WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Теоретичні основи стратегії економічного розвитку. Нова соціально-економічна парадигма - Реферат

Теоретичні основи стратегії економічного розвитку. Нова соціально-економічна парадигма - Реферат

так само, як і праці в ряді інших сфер діяльності, має тенденцію до зниження. Рівень реальних доходів населення та його купівельна спроможність знаходяться на надто низькій відмітці навіть відносно рівня 1990 р., коли вони вже були незрівнянно нижчі аналогічних показників економічно розвинутих країн. І це не може не викликати соціальної напруженості, розгулу протиправності в суспільстві, закладаючи відповідні негативи в його майбутній розвиток. Багато соціальних прошарків населення України, також як і Росії та інших країн СНД, стали значно гірше харчуватися, гірше одягатися і жити, що загострює не лише загальноекономічну, а й демографічну кризу, призводить до небувалого суспільного розшарування, проявів соціальних конфліктів.
Формування не примітивного рудимента минулого (хаотичного базару), а високорозвиненого і високоорганізованого сучасного ринку, соціальне орієнтованої ринкової економіки постіндустріальної епохи вимагає відповідно вищих форм і відносин власності, систем господарювання новітнього типу, що встановлюється в ході послідовного еволюційного розвитку, створення розгалуженої інфраструктури на найновіших технологічних і організаційно-управлінських розробках. Приватизація і формування високоефективних форм господарювання, безперечно, є одним із важливих, але в той же час складних і суперечливих процесів трансформації системи соціально-економічних відносин. Вона стосується інтересів усіх без винятку соціальних прошарків населення і, отже, вимагає виваженого і обережного підходу. Тільки розвиток по-справжньому здорової системи ринкової конкуренції однозначно розкриває, які системи й форми господарювання життєздатні й прогресивні, а які приречені кінець кінцем на банкрутство і природне відмирання.
Держава покликана на суворо законодавчій базі створювати рівні умови для форм власності і господарювання, при відмові від попередньої державної монополії, широкого розвитку на ринкових засадах приватної, державної, колективної, корпоративної і змішаної форм власності в межах національних і транснаціональних систем; відповідно - орендних, акціонерних, кооперативних, корпоративних, приватно-індивідуальних та інших форм господарювання, з забезпеченням єдиного правового поля їх функціонування на принципах конкуренції, взаємовигідних зв'язків та взаємовідносин.
При цьому держава забезпечує законодавче регулювання, а ринок - стимулювання, своєрідний каталіз реформування в найбільш результативні за критеріями прибутковості й темпами розвитку форми й відносини власності та господарювання. Дрібновласницька її система в сучасну епоху науково-технічного прогресу, як свідчить досвід багатьох економічно розвинених країна не є пануючою. Національні і транснаціональні корпорації, кооперовані й інтегровані системи поступово втягують дрібновласних господарів у більш інтенсивні і високоефективні господарські й ринкові структури. Проблема розмірів ("великих", "середніх" і "дрібних" господарських і ринкових структур) сугубо конкретна, вирішується і формується стосовно до умов, форм і видів діяльності, технологічних, ресурсних і організаційно-управлінських можливостей забезпечувати максимальний економічний, соціальний і духовний ефект. Проте загальносвітові тенденції до інтеграції спеціалізованих і кооперованих структур формування велетенських регіональних світових ринків зараз очевидні.
Аналізуючи різні форми і відносини власності, їх складну ієрархічну структуру і динамізм, деякі дослідники часом непомірне захоплюються лише зарубіжним досвідом, досягненнями західної економічної думки, іноді однобічно й помилково їх тлумачать, забуваючи при цьому про власну наукову спадщину, теорії, розроблені російською й українською наукою, особливо в епоху, коли розвиток ринкових відносин ще не згортався диктаторськими режимами.
