WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Спеціально-правові чинники виділення з кримінологічної науки підгалузі “економічна кримінологія” - Реферат

Спеціально-правові чинники виділення з кримінологічної науки підгалузі “економічна кримінологія” - Реферат


Реферат на тему:
Спеціально-правові чинники виділення з кримінологічної науки підгалузі "економічна кримінологія"
Спеціально-правові чинники виділення "економічної кримінології" в окрему підгалузь кримінологічної науки полягають, перш за все, у тому, що в структурі тіньової економіки, поряд з багатьма іншими криміногенними, але не криміналізованими потужними джерелами тіньової економіки, є і такий сегмент джерел, як "економічна злочинність". Технологічна структура, детермінаційно-причинний комплекс останньої, суттєво відрізняється від відносно простих способів і більш прозорих, або навіть очевидних причин здійснення загальнокримінального блоку злочинів.
Так, багаточисельні теорії причин злочинності, що виникли у дев'ятнадцятому столітті і пізніше як ті, що базуються на концепціях зростання злочинності "з причин бідності", так і ті, що "причинами поширення злочинів вважають зростання благополуччя", пояснюють тільки мотиваційно-причинний комплекс, притаманний загальнокримінальним корисливим злочинам. Наприклад, на думку бельгійського кримінолога й соціолога Кетле (1835 р.), погіршення життєвого рівня призводить до зростання злочинності. До цієї думки приєднались британці Джозеф Флетчер (1849 р.) і Річард Хассей Уоми (1857 р.). І навпаки, Джон Клей (1855 р.) доводив, що злочинність зростає зі зростанням економічної кон'юнктури та благополуччя, оскільки населення може більше вживати алкоголю. Сучасні теорія депресії (кризові явища в економіці сприяють зростанню злочинності) і теорія експансії (зростання в економіці викликає зростання злочинності і навпаки) за своєю суттю повторили основні мотиви теорії Кетле та Клея (Phillips, Votey 1981 р.).
Можна впевнено сказати, що не бідність, не пияцтво в результаті зростання благополуччя не є основою або прямою причиною зростання економічної злочинності, а тим більше тінізації економічних відносин чи тінізації цивільного обороту речей, прав, дій у цілому. Бо, як відзначалось вище, бідний, а тим більше особа, що зловживає спиртними напоями, як правило, не має доступу до фінансово-господарських інструментів, за допомогою яких здійснюються серйозні економічні злочини або некриміналізовані, але криміногенні тіньові операції [72, 194-277].
Причинно-детермінаційний комплекс криміногенної тінізації відносин або одне з багаточисельних, але значних джерел тіньової економіки - економічну злочинність, особливо в перехідний період до ринкових відносин, необхідно розглядати як віддзеркалення конкретної криміногенно-зумовлюючої субстанції, яка на рефлекторному рівні (теорія рефлективності) [64, 117] діє як першопричина відтворення тіньових процесів у конкретних умовах України [79, 71-86].
Більш детально на цих проблемах ми зупинимося нижче при розгляді вчення про детермінацію та причинність тінізації суспільно-економічних відносин в економічній кримінології.
Має місце також і певна відмінність передумов, що сприяють скоєнню економічних злочинів чи некриміналізованих суспільно-небезпечних діянь, які є надпотужними джерелами поповнення "підпільного" (криміногенного) сектора тіньової економіки.
У кримінологічній літературі в основному висвітлюються обставини вчинення економічних злочинів, але детермінаційно-причинний, об'єктний, суб'єктний склад та комплексний склад умов, що сприяють відтворенню криміногенних тіньових процесів, практично не розроблено. Як відомо, умови - це явища, необхідні для того, щоб настала та чи інша подія, але самі по собі вони її ніби не викликають. Разом з тим, сучасні економічні, морально-політичні, організаційно-управлінські та правові умови щодо можливості скоєння криміногенних тіньових операцій є не менш впливовими відносно тінізації суспільно-економічних відносин, як