WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Економічний зміст моделі перехідного періоду - Реферат

Економічний зміст моделі перехідного періоду - Реферат


Реферат на тему:
Економічний зміст моделі перехідного періоду
Подолання кризових явищ швидко відбувається в антиінфляційно-створювальній моделі перехідного періоду. Виконуючи ринкові функції, вона виключає економічний хаос і авантюристичний розвал діючих господарських структур без створення нових. Під впливом ринкової конкуренції застарілі виробництва вимушені або поступово модернізуватися, або на їх зміну виникнуть нові, більш продуктивні і конкурентоспроможні, що не лише компенсують втрати товарного продукту і доходу, а й забезпечать приріст додаткового ефекту. Власне так і долається криза дефіцитності з одночасним нарощуванням товаровиробництва, ВВП і НД.
Це головні оціночні критерії результативності ринкових реформ. Ігноруючи їх, майже аналогічно свого часу архіреволюціонери розкрадали і вимагали трощити "капіталістичні" Господарські структури, поміщицькі і куркульські господарства з відомими кінцевими наслідками.
На жаль, сумні уроки історії не йдуть нам на користь. Оцінювати результативність ринкових реформ за кількістю і питомою вагою, зовні ніби реформованих, а по суті працюючих значно гірше або й зовсім не працюючих об'єктів, просто безглуздо.
Дезорганізація виробництва, національної грошової, валютно-фінансової і кредитної системи, відсутність жорсткого менеджменту неминуче ведуть до економічного занепаду. Наслідки вивчення сучасного світового досвіду однозначно свідчать, що жодна економічно розвинена країна світу кінця XX століття не має моделі стихійної ринкової економіки і навіть так званого "вільного ринку". І це цілком закономірний прогресивний розвиток. Система ринкових відносин знаходиться під безпосереднім впливом державної економічної політики і механізму чутливих регуляторів дії макро- і мікроекономічних структур в умовах бурхливого розвитку ринків.
Більш того, високорозвинена їх система функціонує в правовому полі і контролі державних і наддержавних (міжнародних) структур, регулюється і контролюється не лише система валютно-фінансового і кредитного обігу, курсова і процентна, податкова, страхова і емісійна, але й цінова політика, політика товарних квотувань обсягів ринкових пропозицій, особливо високодефіцитних ресурсів. І це аж ніяк не суперечить, а навпаки, сприяє вільному розвиткові конкурентоспроможного товаровиробництва. Фермерські ціни, наприклад, безпосередньо встановлюються державними органами влади для всіх країн ЄС, з величезними обсягами на це бюджетних дотацій. Процес державного регулювання фермерських цін відбувається в США і Японії. Діє чітке антимонопольне законодавство жорстких кон'юнктурних обмежень, заборона в лібералізації ринків деяких товарів, наприклад, КОКОМ, створюються замкнені регіональні ринки тощо.
Ніяких ілюзій з цього приводу у наших політиків і в державному керівництві не повинно бути. Як це не парадоксально, але факт, що разом з правовим актом величезного історичного значення - одержанням Україною державної незалежності, вона опинилася в ситуації власного економічного безвладдя. Результат -обсяг ВВП скоротився в 2,3 рази, промислової продукції- більш ніж удвічі, а сільськогосподарської - на третину. Номінальні доходи населення за рахунок колосальної емісії грошей з початком "лібералізації", без будь-якого зв'язку з рухом ВВП і НД, зросли в 4,9 тис. разів, а реальні - значно впали проти базового (1991 р.) рівня.
Сформована під активним впливом ззовні політика "гіперінфляційного шоку" мала своєю метою, з одного боку. підстьобнути економічний спад, а з другого - негайно збагатити пануючу меншість як міцну опору нового ладу і порядку. І ці цілі були досить швидко й успішно досягнуті. Вони створили також нову сферу криміногенної, тіньової економіки, яку справедливо Президент охрестив "п'ятою владою". Ця політика ні на крок не наблизила нас до сучасної ринкової економіки високорозвинених країн, а навпаки, як вже відзначалося, істотно віддалила від неї.
Другому Президентові України, Леоніду Кучмі, довелося розпочинати розробку і здійснення соціально-економічної стратегії ринкових перетворень з надто важкого і складного старту. Не випадково на одне з перших місць ним була висунута проблема влади, бо, не подолавши економічного безвладдя, досягти позитивних зрушень неможливо. І це не суперечить демократичному устрою суспільства і держави. Анархія ніколи не була й не буде якісною ознакою демократії. Тому зусилля Президента ввести ринкову реформацію в кероване і створювальне русло є кроком дуже важливим, а в умовах розгулу злочинності - і мужнім.