Між тим, у цих теоріях знайшли відображення проблеми, що не втратили актуальності й сьогодні. У теоретичному аспекті, наприклад, система орендних відносин має багато спільного з ідеями розподіленої власності, які широко розвинуті в працях М. Туган-Барановського. Актуальні для сучасного розвитку фермерських господарств і системи . їх кооперації розробки визначних російських економістів М. Макарова і О. Чаянова. Дуже багато є співзвучним сьогоднішньому дню у широкій науковій спадщині М. Кондратьєва, М. Туган-Барановського, П. Струве, С. Булгакова та ін. Вони аж ніяк не дивилися на форми й відносини власності як щось застигле, раз і назавжди дане економічне явище. Суспільно-економічний прогрес немислимий без прогресивних зрушень у системі відносин власності. Дуже примітивно виглядають у цьому світлі вимоги деяких сучасних архірадикалів, які називають себе "демократами", негайно перетворити всю власність у приватну після сімдесятирічного панування суспільної, тобто здійснити стрибок з однієї крайності в іншу, зробити чергову революцію з відповідним господарським розвалом.
Прогресивний суспільний розвиток значною мірою наперед визначається усвідомленням механізму дії мотивації в системі відносин власності, розумінням їх динамізму, неминучих структурних і якісних змін у взаємодії з новими науковими і технологічними відкриттями та господарськими перетвореннями. Не вина, а біда геніальних для свого часу вчень К. Маркса і його найбільш вірного послідовника В. Леніна, на мій погляд, перш за все, в однобічній трактовці ідеї революційного зламу відносин власності, зведенні їх у кінцевому рахунку до єдиної суспільної (комуністичної) власності шляхом негайної націоналізації, при цьому не навчившись і не вміючи створювати більш ефективне нове. І хоча заради справедливості слід сказати, що ними робилися відповідні застереження про необхідність дозрівання умов і передумов, перехідних етапів у часі, проте однозначність політичних висновків дала підстави архіреволюційним комуністичним силам взяти їх на беззастережнеідеологічне озброєння для розгрому системи, що діяла, а заразом і розгрому ефективного ринкового господарства. Дальші спроби і щирі прагнення В. Леніна повернути державну машину до ринкового господарства (непу) ні до чого радикального не привели, а лише посилили подальші устремління до сталінської диктатури й тоталітаризму. Потребують уточнення і марксистські теоретичні трактування поділу суспільної праці на продуктивну й непродуктивну, щоб не припускати зневажливого ставлення до праці, яка створює духовні блага.
Ефективне функціонування ринкової економіки вимагає від держави здійснення активної і жорсткої валютно-фінансової і кредитної політики. Наші дослідження надійно свідчать про те, що економіка України не може прогресивно розвиватися, якщо по-справжньому не стабілізувати валютно-фінансове й кредитне становище, не подолати згубні інфляційні й стагфляційні процеси. За допомогою грошово-кредитної і фінансової політики (включаючи цінову, податкову, процентну, страхову) можна створити умови як для швидкого економічного піднесення, так і для паралічу власного товаровиробництва і всієї економіки.
Помилки в грошово-кредитній і фінансовій політиці, паралізуючи мотивацію до високопродуктивної праці й підприємництва, знецінюють гроші, стимулюють емісію та інфляцію, підривають власне товаровиробництво; створюється штучна криза взаємоплатежів. Власне, це значною мірою паралізувало економіку більшості країн колишнього Радянського Союзу.
На вкрай деформованій грошовій системі ефективно реформувати економіку в ринковому напрямі неможливо. Цивілізоване й ефективне ринкове господарство може бути створене на базі науково-технічного прогресу, надійно і стабільно функціонуючої національної грошової системи, на чітко регульованому державою й ринком механізмі дії банківської і фінансової систем.
У цьому контексті актуальні ідеї М. Туган-Барановського щодо розвитку й вдосконалення грошової системи й обмеження інфляції. Він вважав монетарну систему і відповідно монетарну політику необхідними умовами реформування вітчизняної економіки. Зокрема, заслуговує на увагу нині вже далеко не нова його думка про відповідність грошової маси і цін, які можна стабілізувати, змінюючи обсяги грошової маси. Крім того, за допомогою виведення з обігу певної частини зайвих грошей, можна, на думку М.
Loading...

 
 

Цікаве