необхідні для мирних часів. Ці галузі мали відповідні стимули для інвестування і пріоритетного розвитку. В цьому ж дусі Моне розробив для Франції систему "індикативного планування", яка досить добре спрацьовувала для формування взаємоузгоджених планів приватного і громадського секторів у розвитку виробництва та інвестицій. Автор переконливо доводить, що держави завжди відіграють важливу роль в економічному житті в капіталістичних суспільствах. Сучасні технології роблять конструктивну діяльність суспільного сектора більш значущою, ніж будь-коли. Система публічної освіти повинна здійснювати підготовку працівників із знаннями, необхідними для роботи у високотехнологічних виробництвах з використанням комп'ютерів і сучасних комунікаційних мереж.
Говорячи про фінанси, Д. Тобін констатує, що 80-ті роки стали в капіталістичній економіці десятиріччям "паперової економіки", чому сприяли дерегулювання як внутрішніх фінансових інститутів, так і фінансових операцій за межами державних кордонів. "Опасной ошибкой, -
Loading...

 
 

Цікаве