WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Організаційно-управлінські та фінансово-правові елементи теорії в інфраструктурі детінізації економіки - Реферат

Організаційно-управлінські та фінансово-правові елементи теорії в інфраструктурі детінізації економіки - Реферат

управлінському "горизонті" не видно. Скажімо, проблемою боротьби зі злочинністю у сфері фінансово-господарських відносин у 1988 році займалось близько трьох тисяч співробітників Державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС (далі - ДСБЕЗ), а проблемами з питань оподаткування - півтори тисячі податківців Міністерства фінансів, що знаходились у підпорядкуванні міськрайфінвідділів. Незважаючи на неодноразове (за ці роки) "скорочення", чисельність співробітників служби ДСБЕЗ зросла до 15 тисяч штатних одиниць.До них додалось майже стільки ж працівників податкової міліції, шістдесят п'ять тисяч працівників податкових інспекцій, майже 11 тисяч - служби боротьби з організованою злочинністю і т. д. Водночас навіть значно зменшений за останнє десятиріччя бюджет наповнити практично неможливо, організована злочинність набула транснаціонального характеру, родинно-клановими "підприємницькими" структурами напівкримінального характеру захоплені і після набуття "ефективного господаря" зруйновані цілі галузі економіки, криміногенна тінізація і корупціонізація фінансово-господарських відносин набула глобальних розмірів і загрожує економічній безпеці держави [59, 35-46].
Як приклад мікрорівневих управлінських недоліків, можна навести прорахунки у сфері управління портфелем кредитних ризиків у банківській системі, у результаті чого заборгованість за кредитами, наданими комерційними банками у 1992 р., зросла у 28 разів, у 1993 р. - у 15, у 1994 р. - у 4, у 1995-1998 р. відповідно на 262, 134, 134, 121 %. Цей процес певним чином спадає, але його не припинено й зараз [21, 46].
Характерним прикладом управлінських прорахунків і накопичення значного криміногенного потенціалу є сфера розрахункових відносин [42, 96-122, 195-254]. Про наявність прорахунків у кредитній, монетарній, податковій і економічній політиці в цілому свідчать приклади кредиторської і дебіторської заборгованості та ціла низка інших показників і фінансово-господарських агрегатів, які, безперечно, свідчать про те, що в цій глобальній масі неплатежів і непоставок мають місце латентні оборудки, скоєні з метою ухилення від сплати податку на прибуток, емісії фіктивних безготівкових коштів, емісії інших незабезпечених платіжних сурогатів, розкрадання і багато інших зловживань.
Наведена інформація, хоч і не в повному обсязі, але в межах завдань цієї частини роботи яскраво відображає негативні наслідки, зумовлені прорахунками у сфері організаційно-управлінських відносин. Причому ці прорахунки зростають до критичної маси, коли некомпетентність, корисливий мотив, депресія управлінського апарату від перманентної організаційно-штатної "трансформації", ситуативно-кон'юнктурне ухвалення непродуктивних рішень злилися в потужний відтворювально-деградаційний потік по всьому спектру суспільно-економічних відносин.
Для визначення і класифікації макрорівневого причинного складу організаційно-управлінських прорахунків робоче поняття, зміст та мету організаційної функції управління можна сформувати як процес створення нових або оптимізацію наявних організаційно-управлінських форм (виробничі, торговельні підприємства чи управлінські оргструктури) на підставі визначення продуктивності та раціоналізації технологічного комплексу предмета управління (технологічні процеси і правовий режим документообороту тих чи інших видів діяльності).
Формування оптимальної і продуктивної форми управлінської структури і раціоналізація предмета управління передбачає системний підхід, під яким розуміють множину взаємопов'язаних і певним чином упорядкованих структурно-управлінських підрозділів та їх функцій, пов'язаних із предметами управління, що забезпечує цілісність організації та її взаємозв'язок із зовнішнім середовищем [95, 8]. При цьому основними принципами формування управлінських оргструктур є: єдність мети, первинність функцій (тобто предмета і технологічної структури управлінських функцій) і вторинність організаційної структури [95, 23]. Сутність ключових організаційно-управлінських прорахунків, що призвели до надмірного зростання чисельності старих структур та виникнення значної кількості нових, полягає саме в ігноруванні зазначених принципів.
Так, при визначенні мети і завдань тієї чи іншої структури в основу її створення кладеться та чи інша проблема, яку необхідно вирішувати. У принципі, це є правильним управлінським рішенням. Але до створення нової організаційної структури ніхто не звертає увагу на те, що ефективне рішення певної проблеми інколи полягає не у створенні нової організаційно-управлінської структури, а перш за все в раціоналізації технологічного і організаційно-правового режиму "предмета управління" та більш ефективного використання органів, які вже є і функціональні процедури яких повністю співпадають із вирішенням проблеми, під яку створюється нова структура [79, 75]. Таким чином, виникає дублювання функцій, що призводить лише до розмивання відповідальності співробітників старих і нових управлінських структур, появи нових непродуктивних витрат і додаткових суб'єктів корупції.
По-друге, прийняттю рішення про створення тієї чи іншої нової структури не передує групування завдань у контексті технологічної структури їх виконання, не здійснюється класифікація видів робіт і визначення їх продуктивності. Та чи інша органоутворююча структура, у кращому випадку, окреслює концептуальні завдання нового органу, а визначення видів робіт, їх продуктивний чи непродуктивний характер визначає новостворений орган. Керівні співробітники останнього за природою своїх інтересів автоматично зацікавлені у розширенні своїх повноважень, а відповідно і штатної чисельності "своєї" структури. Навіть ця ситуаційна модель органоутворюючих відносин, не кажучи вже про деформованість і криміногенний корупційний потенціал сучасних управлінських відносин, діалектично виключають об'єктивне визначення продуктивності робіт, які прагнуть "виконувати новоспечені" управлінці, розуміючи, що під ці роботи будуть виділені додаткові бюджетні кошти. Таким чином, принцип продуктивності робіт, функцій, рішень та ін., врешті-решт, просто ігнорується, після чого починається бюрократично-чиновниче свавілля і закладається морально-психологічне підґрунтя саморегулятивного відтворення штатної чисельності, титулів, звань, неправомірного використання розпорядчо-управлінських функцій на "приватизаційних" засадах.
По-третє, зазначене морально-психологічне підґрунтя, що виникає на непродуктивній технологічній структурі функцій та ігноруванні вище
Loading...

 
 

Цікаве