WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Організаційно-управлінські та фінансово-правові елементи теорії в інфраструктурі детінізації економіки - Реферат

Організаційно-управлінські та фінансово-правові елементи теорії в інфраструктурі детінізації економіки - Реферат


Реферат на тему:
Організаційно-управлінські та фінансово-правові елементи теорії в інфраструктурі детінізації економіки
Організаційно-управлінський та фінансово-правовий режим, як і правовий режим ринкових фінансово-господарських відносин у цілому, незважаючи на досить тривалий час переходу України до ринкових методів управління економікою, в плані проведення комплексних економіко-кримінологічних наукових досліджень є новим і малорозробленим явищем. Як результат, організаційно-управлінські та правові рішення щодо ринкової трансформації суспільно-економічних відносин впроваджуються в життя без їх необхідної адаптації до економіко-правового середовища країни і в результаті продукують негативні, у тому числі і криміногенні тіньові процеси на рівні саморегулятивного розширеного відтворення. Ситуацію погіршує відсутність комплексних контрольно-інформаційних систем і адаптованої до ринкових відносин системи організаційно-управлінських, обліково-технологічних і правових інститутів, покликаних на науково виважених засадах забезпечити контроль та рівновагу між свободою підприємницької ініціативи і ринковими ризиками. Із вказаних та низки інших причин у підприємництві накопичуються дезінтеграційно-руйнівні процеси, що переростають у суцільну взаємну безвідповідальність його учасників, які вуалюють свої багаточисельні правопорушення під цивільно-правові ризики, займаються псевдопідприємницькою діяльністю, ухиленням від оподаткування та відвертим шахрайством.
Можна без будь-якого перебільшення стверджувати, що поряд з ризикованістю ринкових відносин кризові явища в економіці, її глобальна тінізація, руйнація виробництва, деградація продуктивних сил суспільства, невпинно зростаючі криміногенні процеси у сфері підприємницьких і фінансово-господарських відносин у цілому є, перш за все, результатом прорахунків у сфері управління та неналежної правової адаптації соціально-економічних перетворень до економіко-правового середовища країни.
Причому організаційно-управлінські прорахунки у забезпеченні економічних перетворень у сфері фінансово-господарських відносин слід розглядати як у контексті прийняття макрорівневих управлінських рішень (скажімо, адміністративна реформа чи різних напрямів організаційно-правового забезпечення ринкових перетворень або визначення кредитної, монетарної, податкової та зовнішньоекономічної політики держави), так і в плані прийняття організаційно-правових рішень з приводу управління багатоаспектними ризиками, що виникають на ринках кредитів, гарантій, боргових зобов'язань (факторингові операції), фондових ринках, ринку цінних паперів, ризиками у сфері виробництва і підприємництва в цілому. У ринкових умовах взагалі, а в умовах перехідного періоду - особливо, управління ризиками (або ризик-менеджмент) є ключовим інструментом науки управління фінансово-господарськими процесами. Без прогнозування ризиків, визначення їх рівня, методів локалізації та впровадження інших складових системи управління ризиками сьогодні не повинне ухвалюватися жодне рішення. Разом із тим, ця наука дуже складно впроваджується в сучасну вітчизняну практику, як у сферу державного управління в цілому, так і у сферу управління фінансово-господарською діяльністю зокрема. В Україні поки що не сформовано методологічний інструментарій для проведення досліджень у цій сфері, не визначено навіть діапазону предметної області застосування теорії і практики управління ризиками, не кажучи вже про нерозробленість економіко-кримінологічних аспектів управління ризиками. Говорячи про ризик-менеджмент, вітчизняні фахівці часто обмежуються застосуванням лише окремих елементів системи управління ризиками у сфері підприємництва [50, 17-21]. Тобто у сфері управління портфелями кредитних, інвестиційних, страхових, банківських, валютних та інших ризиків відсутній комплексний підхід, при якому повинні враховуватись усі можливі ризики. Між тим, сучасна теорія і практика менеджменту нараховує понад 50 родових підприємницьких ризиків і ще більше підпорядкованих їм, скажімо, валютних та інших галузево-напрямкових ризиків, які, на нашу думку, необхідно враховувати по всій структурі організаційно-управлінських відносин - від управління у сфері державного будівництва, управління економічними процесами до управління конкретними ризиками за тією чи іншою фінансово-господарською операцією, від макро- до мікрорівневих сфер управлінської діяльності. Враховуючи глобалізацію криміногенного потенціалу в усіх сферах суспільно-економічних відносин, будь-яке управлінське рішення чи правовий акт до їх прийняття необхідно піддавати економіко-кримінологічному моніторингу з метою визначення їх впливу на тінізацію, корупціонізацію та інші криміногенні прояви у сфері управління фінансово-господарськими процесами. Від чіткого визначення мети, процедури, наслідків та інших параметрів того чи іншого організаційно-управлінського рішення, скажімо, трансформації кредитної, монетарної, податкової, зовнішньоекономічної політики, до таких мікрорівневих управлінських рішень, як надання кредиту, емісія грошових коштів, відміна чи введення того чи іншого податку, повинні бути піддані економіко-кримінологічному моніторингу і прогнозуванню можливих альтернативних сценаріїв і наслідків, що можуть наступити у зв'язку з його ухвалою.
Проте в Україні ні на макро- , ні мікрорівнях до прийняття управлінських рішень такий моніторинг у контексті вимог методології економіко-кримінологічного ризик-менеджменту не проводиться. Ризики та їх наслідки майже не прогнозуються. Про це свідчать проблеми погашення кредитів і глобалізація кредиторської і дебіторської заборгованості, кризові явища в Україні по всій структурі організаційно-управлінських та соціально-економічних перетворень.
Яскравим прикладом прорахунків у сфері організаційно-управлінських відносин може бути непомірне зростання чисельності штатних одиниць у різних органах державної влади. Наприклад, під гаслом відходу від командно-адміністративної системи в останні роки в Україні неодноразово здійснювалось "скорочення" штатної чисельності різних державних структур. Але фактичні організаційно-управлінські реформи проведені таким чином, що в результаті держапарат збільшився у десятки разів. Небезпека подібного реформування організаційно-управлінських структур полягає в тому, що процес такого "скорочення" триває, і стабілізації такої "розбудовчої активності", необхідної для усвідомлення нагальної потреби конкретної повсякденної кропіткої праці з цих питань, на
Loading...

 
 

Цікаве