WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Поняття, структура та методи оцінки обсягів тіньової економіки в наукових розробках вітчизняних та західних вчених - Реферат

Поняття, структура та методи оцінки обсягів тіньової економіки в наукових розробках вітчизняних та західних вчених - Реферат


Реферат на тему:
Поняття, структура та методи оцінки обсягів тіньової економіки в наукових розробках вітчизняних та західних вчених
Увага вчених і практиків до тіньових економічних процесів на Заході виникла у 70-х роках на тлі зростання загальнокримінальних і економічних злочинів, упровадження отриманих від їх скоєння доходів у легальний фінансово-господарський оборот та з усвідомленням громадськістю, фахівцями й урядами найбільш уражених цими проявами країн того, що злочинність досягла таких рівнів, коли нелегальні доходи злочинного походження стали засобом скоєння нових, нерідко більш небезпечних злочинів.
Однією з перших праць, пов'язаних з вивченням проблем розповсюдження тіньової економіки, у науковій літературі [60, 135] відзначається стаття американського економіста П. Гутмана "Підпільна економіка", надрукована у 1977 році, де здійснено аналіз тіньових процесів і зроблено висновок, що неврахованою економічною діяльністю більше нехтувати не можна. З приводу визначення поняття, структури тіньової економіки та макро- і мікрометодів розрахунку обсягів тіньових капіталів слід відзначити наукові праці таких учених, як Фейг, Блейдс, Фрей, Век-Ханнеман, Вейсрод, Гершуні, Баделт, Норман, Ділкот, Морис, Хігінс, Макафі, Парк, Патерсен та інші [60, 8; 135, 298-300]. Як зазначалось вище, в наукових працях різних авторів у поняття "тіньова економіка" часто вкладається різний зміст [135, 27-60]. Серед фахівців, що займаються розробкою цих проблем найбільш прийнятним вважається поняття "тіньової економіки", визначене Е. Фейгом. Останній у тіньову економіку включає всю економічну діяльність, яка з будь-яких причин не враховується офіційною статистикою і не потрапляє до валового національного продукту. Звідси Фейг та інші західні вчені виділяють дві основні складові тіньової економіки:
1) економічну діяльність, що є легальною, не прихованою, але й такою, що не підлягає оподаткуванню і з різних причин не враховується офіційною статистикою;
2) протизаконну діяльність, свідомо приховувану економічну діяльність.
До першої найчастіше належить виробництво в домашніх господарствах, надання послуг на епізодичній основі, невеликі підробітки (ремонт будинків за участю родичів, сусідів, знайомих, власними силами; догляд за дітьми; прибуток, що отримується з присадибних ділянок тощо). Ця діяльність, як правило, не оподатковується і не враховується при розрахунках валового національного продукту, оскільки здійснити її облік практично неможливо. Даний сектор тіньової економіки в багатьох наукових роботах отримав назву "неформальна економіка".
Друга складова, що традиційно в згаданих працях називається "підпільною економікою", включає до себе як протизаконну діяль-ність, заборонені в державі види економічної діяльності, так і діяльність, яка повинна враховуватися і контролюватися державою, але суб'єкти такої діяльності умисно її приховують з метою ухилення від сплати податків або в інших протиправних цілях. До такої діяльності більшість дослідників відносять отримання прихованих доходів, нелегальне виробництво товарів чи надання послуг, розкрадання, відмивання доходів злочинного походження тощо [60, 6].
Стосовно складових елементів тіньової економіки дещо відрізняється думка американського економіста Блейдса. За його концепцією до тіньової економіки входять:
1) виробництво цілком легальної продукції, яке приховується від влади у зв'язку з небажанням сплачувати податки;
2) виробництво заборонених товарів і надання заборонених послуг;
3) приховувані доходи в натуральній формі.
Як видно із структури запропонованих Блейдсом складових тіньової економіки, він взагалі не включає в це поняття "неформальний" сектор тіньової економіки, а "підпільний" сектор "тіньової економіки" обмежує ухиленням від сплати податків та виробництвом заборонених товарів і наданням заборонених послуг. На думку Блейдса, саме несплата податків від незабороненої економічної діяльності формує найбільший внесок в оборот тіньової економіки. Ним запропоновано враховувати обсяги доходів від незаконної діяльності в системі національних рахунків [60, 8].
Щодо оцінки обсягів тіньової економіки, то дискусії з цього приводу розгорілись з перших таких спроб, зроблених Гутманом і Фейгом. З тих пір було запропоновано багато різноманітних методик розрахунку обсягів тіньової економіки. Їх поділяють на дві основні групи: макрометоди (у цьому випадку - опосередковані методи) і мікрометоди (прямі методи) [60, 12].
До макрометодів належать:
1. Метод, оснований на виявленні розбіжностей різних статистичних баз даних, він полягає:
- у порівнянні доходів, розрахованих різними способами;
- у порівнянні зареєстрованих доходів і видатків.
2. Метод за показником зайнятості, який базується на припущенні, що зниження офіційного сектора економіки зумовлено переливом трудових ресурсів у неофіційний.
3. Монетарні (грошові) методи:
- аналіз попиту на готівку;
- питома вага позабанківського обігу готівки;
- аналіз та вивчення обсягів грошових операцій, угод.
4. Структурний метод, який базується на підрахуванні розмірів тіньової економіки в різних сферах виробництва з наступними зведеними підрахунками всієї долі тіньових доходів, неврахованих в національному валовому продукті.
5. Метод м'якого моделювання, що базується на врахуванні та співставленні таких факторів, як: рівень оподаткування; етика стосовно сплати податків і рівень державного регулювання (кількість зайнятих в адмінслужбах у % до загальної зайнятості); рівень зайнятості (кількість працюючих чоловіків у % до чисельності всього населення); тривалість робочого тижня; кількість іноземних робітників (у % до загальної кількості зайнятих).
Мікрометоди:
1. Аналіз записів в податкових книгах, що полягає у вивченні документації щодо обліку осіб, які ухилились від сплати податків.
2. Опитування населення та експертів з постановкою питань про участь у неформальній економіці, про оплату неофіційних послуг і т. ін.
Через наведені методи розрахунків автори роблять спробу оцінити весь обсяг тіньового капіталообороту, але кожен з цих методів є обмеженим, оскільки спрямований на обчислення одного чи двох джерел доходів тіньової економіки. Це або податки, або готівка, або показник зайнятості. Наголосимо на тому, що методологічно, більш-менш повно, врахувати весь спектр джерел тіньової економіки дає можливість тільки структурний метод, у базу обрахування якого є можливість включити більш-менш повний перелік потенційних джерел тіньової економіки.
Проблеми, пов'язані з тіньовою економікою (далі - ТЕ), в Україні та інших країнах СНД почали розроблятись на 15 років пізніше, ніж на Заході. До другої половини восьмидесятих років
Loading...

 
 

Цікаве