WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Економічний зміст моделі перехідного періоду - Реферат

Економічний зміст моделі перехідного періоду - Реферат

економіки, її ефективного функціонування під регулюючим впливом держави і стимулюючою дією ринкової кон'юнктури. Всі складові цієї моделі в наших умовах, без великого впливу іноземного капіталу, вимагають особливо високого ступеня чіткості макро- і мікроекономічного управління, економічного регулювання і контролю з боку держави, високої культури, організації і дисципліни в кожній сфері створювальної діяльності, незалежно від форм власності і господарювання в єдиному правовому полі.
Моделі "ринкової економіки" в сучасному світі досить різноманітні. Це далеко не єдине "прокрустове ложе", в яке прагнуть штучно вкласти всі постсоціалістичні країни. Скажімо, у французькій моделі дуже велику роль в управлінні економікою, включаючи виробництво і перерозподіл ВНП, відіграє держава. У шведській - навпаки, мінімальний вплив держави в сфері виробництва, але величезний - в сфері перерозподілу доходів, де він має по-справжньому соціалістичний характер.
Японія відрізняється багатовіковими традиціями сумісної групової діяльності з високим ступенем організації і дисципліни в кожному колективі. При відносно незначному централізованому перерозподілі і фінансуванні ця держава досить жорстко і чітко управляє всім складним економічним організмом. Американська модель, хоча зовні і найбільш лібералізована, проте має могутній Державний вплив не лише на внутрішню, але й на всю світову економіку за допомогою валютно-фінансових і банківсько-кредитних регуляторів.
Отже, закономірно, що й Україна має виробити свою специфічну модель післякризового економічного розвитку. Перехідний процес має перетворитися в прискорення на здоровій економічній основі збільшення доходів і нагромаджень в інвестиції. формування принципово нової ринкової моделі. Її зміст охоплює:
o по-перше, чітку систему макроекономічного і господарського управління, економічного, валютно-фінансового і кредитного регулювання в жорстких правових межах і вільній ринковій кон'юнктурі;
o по-друге, опору на науково-технічний прогрес і інтелектуальний потенціал держави;
o по-третє, взаємовигідний і паритетний зв'язок у системі світового співтовариства з визначенням власної ніші в конкурентній боротьбі на міжнародних ринках;
o по-четверте, соціальну орієнтацію економічного розвитку на забезпечення достойного життя людини і суспільства, нормального процесу демовідтворення, і,
o по-п'яте, структурну і якісну збалансованість ринкового попиту і пропозиції в широкому розумінні функціонування всіх видів розвинених ринків.
Важливою складовою до переходу є роздержавлення і приватизація, формування справжнього господаря і більш ефективного господарювання. Ці процеси, хоча й значно прискорені, проте роздержавлені об'єкти, часто, маючи вже перевагу за обсягом і часткою вартості виробничих фондів, відчутно поступаються перед неприватизованими за показниками обсягу випуску товарної продукції і кінцевих результатів, що не сприяє подоланню кризи. Тому не можна фетишизувати дію цього фактора як панацею від всіх економічних хвороб. Одним правовим актом. безумовно, можна перетворити всіх людей в суто "паперових" власників, але ніякого додаткового ефекту від цього не буде. Про це свідчить, зокрема, тепер вже багаторічний досвід поверхових трансформацій в більшості постсоціалістичних країн. Формування більш ефективних господарських систем - процес поступовий, органічно пов'язаний з відповідним нарощуванням реального капіталу та інвестицій в структурне і якісне оновлення приватизованих об'єктів.
Економічна наука, будучи однією з найдавніших, дає людству фундаментальні знання економічного прогресу. Саме вони стають науковою базою ефективної державної політики. Українські вчені, ще до початку ринкових реформ, розробили і запропонували антиінфляційно-створювальну модель переходу до ринкової економіки, відповідну концепцію стратегії економічного розвитку з об'єктивною оцінкою і прогнозом змін платіжного балансу, із здійсненням зваженої грошової реформи і ув'язкою структурної переорієнтації з реальними інвестиційними можливостями.
Проте Парламенту і Уряду України того часу була більш до вподоби закордонна модель "ринкового шоку", що виключала втручання в ринковий хаос держави. Це відкрило необмежені можливості так званої "прихватизації" її майна, розкрадання і спекуляція товарними ресурсами. Вчені досить точно прогнозували і ті наслідки, які ми зараз маємо.
