WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Шляхи підвищення конкурентоспроможності підприємств у сучасних умовах господарювання - Реферат

Шляхи підвищення конкурентоспроможності підприємств у сучасних умовах господарювання - Реферат


Реферат на тему:
Шляхи підвищення конкурентоспроможності підприємств у сучасних умовах господарювання
Метою діяльності будь-якого підприємства в ринковому середовищі є підвищення конкурентоспроможності, яка є джерелом прибутковості і забезпечує перемогу над суперниками. У сучасний період, що характеризу-ється нестабільністю економічних, політичних, соціальних умов, досягнення такої мети набуває особливого забарвлення: внаслідок монополізації процесів виробництва та збуту в колишньому СРСР підприємства, що часто не мають вітчизняних аналогів власного товару, повинні змагатися за покупця із закордонними виробниками, що мають сильні позиції не лише в своїй країні, але й на міжнародних ринках.
Вітчизняний монополізм має інші витоки, ніж у розвинених країнах. Якщо домінуюче становище фірми в США чи в Європі часто є природним наслідком агресивної політики, спрямованої проти конкурентів, і перемога у протистоянні є показником більш ефективної діяльності фірми-переможця, то у постсоціалістичних країнах монополізм насаджувався директивними методами, він є штучним, не ринковим [8, 11-37].
Звичайно, за дванадцять років незалежного політичного курсу нашої держави українські виробники змогли реалізувати багато позитивних пере-думов в боротьбі за виживання, що витікають із вигідного географічного розташування країни, сприятливих природно-кліматичних умов, сильної наукової бази. Але екстенсивні фактори розвитку з часом вичерпуються, тому потрібний перехід на якісно новий ступінь самовираження і самороз-витку, який дасть можливості збільшувати кількість високорентабельних підприємств, не обмежуючись лише харчовою, легкою промисловістю, сфе-рою торгівлі чи будівництва. У цьому напрямі першим кроком є звернення до науково обґрунтованих теоретичних методів коректної економічної поведінки, яка реалізується через активізацію маркетингової діяльності, орієнтацію на інноваційний розвиток, диверсифікацію діяльності фірми і ставить за мету ослаблення позицій існуючих конкурентів, запобігання появі нових суперників і стимулювання реалізації внутрішнього потенціалу підприємства.
На жаль, проблемі монополій приділялась недостатня увага у вітчизня-ній літературі, розвивався лише марксистський погляд на концентрацію та централізацію капіталу, водночас ігнорувалися переваги маржинального аналізу та кращі досягнення визнаних світових теоретиків (Дж. Робінсон, Е. Чемберлін, П. Самуельсон). В останнє десятиліття зростаючий інтерес до процесу перетворення досконалого конкурентного ринку у недосконалий, і навпаки, проявився у роботах Ю.І. Пилипенко[6], А.І. Ігнатюк [3], Г.М. Фи-люк [8].
Згідно з твердження Е. Чемберліна, кожне підприємство, яке виробляє унікальний продукт на ринку диференційованих товарів та послуг, має в своїх руках певну монопольну владу. Ступінь унікальності товару визначає межу, до якої підприємство може збільшувати або зменшувати ціну власного товару [5, 11-20]. Тому монопольну владу ми визначимо як ступінь практичного контролю, який мають фірми над своїми цінами. Якщо невеликі зміни в ціні призводять до значного зменшення кількості товару, який покупці погоджуюься купити, то така компанія має невелику монопольну владу або не має її взагалі. Якщо зміна в ціні майже не впливає на обсяги виробництва, то ця фірма має більший практичний вибір щодо ціни власного товару, а отже, має більшу монопольну владу [1, 3-7].
Коли говорять про ступінь монополізації ринку, звичайно мають на увазі силу ринкової влади окремих підприємств, присутніх на цьому ринку [2, 7-8]. Такого поняття, як "абсолютна (необмежена) монопольна влада", не існує взагалі. З одного боку, існує дуже мало економічних благ, у яких немає замінників. З іншого - усі споживчі товари є взаємозамінними в тому розумінні, що вони конкурують за гроші покупців. Ринковою владою можна володіти лише певною мірою і вона залежить від еластичності попиту, кількості підприємств на ринку й особливостей їхньої ринкової поведінки, причому:
- чим більша еластичність попиту, тобто чим чутливіші споживачі до зміни цін, тим менша монопольна влада;
- чим більше фірм діє на конкретному ринку, тим менша монопольна влада однієї конкретної фірми;
- чим сильніша реакція конкурентів на збільшення ціни певною фірмою, тим менше стимулів до таких змін, тим менша монопольна влада.
Необхідно відрізняти поняття "монопольна влада" і "економічна влада". Якщо монопольну владу ми визначаємо як ступінь практичного контролю фірми над ціною власного товару, то економічна влада - це максимальна монопольна влада фірми в кожний конкретний відрізок часу, тобто це потенціал реалізації монопольної влади. Коли фірма максимізує використання монопольної влади, то вона досягає своєї економічної влади. Це відбувається дуже рідко в реальних умовах, тому фірма майже завжди має запас економічної влади, який можна було б реалізувати [7, 17-24].
Припустимо, що підприємство діє в умовах, максимально наближених до досконало конкурентних. Яким чином воно може збільшити свою рин-кову владу, адже при конкуренції вона наближається до нуля? Найкорек-тніший крок - це акцентування унікальності товару [7, 243-259]. Воно може проявлятися як у переконанні споживачів у неповторності якісних характеристик власного товару за допомогою реклами, так і в зміні самого товару або форми його подання (вступає в гру R&D) - упакування, мережа розподілу, знижки тощо. Такий метод має об'єктивні межі застосування: його не можна використовувати, наприклад, при виробництві високостандар-тизованих товарів (стальний прокат) чи в деяких підгалузях харчової про-мисловості (свіже молоко, зерно). Такий різновид нецінової конкуренції найбільш широко застосовується українськими виробниками, але є досить витратним, як і в усьому світі.
Першоджерелом монопольного становища є ексклюзивні права, що виявляються в існуванні патентів на товар чи на його окремі частини; ліцензій на певний вид діяльності, в яких зазвичай обумовлені конкретні те-риторії, де дозволено цю діяльність. Виняткові права можуть бути непідкріп-леними якимось
Loading...

 
 

Цікаве