WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Сутність економіко-кримінологічної трансформації елементів теорії детінізації економіки - Реферат

Сутність економіко-кримінологічної трансформації елементів теорії детінізації економіки - Реферат

лобістських груп, діяльність яких спрямована на вирішення корисливих протиправних інтересів злочинних формувань.
Досить згадати період 1990-1997 років - час стрімкого накопичення приватного капіталу за рахунок емісії фіктивних безготівкових коштів за допомогою незабезпечених платіжних документів (чеків, платіжних доручень у комбінації з кредитовими і дебітовими авізо тощо) і свідомо безповоротних кредитів, коли одержувачу кредиту видавали тільки 50 % позиченої суми, а друга половина залишалася посадовій особі банку, що видала заздалегідь безповоротний кредит [67; 76].
Проблема створення сприятливого клімату у сфері кредитних відносин у плані мінімізації ризиків і забезпечення економічної безпеки, захисту прав та інтересів підприємців від різного роду протиправних зазіхань, особливо їхніх організованих форм, набуває сьогодні особливої гостроти, стає вирішальним фактором, що визначає перспективи розвитку підприємництва й економічного розвитку держави в цілому.
Щоб у визначеній криміногенній ситуації успішно вирішувати завдання економічної безпеки банків, у тому числі і їхнього захисту від злочинних посягань, потрібно зрозуміти:
- природу і технологію криміногенних процесів;
- їхній взаємозв'язок із технологіями конкретних банківських та інших фінансово-господарських операцій;
- на цій основі створити систему і відповідну інфраструктуру управління кредитними ризиками як у окремо взятому банку, так і в банківській системі країни в цілому.
Система управління кредитними ризиками банку містить у собі дуже широке коло питань - від підсистем оцінки і попереднього вивчення документів позичальника кредитів, економіко-кримінологічної експертизи його бізнес-плану до створення підсистем контролю за структурою портфеля ризиків і контрольного супроводу витрачання позичених коштів.
Слід ще раз наголосити, що знання технологічних аспектів різноманітних фінансових операційних і наукова розробка на цій основі систем і підсистем ризик менеджменту має неоціненне значення не тільки для мінімізації ризиків, але й для виявлення хабарників, розкрадачів серед банківських службовців, розмежування цивільно-правових ризиків від шахрайських дій учасників кредитних відносин, доведення суб'єктивної сторони скоєного ними розкрадання, ухилення від сплати податків і, нарешті, правильної кваліфікації діянь [76].
Наприклад, у межах зазначеного вище діапазону кредитних відносин повинні формуватися:
- підсистема контролю за якістю кредитного портфеля в плані структури ризиків у рамках специфіки пасивних і активних операцій. Аналіз сформованої структури ризиків є не тільки інструментом їхньої мінімізації, а й засобом виявлення потенційно підозрілих операцій і неблагонадійних співробітників банку;
- підсистема моніторингу концентрації кредитних ризиків за їхніми видами включає також контроль за рівнем ризиковості кредитів за такою класифікацією: стандартні, субстандартні, сумнівні, небезпечні і безнадійні кредити. Крім формалізованих комплексів перевірочно-профілактичних заходів, глибина яких залежить від відзначених категорій кредитів за кожним із названих рівнів ризиковості кредитів, повинні формуватися відповідні (2, 5, 30, 80, 100 %) страхові резерви банку (погашення виданих гарантій не з цих резервів, а з оборотних коштів банків, слід кваліфікувати як розкрадання) [76];
- підсистеми вибору менш безпечних кредитних операцій здійснюється з урахуванням конкретної ситуації, даних кредитора, рівня ризику щодо цільових витрат позичених коштів і т. д. Індикатори ризиковості у сфері надання кредитів є вибрані види кредитів у такому діапазоні: короткострокові, довгострокові, кредитна лінія, контокорентний кредит і т. д. (Регулярне використання в конкретній ситуації більш ризикованих видів кредитів і систематичне неповернення останніх може свідчити "про видачу свідомо безповоротних кредитів", тобто про можливе розкрадання кредитів за схемою: 50 % -одержувачу, а 50 % - посадовій особі банку);
- підсистема контролю за дотриманням економічних нормативів з питань диверсифікації кредитів (нормативи - 10 %, 40 %, пізніше - 25 % на одного позичальника від суми власних коштів банку). Порушення цих нормативів свідчить про корупційні відносини посадової особи кредитора й одержувача кредиту;
Базельський банківський комітет рекомендує використовувати даний норматив у межах 15-20 % від суми власних коштів банку;
- підсистема контролю за концентрацією ризиків за гарантійними зобов'язаннями банків. Її зіставлення з категоріями (стандартні, субстандартні і т. д.) кредитів, портфелем страхового резерву і джерелом виплат за гарантіями є не тільки приводом до перевірки, а й доказом розкрадань.
Існує й ряд інших підсистем мінімізації ризиків, аналізу і контролю за кредитною діяльністю банку.
Прикладом необхідності створення державної системи управління кредитними ризиками і відповідних підсистем у банках можна привести типову підсистему контролю за опротестуванням векселів.
Так, приймаючи векселі під заставу, дисконт або здійснюючи з ними акцептні чи авальні операції, потрібно мати достовірну інформацію про те, чи не було в їх емітента опротестованих векселів. Причини опротестування можуть бути різні, у тому числі й у зв'язку з емісією фіктивних векселів. Де взяти таку інформацію? У рамках одного банку чи нотаріальної контори, що виконує протест векселів, цієї інформаційної бази не створити, оскільки векселедавець-шахрай може мати опротестовані, у т. ч. і фіктивні, векселі в одному регіоні, а пропонувати інший вексель під заставу, дисконт, акцепт, аваль зовсім у іншому регіоні країни.
Для чого потрібна така інформація? Згідно з положенням НБУ "Про вексельний оборот в Україні", не можна приймати векселі від векселедавців, якщо протягом 6 місяців він має опротестовані векселі. За Женевською конвенцією "Про вексельний оборот", такий термін установлений протягом 2-х років.
Але де оперативно одержати достовірну інформацію в Україні стосовно опротестованих векселів? Централізованої бази даних опротестованих векселів практично немає і сьогодні.
У криміногенних умовах вексельного ринку в плані управління кредитними ризиками і попередження шахрайств менш небезпечними операціями з векселями є інкасація векселів (збір надходжень від векселів і своєчасна подача векселів до опротестування) або доміциляція векселів (своєчасна проплата за ними з коштів, депонованих клієнтом).
Якщо в криміногенних умовах, що склалися навексельному ринку і при відсутності централізованої бази опротестованих векселів, відповідальні за дану ділянку роботи співробітники банку здійснюють активні кредитні операції під векселі, тобто роблять з ними дисконтні, заставні, акцептні, авальні операції, а не "інкасацію" чи "доміциляцію", то виникає питання: який розмір "винагороди" такий співробітник банку одержав від суми проведеної ним високоризикової операції?
Якщо такі дії є систематичними, то правомірно виникає питання: чи не переведе визначена група співробітників банку значну частину кредитних ресурсів у "тінь", організованим злочинним формуванням чи за кордон? Чи не доведе банк до банкрутства?
Прикладів банкрутства найбільш процвітаючих банків багато. Кредитна афера малого підприємства "Хелп", співробітники якого перевели за
Loading...

 
 

Цікаве