WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Спеціально-правові чинники виділення з кримінологічної науки підгалузі “економічна кримінологія” - Реферат

Спеціально-правові чинники виділення з кримінологічної науки підгалузі “економічна кримінологія” - Реферат

і голод, і бідність, і пияцтво, при яких корисливий мотив не завжди є присутнім, що детально відпрацьовано в кримінології. Але далі причинно-мотиваційні передумови дій суб'єкта економічних, у тому числі і податкових злочинів, а тим більше делінквента-тіньовика, суттєво відрізняються. Ця проблематика далі загальних гасел у особливій частині кримінології практично не відпрацьована. Щодо розробки змісту даної проблематики через призму інститутів загальної частини кримінології, то до неї ще не приступали. Певним обмеженням у цьому є те, що частина юристів не вважає за необхідне вникати в об'єктно-технологічні, суб'єктні та причинно-детермінаційні тонкощі тіньових економічних процесів, вважаючи це проблемами економістів і фінансистів. Інша - знаходячись на верхньому зрізі пізнання злочинності - сформувала стереотип про повну завершеність розробки методологічних основ загальної частини кримінології, тобто відсутність, із зазначених причин, об'єктивної необхідності у виділенні окремих підгалузей з кримінологічної науки. Але з цього приводу, з одного боку, слід сказати, що якщо від змісту предмета залежить методологія, конкретно-наукові методи й методики пізнання, то, пройшовши шлях досліджень через призму окремої підгалузі кримінології, скажімо, економічної кримінології, буде встановлено, що схеми й інтерпретація методів і методик, тобто система знань чи методологія, можуть доповнитись новими як гносеологічними, так і практичними синтезованими знаннями. Більш детально на цих питаннях ми зупинимося при розгляді елементів економіко-кримінологічного моніторингу. З іншого боку, можна навести приклад того, що і зараз є фахівці, які вважають кримінологію соціологією злочинності, а не самостійною наукою [31]. Однак, на щастя, це не стало перепоною на шляху об'єктивного становлення кримінології як самостійної загальнотеоретичної науки для кримінально-правового блоку дисциплін.
Сучасний стан криміногенної тінізації відносин природно зумовлює розробку як високотехнологічних різнорівневих і різнопрофільних причинно-детермінаційних чинників та передумов тіньових процесів, так і відповідну характеристику (відмінної за кримінологічними оцінками від суб'єкта крадіжки, грабежу, хуліганства та ін.) такої кримінологічної категорії, як "особа тіньовика-делінквента". Зміст висвітлення питань формування особи грабіжника, хулігана, вбивці та ін. (загальна кримінологія) і формування особи шахрая фінансовими ресурсами (бізнесмена, банкіра та ін.) на першому етапі вивчення цих проблем певною мірою має щось спільне. Однак подальша розробка зазначених проблем показує, що причинний склад і шляхи їх вирішення є, безумовно, різними [60]. Тут повинні розроблятися причинно-детермінаційні передумови, притаманні формуванню особи "білокомірцевої" злочинності. У контексті економічної кримінології має розроблятися своя психокібернетика тіньовика, його еволюціографія, органографія та ін. Якщо пройти цей шлях у загальній частині економічної кримінології, то проблематика, віднесена до особливої частини системи підгалузі науки "економічна кримінологія", отримає реальне теоретичне підґрунтя для проведення подальших досліджень та перманентного моніторингу тіньових відносин.