Щодо шляхів і методів ринкових перетворень, за якими держава йшла, зокрема в 1991-1994 рр., то у мене немає сумніву, що саме вони завели у глухий кут і створили небезпечні умови для долі майбутнього України. З точки зору фундаментальної економічної теорії ідеальна модель прогресивного науково-технічного, соціально-економічного і духовного розвитку є моделлю послідовного і планомірного сходження від нижчих до все вищих горизонтів прогресу, виключаючи взагалі перехідні періоди з переважанням руйнацій, що відкидають країни і їх народи назад, неминуче вимагаючи додаткового часу й інвестицій на відновлення втраченого. Треба прагнути до того, щоб Україна якнайшвидше пережила цей перехідний період як останній, з виходом у майбутньому на стабільний економічний розвиток з послідовним оновленням і нарощуванням свого виробничо-ринкового потенціалу та реального ефекту.
Завдяки здійсненню більш активної стабілізаційної політики Державної влади і скороченню глибини кінцевого падіння (з вихідної До нульової відмітки) протягом 1995-1997 рр. темпи спаду дещо уповільнилися. Є навіть ряд позитивних ознак стабілізації. Проте бажаних наслідків ще не досягнуто. Негативні тенденції попереднього економічного курсу розкрутили маховик руйнації настільки, що зупинити його інерції виявилося справою дуже важкою.
Державна політика ефективних реформ має спиратися на високий професіоналізм інтелектуального потенціалу нації, забезпечення сучасного рівня управління й організації виробництва з використанням новітніх технологій, відкриттям нових робочих місць, знанням ринкової кон'юнктури, дій банківсько-фінансової і страхової системи, вітчизняних і іноземних партнерів тощо.
Мабуть, марно розраховувати на великий приплив іноземних інвестицій. Вони залишаються мізерними для масштабів економіки України. Останнім часом їх щорічний обсяг не перевищував 300-400 млн. американських доларів, значна частина яких до того ж не доходила до реального інвестування в конкретні проекти. Для порівняння наведу такий приклад: боннський уряд, починаючи з 1992 р., для інтеграції колишньої НДР, яка приблизно втричі менша за Україну, в західну ринкову економіку, щорічно вкладає 150 млрд. німецьких марок. Крім того, в 1995 р. східна Німеччина одержала ще від ЄС 7 млрд. долар. До 1996 р. загальна сума цих величезних фінансових вливань досягла 840 млрд. марок. І ця програма розрахована на довгі роки. Величезні суми фінанасової допомоги від західних країн одержали Польща іУгорщина.
За нашими підрахунками для швидкої переструктуризації економіки України потрібно інвестувати щорічно близько 100 млрд. доларів, яких ніхто нам давати не збирається. Суми кредитів навіть в 2-3 млрд. доларів майже не відчутні. Більш того, відплив українських капіталів за кордон значно перевищує їх надходження, тобто Україна, як це не парадоксально, виступає поки що інвестиційним донором економічно розвинених країн. В перехідній моделі доводиться розраховувати в основному на внутрішні нагромадження.
Зараз державі треба чітко визначитися, до якого ж типу ринкової економіки ми прагнемо. Як вище вже відзначалося, саме поняття "ринкова економіка" досить розпливчасте і не відбиває якісних особливостей того чи іншого способу соціально-економічного і державного устрою. Проте, без ринку, без збуту готового товару, відновлення його вартості (витрат і прибутку) і купівлі потрібних виробничих ресурсів, не можуть взагалі відбуватися безперервні відтворювальні цикли, загальний економічний оборот і розвиток. Тому безальтернативність ринкових відносин з цього погляду очевидна.
Торгівля властива будь-якому суспільству. Навіть деформована система соціалізму також не могла існувати без ринку, незважаючи на спроби його штучного згортання силою адміністративної влади. Можна також згадати й історію ринків работоргівлі або купівлі-продажу кріпосних душ в Україні, де були й свої шахраї типу Чичикова, що торгували мертвими душами.
Вчені вже давно прийшли до однозначного висновку, що ринкова реформація в Україні після подолання кризи має спиратися на модель високорозвиненої, соціальне орієнтованої
Loading...

 
 

Цікаве