WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Причини невдач трансформації на початкових етапах - Реферат

Причини невдач трансформації на початкових етапах - Реферат


Реферат на тему:
Причини невдач трансформації на початкових етапах
Як тільки держава втрачає свої регулюючі і контрольні функції за процесами реформації створювального напряму, в силу вступає ринкова анархія з пануванням криміногенних і корумпованих структур, які грабують раніше накопичені багатства, створюють фіктивний капітал і швидко розвалюють економіку держави. При цьому ніяких прогресивних зрушень в створенні нових, більш ефективних господарських і ринкових структур не відбувається. Внаслідок, національне товаровиробництво підривається зсередини. В додаток до цього ринковий шок, який було привнесено ззовні, вибухово викликає найбільш руйнівні стадії кризи-гіперінфляцію та гіперстагфляцію (1992-1993 рр.). Одночасно розгорталася товарна експансія з боку іноземних країн на наші внутрішні ринки. Все це особливо виразно відбулося в країнах, що розміщені на території колишнього СРСР. Вони швидко опинилися в тяжкому економічному і соціальному стані. Виходити з нього досить важко, тим більше в умовах відсутності політичної і економічної стабільності в суспільстві з гострим протиборством сил за владу, перерозподіл власності і природних ресурсів, нестримний відплив фінансового капіталу за кордон, що знекровлює смертельно хворий економічний організм у цих державах.
Постсоціалістичні країни в цій ситуації неминуче перетворюються в економічно залежні сировинні придатки економічно розвинених країн. Їх внутрішні національні ринки приречені на збут залежалих іноземних товарів. А це, в свою чергу, є однією з немаловажних причин подальшого занепаду товаровиробництва, зупинки роботи не тільки окремих промислових підприємств, а й цілих галузей, життєво важливих виробничих, ринкових, транспортних та інших комплексів. Слід відзначити, що на втраті власних ринків збуту і розвалі з початку реформ національних фінансово-кредитних систем постраждали майже всі ті країни, які без урахування місцевих особливостей і умов активно застосовували "ринковий шок".
Недалекоглядні політичні сили цих країн, що прийшли до влади на хвилях ринкової ейфорії, всерйоз повірили в істинність примітивних постулатів, які їм підкинули, щодо "необмежених" можливостей регулюючих функцій кон'юнктурних співвідношень попиту і пропозиції на вільних ринках (точніше неорганізованих базарах). У демократичному суспільстві - стверджували деякі впливові політики, а слідом за ними державні чиновники - регулюючі функції держави взагалі непотрібні. Президент Росії Борис Єльцин висловив своє особливе розуміння демократичних свобод - "беріть свободи стільки - скільки Вам потрібно!" Загальновідомо, які гострі міжнаціональні конфлікти це викликало, скільки пролито крові і знищено матеріальних цінностей. Зараз мабуть для кожного зрозуміло, якою шкодою обертаються помилки державних лідерів і тієї політики, яку вони здійснюють.
Не можна базувати державну економічну політику, тим більше на переломі двох епох з бурхливими темпами науково-технічного прогресу, на відкриттях економічної науки 250-ти річної, також як і вікової давнини. Позитивних зрушень в XXI столітті вони не обіцяють. Для цього створюються новітні економічні теорії. концепції і моделі виробничого, ринкового, грошового, банківсько-кредитного і фінансового оновлення, стабілізації і прогресивного розвитку, які б відповідали динамізму внутрішніх і зовнішніх умов кожної країни, прогнозному моніторингу подій, функціональним особливостям управління і регулювання соціально-економічних і духовних процесів, загальній трансформації суспільного і державного світового устрою. Відтворювальні процеси, довгострокові і короткострокові цикли неминуче трансформуються під впливом нових наукових відкриттів, технологічних, економічних і організаційно-управлінських перетворень, що зворотно підштовхують розвиток економічної теорії, як фундаментальної основи людського прогресу в просторі і часі.
За економічними теоріями, що віджили свій вік, можна рухатися не вперед, а назад, руйнуючи революційно-вибуховими методами діючі господарські системи і їх структури з повною інертністю в створенні якісно нових, що забезпечують приріст ефекту і конкурентоздатність на сучасних і майбутніх ринках. Саме за таким, досить дивним методом випереджаючої руйнації, як уже відзначалося раніше, і розпочали перехід до ринкової економіки невідомо якої стадії її розвитку колишні "соціалістичні" країни. Перш за все, нова, ще далеко не демократична влада дискредитувала і відкинула геть створювальні і контролюючі функції держави, щоб легше було, під виглядом демократизації і первісного нагромадження капіталу, розтринькувати державні товарні ресурси, вивозити їх (часто за безцінь) за кордон, залишаючи там же валюту на власних рахунках. Одним з головних джерел наживи був експорт і реекспорт нафти і газу, електричної енергії, металу та мінеральних добрив.
Таким чином, процес ринкової реформації на початкових етапах зводився до створення ситуації державного безвладдя і ринкової анархії, в якій збагачувалися колишня номенклатура, керівництво державних структур, торгові працівники, нові політичні функціонери, співробітники банківсько-фінансових систем, що народжувалися і трансформувалися. Методи м'якого економічного розвалу були ретельно опрацьовані і здійснені під тиском зарубіжних політиків, радників і консультантів. По суті ними було замінено всесвітньо відомі національні наукові центри і їх учених. Вони були консерваторами нібито не здатними на створення наукових основ швидкого ринкового реформування. В той же час. уже з перших кроків (1991-1994 рр.) руйнівних перетворень, які західною пропагандою було охрещено безальтернативними, нові євроазійські країни катастрофічне збідніли. Одночасно в них нечувано збагатіли соціальні групи, що вийшли з кримінальних кіл, партноменклатури і підкуплених функціонерів. Основна ж маса населення залишилася в злиднях. За кордон з цих країн відпливло фінансового капіталу на багато більше, ніж одержано іноземних кредитів у виробничі інвестиції.
Як свідчить порівняльний аналіз, особливо виразно ці катаклізми проявилися спочатку в центрі, а потім і на периферії Російської Федерації, в Україні, Білорусі, Казахстані, перекинувшись одночасно і на всі інші республіки колишнього СРСР. Незважаючи на те, що Україна серед них була республікою економічно більш розвиненою, але саме вона внаслідок дезінтеграції попала в найбільш складне становище. Справа в тому, що її природні ресурси - паливно-енергетичні, а також частково мінерально-сировинні - були свого часу вичерпані на розвиток єдиного народногосподарського комплексу.
Країна залишилася в ситуації гострих дефіцитів нафти і газу, багатьох кольорових металів, лісових ресурсів. Слабо розвиненою залишилася тут і вугільна промисловість,
Loading...

 
 

Цікаве