На озброєння економічної політики епохи бурхливого прогресу нерозумно приймати як видатні для свого часу класичні теорії двохсотрічної і навіть піввікової давнини, так і, під виглядом новітніх, - примітивних концепцій неомонетаристів, що спрямовані на вибуховий економічний розвал. Маючи величезні традиції фундаментальних досліджень і вагомого внеску у світову економічну думку, наші вчені здатні створити власний теоретичний фундамент для сучасної національної економічної політики.
У зв'язку з цим, говорячи про моделі перехідного і після кризового розвитку української економіки, не можна обійти досить болючої проблеми підведення наукової бази під банківсько-фінансову систему, щоб переключити її в цивілізоване русло надійного функціонування. Всім відомо, що на сьогодні стабільне фінансове і кредитне забезпечення ефективних ринкових реформ відсутнє. Не врегульовані процеси кругообігу грошей і цінних паперів, їх емісії і випуску в обіг, виконанняними вирішальних стимулюючих і відтворювальних функцій.
Поворот економічної політики держави на прискорення ефективних ринкових реформ несумісний як з минулою банківською і фінансовою політикою безпрецендентного нарощування в обігу грошової маси з відповідним її знеціненням, підстьобуванням інфляційно-цінових вибухів, так і з штучним стисненням маси грошей в обігу, їх гострим дефіцитом, створенням всеохоплюючої кризи платежів.
Обмеження доступу товаровиробників до кредитних ресурсів взагалі паралізує товаровиробництво. Щоб повернути фінансовий капітал обличчям до активізації промислового підприємництва, Президенту України довелося видати спеціальний Указ про створення фінансово-промислових груп. І це дуже важливо. Проте справа рухається повільно. Промисловість же продовжує залишатися в стані свого роду ринково-фінансової ізоляції і податкового тиску. Кабінет Міністрів помінявши назву на "промислово-фінансові групи", по суті, поки що не активізував їх практичне формування і ефективне функціонування.
Аналіз помісячного промислового виробництва сотні основних видів промислової продукції свідчить, що по переважній більшості з них не виявляється стабільного нарощування випуску, зниження собівартості і оптових цін. Навпаки, при загальній аритмії виробництва не припиняється тенденція до спаду з досить стабільним зростанням собівартості і оптових цін. Навіть вже після грошової реформи (1996 р.) і стабілізації інфляційних процесів, рівень собівартості і оптових цін промислової продукції продовжує зростати, роблячи її неконкурентоздатною.
Досить відчутно стримують розвиток аграрної сфери наростаючий диспаритет промислових і сільськогосподарських цін, а також очевидні прорахунки в кредитному обгрунтуванні та обмеженні обсягів кредитів і матеріальних ресурсів. І це, безумовно, блокує проведення ефективних аграрних реформ. Тому відповідні їх корекції вкрай потрібні. Держава мусить дбати про неприпущення масового витіснення вітчизняних товаровиробників з власних ринків, коли використовуються дії далеко не вільної ринкової кон'юнктури, а елементарного хабарництва.
Зростаючі ціни і неплатежі, низька платоспроможність переважної більшості юридичних і фізичних осіб позбавляють підприємців замовлень. Їх відсутність і неможливість збуту паралізує виробництво. Активізація підприємницької діяльності, як свідчить досвід підприємств, що вже вийшли з кризи, упирається в місткість ринку. Треба розірвати замкнуте коло неплатежів і цінового безмежжя.
Разом з тим держава не може випускати з поля зору проблеми соціального життя суспільства - рівень душової і сімейної доходності різних верств населення, збільшення прямого і прихованого безробіття, негативних демографічних тенденцій. Поліпшення демографічних перспектив України потребує чіткої концепції державної демографічної політики, більш пильної уваги до проблем відтворення населення, усвідомлення їх значення для загальної стабілізації. Це вимагає створення відповідної наукової і економічної бази. Зазначені проблеми активно розробляються вченими Національної Академії наук України. Їх результати вносяться на розгляд Уряду. Проте практичне розв'язання гострих соціально-демографічних проблем наштовхується на слабкий економічний грунт.
Loading...

 
 

Цікаве