WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Злочинність та тіньова економіка в контексті концепції причин, умов та етапів криміногенної тінізації економічних відносин - Реферат

Злочинність та тіньова економіка в контексті концепції причин, умов та етапів криміногенної тінізації економічних відносин - Реферат


Реферат на тему:
Злочинність та тіньова економіка в контексті концепції причин, умов та етапів криміногенної тінізації економічних відносин
У попередньому параграфі ми стисло окреслили причинно-детермінаційні обумовлення розширеного відтворення тіньової економіки, розглянули її структуру, визначили окремі економічні та організаційно-правові засади протидії феномену "тіньова економіка".
Розглядаючи співвідношення етапів зростання злочинності та глобалізації тіньової економіки у сфері фінансово-господарських відносин на різних етапах перехідного періоду ми спиралися на визначені вище структуру сучасної злочинності у сфері економічних відносин, поняття таких видів злочину й злочинності та поетапний причинно-мотиваційний і технологічний комплекс причин та умов, що поєднує сучасний криміногенний капіталооборот і тіньову економіку. Дослідження економічної злочинності в контексті етапів її глобалізації і переростання в криміногенні капіталооборотні операції має внести певний вклад і в теоретико-методологічний інструментарій пізнання криміногенних джерел тіньової економіки, значну частину яких складає злочинність у сфері економічних відносин.
Поняття "економічна злочинність" (а тобто злочинність, що скоюється у сфері економічних відносин) поряд з такими поняттями, як "фінансова злочинність", "транснаціональна злочинність" і т. ін. чітко ввійшли в понятійний апарат кримінологів, практичних працівників правоохоронних органів, вживаються політичними діячами та населенням.
Інколи в широких колах фахівців до злочинності відносять також деякі суспільно небезпечні, але некриміналізовані в Україні діяння, які в контексті теорії кримінального права до їх криміналізації (введення в кримінальний кодекс) не є злочинами, а відповідно не можуть утворювати сукупність злочинів.
У світовій практиці деколи цю категорію злочинності називають "білокомірцевою злочинністю". Ця назва належить американському кримінологу Е. Садерленду, який у 1940 році визначив її як комплекс правопорушень, що скоюються в межах фахових обов'язків поважними особами з високим соціальним статусом та порушенням наданого їм довір'я.
У роки Другої світової війни проблеми чорного ринку в США вивчав М. Клайнард, який встановив, що в результаті порушення встановлених обмежень цін і норм розподілу споживачі та платники податків потерпіли таких фінансових втрат, які в багато разів перевищили збитки від загальнокримінальної злочинності.
Кримінологи Г. Кайзер і Г. Метцгер-Прегіцер, які досліджували злочинність на підприємствах та корпораціях, встановили, що 84 % всіх кримінальних діянь скоєні проти власності. Головний директор Ради попередження злочинності при Департаменті юстиції Швеції, відомий кримінолог Б. Свенсон сформував визначення економічного злочину як тривале систематичне діяння корисливого характеру, що скоюється в межах господарської діяльності, яка складає саму основу діяння [117].
У СРСР фундаментальні дослідження природи економічної злочинності проводили відомі вчені кримінологи І. Карпец, В. Кудрявцев, В. Танасевич, Б. Богданов, Г. Синілов, А. Ларьков, В. Лунеєв, Е. Петров, Р. Марченко та багато інших вчених [45, 483].
Здійснені вітчизняними вченими загально кримінологічні дослідження внесли безперечно значний вклад у розробку концептуальних засад боротьби з економічною злочинністю (роботи В. Зеленецького, М. Коржанського, П. Матишевського, В. Навроцького, В. Сташиса, Є. Стрельцова, В. Тація, Є. Фесенка, С. Яценка та інших).
Вагомий внесок у визначенні пріоритетів у боротьбі з організованою злочинністю, зокрема і з її проявами у сфері економіки, внесли такі українські вчені, як В. Борисов, І. Даньшін, В. Коновалова, Г. Матусовський, В. Сташис та інші, які обґрунтували і впровадили в новий Кримінальний кодекс України поняття, злочини у сфері економічних відносин - замість "економічний злочин", "злочин у сфері посадових відносин" - замість "посадові відносини" і так само стосовно поняття злочинність. Приєднуючись до такого підходу при визначенні розділів Кримінального кодексу в описових текстах, де не йдеться про описання кримінально-правових дефініцій стосовно розділів КК, вважаємо припустимим вживати більш економічні для процесу описання - старі визначення цих понять.
Визначаючи вище поняття економічного злочину, злочинності та структури останньої, ми вважаємо що ці поняття, насамперед, повинні віддзеркалювати або хоча б охоплювати діалектичну природу й технології сучасних криміногенних процесів у сфері економічних та цивільно-правових відносин, а також відображати такі основні складові елементи протиправного діяння, як навмисне або злочинно-халатне посягання на економічні інтереси суспільства в особі держави чи конкретних юридичних осіб усіх форм власності, бути здатними до: визначення і персоніфікації відповідальності суб'єкта злочину; урахування комплексу технологічних і рольових ознак скоєння злочину, а також визначення діапазону відносин, у межах яких може бути скоєний зазначений злочин.
Починаючи поетапну класифікаційну характеристику таких злочинів та криміногенних некриміналізованих діянь, у контексті алгоритмів наведених вище пояснень, слід відзначити, що поняття "злочини у сфері фінансово-господарських відносин" не є адекватним поняттю "фінансові злочини". Структура фінансових злочинів (тобто кримінальних посягань на фінансову систему країни) у період, який ми аналізуємо, була визначена в системі різних розділів відповідними статтями чинного Кримінального кодексу України - це виготовлення або збут підроблених грошей або цінних паперів (ст. 79); порушення правил про валютні операції (ст. 80); приховування валютної виручки (801); ухилення від сплати податків (ст. 1482); певною мірою шахрайство з фінансовими ресурсами (1485); порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів (ст. 1488); підробка знаків поштової оплати і проїзних білетів (ст. 153); незаконне виготовлення, підробка, використання або збут незаконно поставлених і одержаних або підроблених марок акцизного збору (ст. 1531).
Разом з тим, ми ведемо мову стосовно значно ширшої категорії економічних злочинів, які з'явилися в результаті тіньової кримінально-правової політики держави, спрямованої на створення умов для первісного накопичення приватних капіталів. Тому обмежившись характеристикою наведених вище фінансових злочинних діянь, неможливо розкрити фінансово-господарські технології найбільш характерних способів скоєння злочинів, притаманних перехідному періоду, бо з нашого поля зору випадуть способи розкрадань кредитних ресурсів, розкрадання, що скоюються шляхом шахрайства з підробкою платіжних банківських документів, некриміналізовані
Loading...

 
 

Цікаве