WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Злочинність та тіньова економіка в контексті концепції причин, умов та етапів криміногенної тінізації економічних відносин - Реферат

Злочинність та тіньова економіка в контексті концепції причин, умов та етапів криміногенної тінізації економічних відносин - Реферат

факти емісії незабезпечених розрахунково-платіжних банківських документів, спрямованих на утворення ("намивання") фіктивних безготівкових грошових коштів, такі ж некриміналізовані діяння, що віддзеркалюють процедуру відмивання грошових коштів чи інших доходів незаконного походження. Для скоєння зазначених та ряду іншихпротизаконних діянь застосовуються технології, що містяться в легітимних фінансових інструментах і лежать в основі найбільш небезпечних способів привласнення фінансових і матеріальних ресурсів, що скоювались у сфері фінансово-господарських відносин України на тому чи іншому етапах перехідного періоду.
Розглядаючи етапи криміногенної тінізації суспільно-економічних відносин, доцільно відзначити, що перший етап перехідного періоду (1985-1989 рр.) з причин спрямування роботи правоохоронних органів на боротьбу з так званими нетрудовими доходами [79, 72-86], характеризується високим процентом виявлення незначних правопорушень у сфері торгівлі, побутового обслуговування і т. ін., які за ознакою повторного скоєння протягом року автоматично переходили в розряд кримінальних діянь. Виявлення таких "злочинів" у системі торгівлі в 1986 році порівняно з 1985 роком збільшилось на 33,8 відсотка. Водночас динаміка викриття найбільш небезпечних форм розкрадань фінансових і матеріальних ресурсів (ст. 84, 86 КК України) при фактичному зростанні, згідно зі статистичними даними, почала знижатися з плюсового показника 13 відсотків у 1985 році до 7,4 відсотка в 1986 році і до 2,6 відсотка в 1987 році [88, 156].
Згадувані нами вище зміни у сфері кримінального судочинства з питань кваліфікації "Розкрадань державної або колективної власності шляхом присвоєння, розтрати чи зловживання службовим становищем" (ст. 84 КК України), скоєних у сукупності з "Приписками про виконання планів та інших перекручень звітності" (ст. 1471 КК України) поряд із провадженням у господарську практику концепції - "дозволено все, що не заборонено", призвели фактично до завуальованої декриміналізації найбільш небезпечних злочинних діянь, які раніше кваліфікувались за ознакою "розкрадання на користь третіх осіб". Ці зміни відразу вплинули не тільки на статистичні показники щодо розкриття розкрадань (про що свідчать наведені вище дані), а і на структуру способів скоєння злочинів та розміри збитків, що вони спричиняли.
У кінці першого етапу і початку другого етапу (1989-1992 рр.) тінізації відносин, поряд з розповсюдженими формами та способами злочинів проти власності, що скоювалась раніше (розкрадання шляхом: "крадіжки", "шахрайства", "привласнення", "зловживання службовим становищем", "розкрадання грошових коштів вкладників шляхом їх часткового неоприбуткування", "розкрадання вкладів померлих одиноких вкладників", "розкрадання відсотків, нарахованих на вклади", "розкрадання облігацій державної позики, при їх купівлі від населення" і т. ін.) у структурі злочинності, з'явились багаточисельні високотехнологічні способи розкрадань, які скоювались шляхом "здійснення розрахунків за позичальника третьою організацією" (причому не йдеться ні про кліринг або факторинг, де є свої способи злочинів, притаманні зазначеним фінансовим операціям) [72, 254-259], "розкрадання грошових коштів під виглядом конвертації у вільно конвертовану валюту" [72, 182-194], "розкрадання кредитних ресурсів" і т. ін [76, 222-256]. Особливо характерними стали способи "протиправного вилучення державних коштів, що здійснювались у комбінації з "приписками" та "посадовими підлогами". Причому у зв'язку з усуненням з кваліфікаційного поля такої ознаки як "розкрадання на користь третіх осіб" [72, 234-248], ці діяння кваліфікувати як розкрадання стало неможливо. Пленум Верховного Суду СРСР своєю постановою від 23.12.1987 р. рекомендував кваліфікувати "Приписки…" (ст. 1471 КК України) у сукупності із "Зловживанням владою і службовим становищем" (ст. 165 КК України), тим самим заклав основу блокування роботи правоохоронних органів щодо багатьох способів криміногенних форм вилучення державної та колективної власності. З цього приводу слід зазначити, що "Приписки…" та "зловживання владою і службовим становищем", незважаючи на малі чи особливо великі розміри збитків, передбачають незначні строки позбавлення волі, а також створюють цілий ряд проблем процесуального характеру, які зводять розслідування кримінальних справ нанівець [79, 77-79]. Такі зміни в кримінальному судочинстві не заставили себе довго чекати, поряд з наростаючими в цей час розкраданнями кредитних коштів саме дані способи вилучення державної і колективної власності стали основним засобом кримінального переливу фінансових сировинних і матеріально-технічних ресурсів з державного сектора економіки в кооперативний. Діяльність кооперативів, створених при державних підприємствах, супроводжувалась спекуляцією матеріальними й сировинними ресурсами, призначеними для роботи підприємств, експортом сировини за демпінговими цінами, великомасштабним присвоєнням державної і колективної власності, корупцією, хабарництвом, іншими злочинами у сфері фінансово-господарської діяльності. Водночас намітилася негативна тенденція щодо їх розкриття.
Таким чином, перший етап тінізації відносин закінчився започаткуванням причин, що сприяють зростанню рівня латентності економічних злочинів, які отримали свій розвиток на другому етапі й трансформувались у глобальну тінізацію всіх сфер цивільного обороту речей, прав, дій на третьому етапі тінізації відносин. Отримавши доступ до банківських та інших фінансово-господарських інструментів (на другому етапі тінізації відносин), а також до приватизаційних технологій (на третьому етапі тінізації), економічна злочинність усе більше виступає як пряме продовження штучно "декриміналізованих" і водночас криміногенних економічних відносин.
Про виникнення об'єктивних причин, які ускладнили роботу правоохоронних органів з питань боротьби з економічною злочинністю свідчать такі факти.
У службі боротьби з економічними злочинами України (ВБРСВС) у 1986 році працювало всього три тисячі співробітників. За підсумками цього ж 1986 року, ними було виявлено 11954 розкрадань державної або колективної власності шляхом привласнення, розтрати чи зловживання службовим становищем, 1895 фактів хабарництва, спекуляції - 6542 і т. ін [88, 165].
На 1993 рік штатна чисельність працівників ДСБЕЗ (Державна служба боротьби з економічними злочинами, що замінила службу БРСВС) подвоїлась, а пізніше зросла у 5 разів. Поряд з нею були створені такі ж за кількістю - Служба з боротьби із організованою злочинністю (УБОЗ), ще пізніше - податкова міліція. Тобто загальна кількість працівників, що ведуть боротьбу з економічною злочинністю, на той час
Loading...

 
 

Цікаве