WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Трансформації в контексті світового розвитку - Реферат

Трансформації в контексті світового розвитку - Реферат

сировинного характеру, а промислові вироби і продовольство на внутрішній російський ринок поставляють корпорації іноземних країн. Інвестування в модернізацію і технологічне переозброєння національного виробництва штучно перетворено в справу вкрай неефективну. Частка асигнувань на розвиток науки і наукового обслуговування в ВВП, за розрахунками вчених-економістів РАН, більш, ніж у 6 разів нижча порогового рівня. Ці ж учені роблять однозначний висновок про те, що продовження сьогоднішньої політики лібералізації російської економіки "обрекает Россию на долгие годы прозябания в условиях хаоса и внутренней нестабильности. Ей к тому же, придется играть роль просителя у "доноров", склонных видеть лишь экономические выгоды от потери Россией своего промышленного потенциала. Вряд ли народ России согласится с такой перспективой. Поэтому на повестку дня должны быть поставлены другие принципы и подходы к реформированию российской экономики, способные переломить столь опасный для страны ход событий". 19 При цьому додаються кількісні розрахунки, які підтверджують, що по основних оціночних критеріях соціально-економічної безпеки Росія вже перескочила негативні порогові значення.
Одночасно автори висунули і розвивають свою концепцію об'єднуючої ідеї - "новый образ России в мире, объединяющая ее народ перспектива представляются как общество терпимого коллективизма, обеспечивающее высокое качество жизни" на противагу американському "терпимому индивидуализму". Така думка, безумовно, має наукову основу, хоча й не безперечну. Колективізм та індивідуалізм важливі категорії і критерії суспільного устрою та його трансформації в часі і просторі. Проте викликає сумнів чи є ці критерії з соціально-економічного погляду вирішальними, що протистоять один одному. Тим більше в сучасному світі, коли індивідуальні і колективні утворення, форми і відносини настільки щільно між собою взаємопов'язані і взаємодіють, що навіть важко знайти грань, де починається і де закінчується кожна з них. Науково-технічний прогрес, незважаючи на багатовікові традиції життя різних народів, їх психологію, спосіб мислення і культуру, неминуче викликає тенденції до різноманітних форм колективізму і усуспільнення, прагнучи одночасно до збереження індивідуальних якостей особи, її здібностей, таланту, освіченості, культури тощо. Останнє зворотно впливає на характер колективізму, також як і навпаки. І цей взаємодіючий процес відбувається і навіть буде відбуватися нескінченно.
Тому в принципі не заперечуючи проти колективного та індивідуального підходів до пізнання стратегічних цілей і цінностей розвитку внутрішньої структури будь-якого суспільства, на мій погляд, навряд чи є зараз вагомі підстави протиставляти їх у створенні принципово нових концепцій сучасних ринкових трансформацій. Базування їх на високому інтелектуальному потенціалі суспільства, на розвитку високоякісної освіти і наукових шкіл, на ефективному використанні накопиченого виробничого і природного потенціалу, на високому платоспроможному попиті внутрішнього ринку з міцною грошовою одиницею тощо, не викликає сумніву.
У послідовність процесу підготовки і здійснення глобальних господарських перетворень входять: по-перше, чітке наукове обгрунтування стратегічних цілей, методів, засобів і темпів реформування; по-друге, складання на цій ґрунтовній основі конкретних бізнес-планів по кожному об'єкту, що реформується, з визначенням приросту ефекта; по-третє, розробка інженерних проектів з новітніми технологіями і техніко-економічними обгрунтуваннями нових або модернізованих господарських систем; по-четверте, реалізація проектів і введення об'єктів в експлуатацію. Все це і складає справжню наукову основу створювальних реформ. Ніяка анархія тут не припустима, якщо держава і підприємці дійсно прагнуть до високих кінцевих результатів. На вибуховому розвалі діючих і формування на примітивних засадах чергових господарських структур, високоефективного конкурентоздатного виробництва в країні не буде. Це зрозуміло для кожної неупередженої людини і тим більше для фахівців-професіоналів. Розвиток дрібного бізнесу за рахунок штучної парцелізації великих високотехнологічних державних виробництв, як показав досвід масового створення кооперативів, завершується зразу ж після того, як зупиняється основне виробництво і "кооператорам" немає чого далі розкрадати і продавати крадене на власне збагачення і збагачення керівництва державних підприємств. Породженням "дикої"" ринкової економіки постсоціалістичних країн став також найбільш марнотратний так званий "човниковий бізнес", або спроби вирішення продовольчої проблеми за рахунок лише дрібноселянських господарств. Шарахання з однієї крайнощі в іншу - одна з характерних особливостей економічної політики перехідного періоду, що завдає тільки шкоди, заганяючи національне товаровиробництво і внутрішній ринок, ринкову інфраструктуру і соціальну сферу в глухий кут, вихід з якого загрожує розтягнутися на десятиліття, а наслідки цього будуть негативно відгукуватися на майбутніх поколіннях, що навіть не піддається зараз точним науковим передбаченням.
Всякого роду міфи про те, що "вільний ринок" типу "анархічного базару" все сам відрегулює, а державі навіть взагалі не потрібно втручатися в соціально-економічні процеси реформування (згадайте архіреформаторські заклики - "чим менше держави, тим краще для економіки") нічого спільного не мають з новітніми науковими знаннями і теоріями, а також набутим світовим досвідом могутньої ролі держави в прискоренні науково-технічного і суспільно-економічного прогресу, досягненням високих темпів економічного зростання в розвинених країнах світу.
Зараз вже стає все більш зрозумілим не лише для вчених, які попереджали про це з самого початку ринкових реформ, а й для суспільної свідомості всього населення країн, які потрапили під своєрідний експеримент прихильників теорії і механізму монетарного економічного регулювання, що за їх розумінням має незамінний і універсальний характер. Країни з перехідною економікою одержали від МВФ досить специфічні, за шаблоном для всіх, основні реформаторські рецепти - негайна приватизація майна. лібералізація цін і вільні ринки. Під гаслами демократизації суспільства вони звернулися з вимогами взагалі виключити втручання держави в банківсько-фінансову діяльність, яка нібито має функціонувати самостійно за ринковими регуляторами.
На практиці це означало усунення держави від виконання нею важливіших функцій регулювання і контролю за процесами емісії грошей і цінних паперів, грошово-кредитного обігу та інших атрибутів монетарноїполітики. Адже саме вони є виключною прерогативою держави у будь-якій системі соціально-економічного устрою. Не відповідають істині твердження ідеологів монетаризму, що нібито вплив держави на банківсько-фінансове регулювання не властивий ринковій економіці. Без сумніву, банківсько-фінансова система була, є і буде могутнім інструментом прогресу ринкової економіки. Через банківсько-фінансовий механізм, грошову і курсову політику, формування і використання коштів бюджету тощо держава здійснює свої стратегічні і тактичні цілі та завдання.
Loading...

 
 

Цікаве