і самі причини, що виступають як детермінанти відтворення тіньових процесів. Стан суспільства, коли "явища-умови" набувають якості детермінант, є катастрофічним, бо це та межа, коли економічна злочинність переростає в криміногенну тіньову економіку на рівні процесів саморегулятивного розширеного відтворення. Усі ці проблеми потребують нагального вивчення, причому не тільки з боку юристів. Фінансово-господарські технології, що використовуються у проведенні глобальних за своїми розмірами фінансових оборудках, шахрайствах з фінансовими та іншими цінностями, потребують залучення до розробки заходів протидії цим негативним процесам різних фахівців економічного блоку спеціальностей та через поєднання зусиль юристів і фахівців економічних спеціальностей, саме через інтеграцію їх спеціальних знань з управління економічними процесами та правового забезпечення управлінської діяльності можна створити економіко-правові, організаційно-технічні та технологічні механізми, здатні призупинити глобальну криміногенну тінізацію економічних і цивільно-правових відносин у цілому.
Разом з тим, якщо розглянути структуру традиційних вузівських програм з навчальної дисципліни "Кримінологія", то ми побачимо, що основний масив матеріалу присвячено саме вивченню загальнокримінальних проблем. Коли такий масив матеріалу присвячується розробці цих проблем, то відповідно розвиток отримують саме вони, тобто розробляються загальнокримінальні проблеми. Це і віктимологія, і суїцид та ін. Якщо звернути увагу на зміст глав підручників, присвячених загальній частині кримінології, то вони теж базуються саме на матеріалі загальнокримінального значення. Технологічні взаємообумовлення відносин "злочинець - жертва" (віктимологія) розроблені лише щодо порушення прав фізичної особи і практично не розроблялись стосовно учасників економічних злочинів чи тіньових відносин. Можливість застосування інституту "Віктимології" стосовно відносин між тіньовиками й державою з приводу створення нею умов для ви-користання фінансово-господарських інструментів як засобу скоєння злочину, до останьнього часу не вивчалась в Україні навіть у плані коректності постановки такого питання. Те ж саме можна сказати щодо розробки інших аспектів кримінологічних категорій: "політичні причини та умови глобалізації економічних злочинів", "специфіка особи злочинця у сфері економічних відносин", "методи попередження тіньових відносин та економічних злочинів" і т. ін. Як зазначалось вище, у кримінологічній літературі ще й зараз зустрічаються твердження, що основна причина скоєння крадіжок, грабежів, хуліганств та ін., високотехнологічних розкрадань, скоєних матеріально-відповідальними та посадовими особами, є пияцтво [36, 191]. Але стосовно такого високотехнологічного складу злочину, як "розкрадання", пияцтво не є першопричиною, і навіть не умовою, оскільки для скоєння технологічно-насиченого розкрадання фінансових ресурсів, або здійснення емісії фіктивних грошових коштів шляхом емісії різноманітних платіжних сурогатів (векселі, інші цінні папери та ін.) за допомогою псевдорозрахунків та фальшивих авізо чи застосування інших способів "намивання" фіктивних грошових коштів злочинцю треба мати не тільки тверезу голову, а й знання і доступ до відповідних фінансово-господарськихінструментів, документації, предмета злочину та ін.
Незначна частина матеріалу, присвяченого в традиційних програмах особливої частини навчальної дисципліни "Кримінологія", ніяк не відповідає сучасним потребам розвитку економічної кримінології. Водночас необхідність такої розробки в умовах, коли окреме некриміналізоване діяння стає глобальним, макрорівневим джерелом тінізації економіки, є очевидною (шахрайство з авізо, фінансові піраміди трастів, неповернення протягом останніх десяти років понад 50 відсотків наданих у країні кредитів та ін.) [76, 232-257].
Безумовно, в основі більшості корисливих злочинів перший рівень мотивів є однаковим - це користь, але може бути
Loading...

 
 

Цікаве