WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Причини невдач трансформації на початкових етапах - Реферат

Причини невдач трансформації на початкових етапах - Реферат

бо інвестиції в розвиток Донецького вугільного басейну, який вважався неперспективним, з Союзного бюджету майже не виділялися. Основну увагу в структурі енергетичного балансу було перенесено на розвиток атомної енергетики, хоча вона, як показала Чорнобильська трагедія, небула ще достатньо надійною.
Після розвалу СРСР, масового грабіжництва і вивезення за кордон капіталу, при зворотному ввезенні нам ідеї гіперінфляційного шоку, Україна опинилася в стані гострої кризи платіжного балансу і державного бюджету. Не випадково посилилася соціальна напруга, викликана занепадом національного виробництва, небувалим розривом у рівнях життя між багатими і бідними, різким падінням реальної заробітної плати основної маси працездатного населення та соціального забезпечення пенсіонерів і непрацездатної молоді. До того ж прискорюється зростання безробіття, особливо прихованого, а також міжгосподарських та бюджетних неплатежів, особливо невиплати заробітної плати. пенсій, стипендій тощо. Саме дія цих факторів підриває довіру народу до державних владних структур і здійснюваних ними соціально-економічних перетворень, які в суспільній свідомості асоціюються з антинародною політикою.
Шокова терапія аж ніяк не підвищила зацікавленості людей у розвитку справжнього підприємництва і високопродуктивної праці. Навпаки, вона підірвала в цьому їх економічні інтереси. Штучно відгородивши грошову і банківсько-фінансову політику від загальної політики економічного зростання, ринковий шок міцно заморозив тим самим відтворювальні процеси, інвестиційну та інноваційну діяльність в оновленні і піднесенні національного товаровиробництва. Разом з шоком суспільство було розколото на різноманітні сегменти і відштовхнуто від цілеспрямованої створювальної діяльності. Верх взяли сили і тенденції прямо протилежної спрямованості - розтринькування ресурсного потенціалу і багатства, що накопичене раніше, розвитку протиправного бізнесу, шахрайства, хабарництва, формування різного роду форм і структур криміногенного типу, яким почав протистояти масовий рекет. Збагатіла верхівка почала зрощуватися з корумпованими владними структурами і правоохоронними органами.
Національне виробництво промислової продукції залишається переважно у державних промислових комплексах, які виробляють і експортну продукцію, але вони працюють не ритмічно, далеко не на повну потужність, а їх працівники одержують мізерну заробітну плату і не прагнуть до високопродуктивної праці.
Роздержавлені ж підприємства, в свою чергу, здебільшого потрапляють в руки тих збагатілих кіл, які, на жаль, не зацікавлені, не знають і не вміють створювати сучасні високопродуктивні і конкурентоздатні виробництва великого бізнесу, тому не вкладають в цей бізнес необхідні капітали. Вони прагнуть до більш примітивної і легкої наживи за рахунок короткострокового торгово-фінансового обороту, використовуючи для цього або депозитні рахунки добре їм відомих (безпрограшних) комерційних банків. точно знаючи, що вони не збанкрутують, або різного роду спекулятивні акції, з подальшими операціями - купівлі за гривні ВКВ і вкладу її під тверді проценти в іноземні банки.
На думку таких бізнесменів національне товаровиробництво може почекати до кращих часів. Державні інтереси цікавлять їх настільки, наскільки обіцяють приріст додаткового прибутку на особисті потреби, а не на виробничі нагромадження. Іноземні ж інвестиції для збіднених і зруйнованих господарських структур, незважаючи на форми власності, зводяться нанівець. В агропродовольчому секторі, незважаючи на інтереси і активність селян у розвитку виробництва, ринковий шок також не приніс приросту ефекту і збалансованості продовольчого ринку. Сільськогосподарські товаровиробники перетворюються в банкрутів, а тваринницькі ферми здебільшого вже повністю збанкрутували. Продовження такої згубної політики "шоків" загрожує втратою безпеки своєї держави і життя її народу.
Глибока і затяжна криза, безумовно, не викликає вдоволення і спокою в суспільстві. Все частіше виникають конфліктні ситуації то в одних, то в інших сферах життєдіяльності, охоплюючи окремі галузі, регіони, трудові колективи або навіть країну в цілому. Конфлікти виливаються в форми мітингів, протестів, страйків, голодувань, непокори органам влади, зіткнень страйкуючих з міліцією тощо. З загостренням ситуації Парламент починає швидше міняти Уряди. А коли це не допомагає, стає зрозумілим, що причини негативних явищ лежать глибше, ніж їх поверхові прояви. Новоутвореному Уряду нічого не залишається, як розробляти чергову програму виходу з кризи, обіцяти парламентарям й народу швидко змінити ситуацію на краще.
Проте нові програми вимагають і принципово нових підходів до розв'язання гострих соціально-економічних проблем. Якщо ж вони базуються на попередніх концепціях стратегії і тактики дій, формуються тими ж іноземними і своїми підкупленими консультантами та радниками, то ніяких прогресивних зрушень не відбудеться. Час буде витрачено на подальший економічний занепад. Безвідповідальні і безпідставні обіцянки на вищому Державному рівні дуже нагадують сюжет байки Андерсена про голого короля. Не вистачає лише дитини, яка б переконливо розкрила на це очі всіх громадян.
Формування і розвиток прогресивних ринкових відносин обертається поки що масовою появою різного роду таких їх сурогатів, як бартерні обміни, діяльність примітивних, так званих "човників", штучна дефіцитність в обігу грошей, зведення нанівець платоспроможності внутрішнього ринку, випуск в обіг "безвартісних цінних паперів" тощо. Тим самим дискредитується сама ринкова економіка. Бездумною економічною політикою з неї вже зроблено справжнє "опудало", від якого треба шарахатись, як "чорт від ладану". В тому ж напрямку провадиться і недосконала зовнішньоекономічна діяльність. На різниці між демпінговими цінами, обсягами і структурою власного експорту, з одного боку. і високими цінами, обсягами і структурою дефіцитного імпорту, з іншого, країна щорічно втрачає чималу суму власного фінансового капіталу, одночасно випрошує в міжнародних фінансових колах кредитні ресурси, так необхідні для структурної перебудови і якісного оновлення вітчизняного товаровиробництва. Якщо ж врахувати відплив випереджаючими темпами власної валюти, без сплати будь-яких податків державі, за кордон порівняно із значно меншим припливом платних кредитних ресурсів, то стає зрозумілим, що це також не додає ентузіазму в такого роду нееквівалентних ринкових перетвореннях. Вони вигідні лише іноземним партнерам та вузькому колу наших впливових громадян, які мають особистий зиск на цих зовнішньоекономічних операціях.
Навіть за умов 100% виконання складових ринкових реформ, що запропоновані МВФ, прогресивних зрушень до економічного пожвавлення і
Loading...

 
 

Цікаве