WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Потреба в новій стратегії та її зміст - Реферат

Потреба в новій стратегії та її зміст - Реферат


Реферат на тему:
Потреба в новій стратегії та її зміст
Вченими Інституту економіки Національної Академії наук у 1992 р. була розроблена і представлена органам державної влади концепція стратегії соціально-економічного розвитку України . Але в той час український уряд під певним впливом модних у ті часи ідей монетаризму, які змінювалися досить часто, здійснював політику так званої "шокової терапії". Слідом за Росією поспішно оголосили лібералізацію цін, стали на шлях форсованих ринкових відносин. Рубль замінили купоном навіть без утвердження його національною грошовою одиницею. Друкували купоно-карбованці за кордоном. Належного контролю за обсягом їх випуску, надійністю захисту, витратами на це конвертованої валюти не було встановлено. Під гаслами невтручання держави в господарську діяльність почалося обвальне падіння товарного виробництва і розкрадання державних ресурсів. Дуже швидко, як і попереджали уряд тверезо мислячі українські економісти, це призвело до вибухового зростання цін і емісії, розвалу грошово-фінансової системи. Вона опинилася в найбільш руйнівній фазі - гіперінфляції і гіперстагфляції з загостренням загальноекономічної кризи.
Проте фундаментальні дослідження хворобливих процесів в економіці тривали і тривають зараз. Наприкінці 1993 р. була завершена розробка "Стратегії соціально-економічного розвитку України" , яка охоплює три етапи перехідного періоду - фази стабілізації становища і виходу з глибокої кризи, економічного пожвавлення і переходу в фазу економічного зростання. Президія НАНУ після всебічного обговорення подала цей документ державним органам, які формують і реалізують соціально-економічну політику. На жаль, до цього часу він використовується лише частково, без системного і комплексного здійснення реформи. Створення якісно нової, соціальне орієнтованої моделі конкурентоспроможної ринкової економіки почалось з подолання бурхливих темпів інфляції і проведення грошової реформи (вересень 1996 р.). Проте це не дало активного поштовху на загальноекономічну стабілізацію і економічне пожвавлення в 1996-1997рр.
Більш того, штучне стиснення грошової маси в обігу призвело до загострення кризи платежів. Залишалася замороженою інвестиційна та інноваційна діяльність, без чого не відбувається структурна трансформація за визначеними пріоритетами, а також технологічне оновлення товарного виробництва, інфраструктури і ринку. А саме це гарантує економічну, енергетичну, продовольчу й екологічну безпеку країни. Процеси ефективної, а не руйнівної приватизації, мотивації праці і підприємництва є найважливішими складовими стратегічної політики держави.
Ейфорія короткочасного і водночас кардинального вирішення складних економічних проблем, які останнім часом особливо загострилися в Україні, Росії та більшості інших країн колишнього СРСР, скінчилася. Досить нагадати, що повним економічним і політичним крахом завершилася бездумна й анархічна за своєю суттю майже п'ятирічна "перебудова", що ініціювалася М. Горбачовим. Після розвалу Союзу жодна з короткочасних урядових програм стабілізації економічного становища і виходу з кризи тепер вже нових, "незалежних" країн також не принесла бажаних наслідків.
Більш того, спроби негайного впровадження в життя цих програм натиском "зверху" лише посилюють кризу до критичного стану. Причини цього явища криються, з одного боку, в поверховості і хибах самих програм, які, до речі, будувалися за однобічним стандартним сценарієм ідеології Міжнародного валютного фонду, наївних порад і вимог від урядів нових країн та без фундаментальної розробки конкретних проектів глобальних економічних перетворень, які б добре розуміли широкі верстви населення, а з другого - у відсутності системного підходу до управління і організації їх виконання, чіткості і послідовності законодавчих і виконавчих рішень держави і дій господарських управлінських структур у сферах товарного виробництва і ринку, виробничої і соціальної інфраструктури, валютно-фінансового, кредитного, інформаційного обслуговування тощо.
Урядами країн СНД (під виглядом ринкової лібералізації) створені сприятливі умови для розтринькування і розкрадання державних товарних і фондових ресурсів, для розпродажу їх переважно за демпінговими цінами за кордоном. За рахунок цього відбулося збагачення мафіозно-спекулятивних структур під гаслом методу і засобу первісного нагромадження капіталу і швидкого формування прошарку активних підприємців. Це лише посилило економічну кризу, загострило дефіцитність внутрішнього ринку і криміногенну ситуацію, ні на йоту не зрушивши підприємницьку активність у розвитку конкурентоспроможного товарного виробництва. Навпаки, обсяги промислової і сільськогосподарської продукції різко скоротилися. Ці сфери прийшли до занепаду, а іноземні конкуренти почали витісняти їх з власних внутрішніх ринків, не кажучи вже про широкий вихід на нові зовнішні ринки.
Замість дійових підприємницьких структур створювального напряму сформувалась і набирає сили мафіозно-спекулятивна структура з бурхливими темпами особистого збагачення. Її капітал примножується переважно на грунті бездумної інфляційної політики держави, неупорядкованості її валютно-фінансової і банківської систем. Штучно затримуючи взаєморозрахунки і багаторазово обертаючи гроші на депозитних рахунках комерційних банків, спритні ділки, крім торгівлі награбованими товарами, роблять величезні маси грошей з "повітря", конвертують їх у валюту і вкладають в іноземні банки. Використовуються гроші таких підприємців аж ніяк не для інвестування виробничих та інших створювальних сфер у себе в країні. Та вони здебільшого до цього і не здатні. Легко нажитий капітал іде, головним чином, на масове придбання автомобілів престижних іноземних марок, сучасної побутової техніки, на будування чи купівлю розкішних вілл, у тому числі за кордоном. Зрозуміло, що така підприємницька діяльність не здатна вивести країну з кризового стану, бо не зачіпає її вирішальних сфер виробничого і товарно-грошового обігу, не спрямована на структурне, кількісне і якісне оновлення. Є, безумовно, й окремі винятки, приклади високоефективної створювальної підприємницької діяльності, але вони поки що не роблять докорінних зрушень до справжнього прогресу й економічного зростання.
Успішно здійснити економічну трансформацію великого масштабу в напрямі прискорення прогресу не можна шляхом проголошення політичних та ідеологічних гасел, архіреволюційних закликів до негайного руйнування всього старого, не створивши нічого нового, більш ефективного, не розвинувши системи нормального функціонування ринкових відносин. Процеси руйнування вже не раз були в нашій історії. Вони закінчувалися навіть жахливими голодоморами. Поверхові програми тактики попередніх урядів латання тих або інших дірок у кризовій економіці також заганяють її в прірву. Аналіз програм російського й українського урядів свідчить про те, що вони, на жаль, страждають або необгрунтованим економічним романтизмом, або навіть відвертим авантюризмом, видаючи бажанеза дійсне.
Стабільний економічний розвиток завжди має під собою ґрунтовну наукову стратегію і тактику дії систем управління і організації, регулювання макро- і мікроекономічних процесів, включаючи політику регулювання ринкової лібералізації і кон'юнктури, бюджету і платіжного балансу, доходів і податків, формування інвестиційних фондів, фінансово-кредитних ресурсів, фондів нагромадження і споживання, споживчих сімейних бюджетів різних соціальних верств населення, загальногрошового обігу і курсу грошової одиниці. Без всебічно обгрунтованої соціально-економічної стратегії новим країнам аж ніяк не обійтися. Для цього потрібні модельні розрахунки різних стратегічних варіантів, їх порівняльний аналіз і вибір найбільш
Loading...

 
 

Цікаве