Саме нерозробленість як "загальних", так і "спеціальних" економіко-кримінологічних проблем на конкретно причинно-технологічному рівні та економіко-правових і організаційно-управлінських засобів їх вирішення стала підґрунтям трансформації звичайної економічної злочинності, притаманній кожній економічній системі, до рівня офіційної криміногенної економічної діяльності. Причому ознака рівня офіційності у контексті тіньових діянь належать як до обсягів обороту злочинних і офіційних капіталів, так і до форм їх отримання. Скажімо, трасти, у контексті декретів Кабінету Міністрів, що регулювали їх діяльність, набули свої капітали хоч і протиправним, але повністю офіційним шляхом. Незаконні емісії фіктивних грошових коштів (шахрайства з авізо) кваліфікувати як злочин закон не дозволяє і сьогодні. Кваліфікація дій "розкрадача" сотень гривень чи "особливо небезпечного пенсіонера-спекулянта" ніяких проблем не викликала, тоді як глобальні криміногенні оборудки з фіктивними фінансовими ресурсами [66, 77] на мільярди карбованців і досі залишаються за полем дії закону. Саме нерозробленість економіко-кримінологічних аспектів цих проблем та інструментарію їх пізнання і розв'язання завели в глухий кут кримінально-правову політику держави. Про це свідчать наведені вище незначні криміналізовані діяння та глобальні економічні оборудки, які закон не дає можливості кваліфікувати як злочини, у той час як останні є вкрай суспільно небезпечними, оскільки здатні зруйнувати фінансову систему й підірвати економічну безпеку держави. Якраз економіко-кримінологічні проблеми протидії економічної злочинності як складового елементу тіньової економіки повинні стати предметом вивчення такої підгалузі кримінологічної науки, як економічна кримінологія. Саме ці розробки мають стати підґрунтям для розвитку не тільки кримінологічної науки, а й таких наук, як кримінальне право, криміналістика, екосестейт, судова бухгалтерія, а також інструменти вдосконалення економіко-правових механізмів з проблем ризик-менеджменту, валютного регулювання, банківської справи, ринку цінних паперів, проблем податкового законодавства та ін.
Технологія способів скоєння тих чи інших економічних злочинів, причинно-наслідкові та інші ознаки можуть стати предметом вивчення і засобом розвитку таких наук, як криміналістика, судова бухгалтерія, бо, не визначивши всебічну технологію сучасних економічних злочинів, не можна розробляти проблеми їх попередження, документування та розкриття. Усі ці прояви за своєю технологією кардинально відрізняються від загальнокримінальних злочинів. Саме економіко-кримінологічна розробка складових тіньової економіки повинна стати базою для розвитку, ризик-менеджменту в межах фінансового права, бухгалтерського обліку, удосконалення механізму валютного контролю та ін. У свою чергу, інтеграція знань про діапазон і зміст криміногенних чинників дасть змогу розробляти, у межах згаданих наук, суспільно-корисні схеми й методи використання тих чи інших фінансово-господарських інститутів, які б сприяли розвитку легальної, а не тіньової економіки. Саме така методологія має стати підґрунтям для розробкиекономіко-правових засобів щодо створення відповідних передумов подолання системної економічної кризи, детінізації економіки, корекції таких складових економічної політики, як податкова, кредитно-фінансова, зовнішньоекономічна та монетарна політика, український варіант виконання яких на сучасному етапі тінізації відносин став першопричиною пригнічення процесів економічного відтворення та глобальної тінізації всіх сфер цивільного обороту речей, прав, дій з усіма деградаційно-руйнівними, у тому числі і криміногенними наслідками у сфері суспільно-економічних відносин.
Наприклад, технологія скоєння, виявлення і розкриття вимагань, крадіжок, вбивств, шантажу та ін. суттєво відрізняються від усіх видів розкрадань. Юридичний аналіз цих питань показує, що при крадіжках, вимаганнях та ін. суб'єктом злочину є стороння особа, яка не має доступу до предмета посягань, тоді як при розкраданні суб'єктом злочину є матеріально-відповідальні або посадові особи, які мають доступ до предметів розкрадання. Засобами попередження крадіжок є насамперед технічне укріплення об'єкта. Засобом попередження розкрадань, перш за все, є розв'язання організаційно-управлінських питань - добір і розстановка керівних та матеріально-відповідальних осіб, удосконалення системи та предмета управління, документального контролю, обліку, руху, списання матеріальних цінностей.
Loading...

 
 

Цікаве