WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Об’єкт, предмет, передумови та структуроутворюючі елементи теорії детінізації економіки - Реферат

Об’єкт, предмет, передумови та структуроутворюючі елементи теорії детінізації економіки - Реферат

економічній сфері [14].
Поділ тіньової економіки на три блоки зустрічається в літературі найчастіше, але при цьому багато авторів змінюють лише їх назву чи визначення елементів, не змінюючи сутності самого підходу, через що складно встановити авторський пріоритет. Зокрема, у Т. Савельєвої, А. Буніча, А. Гурова, Т. Корягіної та ін. найбільш типовим є такий підхід до класифікації:
кримінальна діяльність - отримання доходів незаконним способом (кримінальнийпромисел, корупція і т. д.);
нелегальне (приховане) підприємництво - прихована індивідуальна і колективна діяльність;
легальна негативна (фіктивна, деструктивна, дефективна) економіка - приписки, випуск бракованої продукції або такої, що не підлягає реалізації, штучні втрати і т. д. [14; 39-41].
Усі наведені вище варіанти визначення поняття і класифікації структурних елементів тіньової економіки близькі один до одного і відрізняються лише окремими незначними деталями і навряд чи можуть застосовуватися для системного аналізу тіньової економіки. Вони практично не містять методологічного інструментарію, придатного для економічної чи кримінологічної класифікації та об'єктивного пізнання цього явища або конструювання норм матеріального і процесуального права чи формування організаційно-правової інфраструктури детінізації економіки.
Більш широку класифікацію, але не тільки безсистемну, а й занадто заідеологізовану, запропонував В. Лозовський. У статті "Про сутність, структуру та суб'єкти тіньової економіки" він визначає такі структурні складові тіньової економіки: фетишизована економіка; привілейована економіка; неформальна економіка; ідеологізована економіка; нелегальна індивідуальна і колективна діяльність; чорна економіка; мафіозна сфера (організована економічна злочинність).
Автор зробив такі коментарі до запропонованих складових елементів тіньової економічної діяльності:
фетишизована економіка - економічна діяльність, спрямована на перекручення реальних економічних процесів, на їх фетишизацію і містифікацію (план - фетиш, виконання плану - міф і т. д.);
привілейоване споживання - прихований від суспільства перерозподіл матеріальних цінностей в інтересах колишньої партійної і господарської еліти;
чорна економіка - розкрадання державної і суспільної власності, а також її незаконна приватизація.
Необхідно зазначити, що всі ці визначення в роботі автором замінені численними безсистемними, а інколи суперечливими коментарями і переліком деталей. При цьому різницю між ідеологізованою та фетишизованою економікою зрозуміти неможливо [14].
Білоруські вчені виділили шість напрямів (складових) елементів тіньової економіки:
неформальна економіка (неформальні господарські відносини між підприємствами);
розкрадання (враховані та приховані розкрадання на підприємствах, у тому числі приписки, порушення бухгалтерського обліку і т. д.);
спекуляція;
антизаконна, антисуспільна діяльність (нарокобізнес, торгівля зброєю, рекет, проституція і тіньова економічна діяльність у рамках господарських структур і т. д.);
тіньова економічна діяльність господарських структур;
приховане інвестування й управління коштами КПРС [14].
Таким чином, незважаючи на активне обговорення цієї теми на початку 90-х років, загальноприйняте поняття тіньової економіки, яке б об'єктивно віддзеркалювало різноманітні джерела і методологічні засади їх локалізації і детінізації економіки, так і не визначено. Економісти колишнього СРСР дискутували не тільки з приводу визначення поняття тіньової економіки. Суперечності проявилися при вивченні й трактуванні причин її виникнення та існування. На підставі цих дискусій В. Рутгайзер, залежно від підходу до проблем виникнення і шляхів подолання тіньової економіки, поділив учених на два табори - "конструктивістський" і "ліквідаторський" [109]. Перші вважали, що поява тіньової економіки зумовлюється планово-адміністративною системою управління, тому її існування є закономірним. Ліквідувати тіньову економіку, за переконанням "конструктивістів", можливо лише змінивши форми власності й існуючу систему господарювання.
Другий табір учених (переважно вчених-юристів - А. Сергеєв, А. Ларьков та ін.), названі Рутгайзером "ліквідаторським", заперечували фатальне існування тіньової економіки в умовах планового господарювання і вважали, що окремі елементи тіньової економіки в СРСР існують переважно у вигляді злочинних проявів і нетрудових доходів, які можливо ліквідувати шляхом покращання законотворчої та правоохоронної діяльності [122].
Виходячи з цієї концепції, пріоритетом досліджень цих учених стало вивчення протиправних, у тому числі і кримінальних аспектів тіньової економічної діяльності. Для вивчення проблем боротьби з нетрудовими доходами, у складі Всесоюзного науково-дослідного інституту Прокуратури СРСР було створено спеціальний підрозділ.
Інший центр досліджень був створений у складі структурних підрозділів Міністерства внутрішніх справ СРСР у формі науково-дослідної лабораторії, яка спеціалізувалась на вивченні економічних і правових аспектів боротьби з розкраданнями державної і колективної власності.
Дослідники тіньової економіки "конструктивістського" напряму (А. Буніч, Т. Заславська, В. Рутгайзер, А. Шохін та ін.), як уже зазначалось, вважали, що головним джерелами і спонукальними мотивами розвитку тіньової економіки в СРСР є усуспільнений сектор народного господарства і механізм функціонування командно-адміністративної системи. Практично кожен економіст-ринковик дотримувався конструктивістського погляду на проблему тіньової економіки. На момент розпаду СРСР цей напрям став домінувати в економічній науці і був успадкований новоутвореними державами СНД. На межі 80-х і 90-х років проблема тіньової економіки сприймалася більшістю економістів-прихильників ринкового шляху розвитку - з оптимізмом і не здавалася надто складною і небезпечною. Більшість з них були переконані, що перехід до ринку неминуче легалізує основну частину видів діяльності, які належать до тіньової економіки, і зведе її до мінімуму. Так, на думку авторів програми "500 днів", "понад 90 % обсягу операцій тіньової економіки можна усунути за допомогою заходів з формування ринку". "Однак з централізованим директивним плануванням і монополією державної власності було покінчено, ринкові механізми стали домінувати в державах, що утворилися після розпаду СРСР, проте замість обмеження тіньової економіки спостерігається її стрімке зростання" [135, 24]. Неспроможність поглядів представників
Loading...

 
 

Цікаве