WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Спеціально-правові чинники виділення з кримінологічної науки підгалузі “економічна кримінологія” - Реферат

Спеціально-правові чинники виділення з кримінологічної науки підгалузі “економічна кримінологія” - Реферат

Крадіжка, як правило, не є латентною. Її розкриття здійснюється за схемою - від завжди зареєстрованого факту злочину до злочинця, тоді як факт розкрадання практично завжди вуалюється, носить латентний характер. Його розкриття, як правило, здійснюється за схемою - від особи злочинця до факту злочину.
Відрізняються також методи розкриття таких злочинів.
По-перше, у першому випадку здійснюється пошук і процесуальне та криміналістично-технічне закріплення слідів на місці злочину. У - випадку аналізуються різні економічні нормативи та взаємозалежні показники фінансово-господарської діяльності, проводяться інвентаризація, документальна ревізія, судово-бухгалтерська експертиза та ін. Ще більше потребують уваги ці особливості в сучасних умовах, коли тіньові операції, окремі економічні злочини, у тому числі і розкрадання, набули глобальних криміногенних процесів, спрямованих на стрімке накопичення кримінальних капіталів.
По-друге, у наведених умовах, починаючи від чинників формування психології, інтелекту, ментальності та ін., має певні відмінності типологія особистості тіньовиків, у тому числі і суб'єктів "білокомірцевих злочинів". Визначення зазначених та деяких інших особливостей змісту кримінологічних категорій, пов'язаних з економічною злочинністю, має важливе значення для практичного вирішення багатьох аспектів проблем боротьби з економічною злочинністю.
По-третє, усі ці відмінні особливості форм, способів і видів тіньової діяльності, її одного з джерел - економічної злочинності - в прогнозованих умовах планової економіки були не настільки загострені. Економічна й загальнокримінальна злочинність не мали ні правового, ні матеріального підґрунтя для інтеграції. Рівень її зростання був невисокий, прогнозований та підконтрольний [88]. Доходи, отримані за рахунок скоєння злочинів чи правопорушень, як правило, носили споживчий і тільки інколи епізодично-відтворювальний характер. При цьому рівень відтворення протиправних доходів був спрямований зловмисниками на підтримання джерел споживання і практично не впливав на зростання криміногенної потужності цих джерел. Дані джерела протиправних доходів мали природні внутрішньотехнологічні обмеження (створення відносно невеликих лишків сировини за рахунок порушень технології переробки та ін.). Безперечно, ці доходи складали для тих часів значні суми, але вони не могли і близько порівнюватись з обсягами обороту капіталів у легальній економічній діяльності. Це була звичайна економічна злочинність з іншою технологічною, суб'єктивною і причинно-мотиваційною природою та наслідковими ознаками, певною організованістю на рівні групової змови з приводу часу, техніки та способу здійснення конкретного злочину чи правопорушення.
Разом з тим, рівень таких відносин, обсяги й доля криміногенних доходів у загальній масі легальних оборотних капіталів у сфері суспільно-економічних відносин навіть умовно не дозволяли співставляти ці діяння на рівні економічних процесів, що притаманні феномену "тіньова економіка".
При таких рівнях та обмежених технологічних, правових, морально-етичних можливостях злочинного світу (злочинні угруповання чи "елітарні" клани практично не мали можливості привласнити завод, магазин та ін., як і не мали широкого доступу до легітимних фінансово-господарських інструментів, не кажучи про те, що таких впливових злочинно-кланових угруповань, що володіють цілими галузями (нафто, газо, метало комплекси та ін.), взагалі не було. У тих практично некриміногенних умовах загальнокримінологічні методи в цілому забезпечували технічний, технологічний та правовий інструментарій, необхідний для боротьби з економічною злочинністю. У той час з оперативною обстановкою успішно справлялися три тисячі працівників служби боротьби з економічною злочинністю країни. Зараз тіньовою економічною проблематикою займаються понад 100 тисяч співробітників, але результат відомий.
До 1986 року - початку глобальної трансформації криміногенних процесів у СРСР - у практиці боротьби зі злочинністю фактично не зустрічалось випадків неможливості кримінально-правової кваліфікації тих чи інших суспільнонебезпечних діянь. У правозастосовницькій практиці на рівні окремих цивільно-правових казусів інколи можна було зустрічати колізію норм, але про "війну законів" суспільство та фахівці не мали уявлення [72, 15-17, 234].
Створивши політичні умови щодо привласнення фабрик, заводів, банків, підприємств торгівлі тощо, держава тим самим спровокувала творче мислення - "мозковий штурм" - осіб з добре розвиненими "хватальними" рефлексами та заснувала саморегулятивний, високооборотний, відтворювально-прогресуючий криміногенний механізм, який за короткий час зумовив не тільки зростання обсягів загальнокримінальної та економічної злочинності, а змінив її природу, характер і динаміку відтворення. Відтворення криміногенного потенціалу зросло до рівня економічних процесів. Така діалектика виникнення і розвитку феномена "тіньова економіка".
Поняття "економічне відтворення" з легального економічного процесу перейшло в тіньову економіку. Причому, як було показано у попередньому параграфі, у легальному секторі проходить повна деградація складових процесів економічного відтворення: занепад виробничого потенціалу, старіння засобів виробництва, знищення виробничого сектора економіки, продуктивних сил та ін., тоді як у тіньовій економіці спостерігаються процеси "відтворення", причому в геометричній прогресії. Щоправда, саме "відтворення" прогресує лише в акумуляції корупційного та іншого криміногенного потенціалу, а не збільшення НВП чи інших позитивних економічно-відтворювальних процесів.
Як зазначалосьвище, ці ж зміни в суспільно-економічних відносинах зумовили переміщення центру ваги всієї злочинності в економічну сферу. Навіть загальнокримінальні злочини (убивства на замовлення, шантаж, вимагання (рекет), розбійні напади, грабежі, крадіжки та ін.) здійснюються на професійній системній основі з метою стрімкого накопичення приватного капіталу, тобто з мотивів відтворювально-економічного, а не епізодично-споживчого характеру. Саме ця мотивація стала підґрунтям зростання економічної злочинності (основний підвид джерел підпільного сектора тіньової економіки) до обсягів легальних економічних оборотів.
На перший погляд, розподіл фінансових (у тому числі і бюджетних), енергетичних та інших ресурсних потоків та інформаційних каналів між елітно-клановими угрупованнями вже здійснився, що, за прогнозами теоретиків суспільно-економічних перетворень, повинно було ці елітно-злочинні клани підштовхнути до наведення правопорядку та стабілізації криміногенної обстановки. Разом з тим, як показує світова, а зараз і вітчизняна практика, процес накопичення та перерозподілу капіталів в антагоністично-конкурентному, вкрай віктимізованому, середовищі не має кінця. Причому динамічна трансформація суспільно-економічних відносин зумовила трансформацію способів економічних злочинів і некриміналізованих тіньових діянь, здійснення яких передбачає використання легальних високотехнологічних фінансово-господарських інструментів, комп'ютерних технологій, застосування яких призводить до накопичення глобальних обсягів тіньових капіталів злочинного походження, а разом з цим - відтворення криміногенного потенціалу і джерел отримання таких доходів. Окремі однопрофільні епізодичні злочини як джерела підпільного сектора тіньової економіки трансформуються в глобальний макрорівневий криміногенний процес - в однопрофільно-стабільні і супутні з ними різнопрофільно-стабільні прогресуючі джерела злочинних доходів відтворювального характеру. Як приклади такої трансформації злочинів, можна навести вже згадані нами кредитні відносини, коли окремі
Loading...

 
 

Цікаве