WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Формування середнього класу як гаранта соціальної безпеки держави - Реферат

Формування середнього класу як гаранта соціальної безпеки держави - Реферат


Реферат на тему:
Формування середнього класу як гаранта соціальної безпеки держави
Глибока економічна і соціальна диференціація, масова малозабезпеченість і бідність, обмеження доступу населення до послуг охорони здоров'я, культури, науки призводять до руйнування людського капіталу. І це відбувається в той час, коли конкурентоспроможність національної економіки все більше визначається динамікою розвитку цього капіталу, знань та інновацій. Цим обумовлена подальша необхідність пошуку шляхів вирішення соціальних проблем безпеки і розвитку особистості.
Соціальна стабільність - це одна із базисних (основних) оцінок соціальної безпеки держави, показник здатності країни запобігати виникненню та пом'якшувати наслідки соціальних загроз і ризиків, або вирішувати конфлікти, які вже з'явилися між суб'єктами соціальних відносин, створювати надійні механізми соціального захисту від них різно-манітних прошарків населення держави. І однією з перших запорук соціальної стабільності держави є формування нею середнього класу.
Досліджувана в даній статті проблема формування середнього класу в Україні отримала загальну оцінку в наукових роботах і дослідженнях авторів як нашої держави, так і авторів держав СНД. Зокрема, даною проблемою займалися такі вітчизняні вчені, як Е.І. Головаха, Т.М. Макєєва, Н.А. Навроцька, Е.А. Якуба та інші. Серед зарубіжних науковців можна відзначити таких: Е.М. Авраамову, О.А. Александрову, Л. Овчарову, Д.Е. Сорокіна та інших. Однак, незважаючи на те, що у світовій та вітчизняній науці нагромаджено певний матеріал з означеної проблеми, в цілому вона залишається недостатньо вивченою.
В умовах формування ринкової економіки в Україні гостро постають питання про головні орієнтири соціально-економічних перетворень, їх зміст і спрямованість. Досвід розвинених країн світу свідчить, таким орієнтиром повинен стати пріоритетний розвиток людини. Найкращим орієнтиром розвитку української економіки є така суспільна система, яка забезпечує високу якість життя, здорове навколишнє середовище і створює умови для реалізації сутнісних сил людини, забезпечуючи відповідні мотиваційні механізми.
На нашу думку, це повинна бути така економічна система, у якій економічні відносини й механізми господарювання забезпечують практичне підпорядкування відтворювальних процесів завданням розвитку особистості, подоланню відчуження людини від результатів праці, засобів виробництва, природи, культури, суспільства і яку, в такому розумінні, можна назвати соціально-орієнтованою економікою або "економікою для людини". При цьому основою формування такої економіки та її метою є могутній і розвинений середній клас, який у розвинених країнах світу виступає активним учасником економічних процесів, зосереджує в собі найбільш високоосвічену частину населення [3].
Середній клас у розвинених суспільствах є сукупністю соціальних прошарків, які займають проміжне положення між основними класами ("вищим" та "нижчим") і концентрують у собі найкваліфікованішу, дієздатну і активну частину населення. Практично в усіх розвинених країнах питома вага середнього класу становить 55-60 % суспільно активних громадян. Переважна більшість середніх прошарків нині становлять там не приватні власники, як було раніше, а переважно соціальні категорії, економічною основою існування яких є особиста праця (або знання) та певні функції управління.
Характерні ознаки віднесення людини до середнього класу, що кореспондуються з ознаками соціальної безпеки за прийнятими в світовій практиці стандартами такі:
- обсяги реальних сукупних доходів;
- наявність доходів від власності;
- рівень освіти, професійний рівень;
- соціальний статус;
- можливість розроблення і реалізація довгострокової стратегії зростання особистого добробуту.
Однак донині залишається дискусійним саме поняття "середній клас". Одні вчені визначають належність до середнього класу за рівнем прибутків і споживання, другі - за рівнем доходів і володіння нерухомістю, треті - за рівнем заробітної плати, четверті - за рівнем витрат, нагромадження тощо. Не виключається суб'єктивна ідентифікація себе із середнім класом кожною людиною [1].
Необхідно зазначити, що підстави для віднесення до середнього класу в різних країнах різні. До них належать унікальність професійних знань, рівень прибутку та економічного статусу, спосіб життя та характер захисту своїх інтересів, роль у суспільному розвитку і доходи від власності. У Німеччині та Швеції, наприклад, належність до середнього класу визначається як певним рівнем доходів і заробітної плати, що забезпечують середній рівень споживання, так і достатньо високим рівнем доходів від власності. Запорукою розвиненої економіки і основним джерелом формування середнього класу нині є малий та середній бізнес. За даними Світового банку, його частка займає у ВВП Франції 62 %, США - 52, Великобританії - 53, Німеччині - 52, Японії - 55, в Україні - 10 %. Завдяки розвитку саме таких форм підприємництва ВВП на душу населення становить у Польщі понад 5 000 євро, в Угорщині - майже 5 000, в Естонії - 9 500, Литві - 6 000, Росії - 1 200, в Україні - менш як 600 євро. Середня зарплата в Чехії і Польщі - понад 300 доларів, Угорщині - 326, в Україні - приблизно 400 грн., тобто 70 доларів.
На становлення середнього класу впливає існуюча соціальна модель. Наприклад, згідно зі шведською моделлю-рівністю доходи вирівнюються за прогресивною системою оподаткування, страхування тощо. В економічно розвинених країнах до середнього класу відносять представників середнього бізнесу. Високооплачувані прошарки творчої інтелігенції, державних службовців високого рангу, менеджерів великих і середніх компаній, а також робітників-професіоналів найвищої кваліфікації, зайнятих переважно в галузях із інвестиційними технологіями.
Наявність середнього класу в будь-якій державі є показником її загального економічного розвитку. Одним з головних індикаторів, що впливає на рівень соціальних стандартів, є обсяг ВВП у розрахунку на одну особу. Об'єктивна статистика засвідчує, що майже всі країни Європейського союзу - це високо розвинені країни, де середній розмір ВВП становить від 11,9 тис. євро до 49,3 тис. євро. В Україні, за прогнозними розрахунками, цей показник становить 4,1 тис. грн. Це свідчить про те, що вибір стандартів щодо ідентифікації середнього класу в Україні за стандартами європейських країн є проблематичним [1].
Якщо говорити про залежність появи середнього класу від рівня життя населення, необхідно нагадати, що для його оцінки Статистичною комісією ООН рекомендовано такі групи показників:
- демографічні характеристики населення;
- показники доходів населення;
- показники споживання населенням матеріальних благ і послуг;
- показники забезпечення населення житлом і предметами довготривалого користування;
- показники умов праці населення;
- показники вільного часу;
- показники освіти, охорони здоров'я, культури, спорту, туризму,відпочинку.
Для середнього класу характерною ознакою є перевищення одержаного мінімального грошового доходу над величиною прожиткового мінімуму, що призводить до накопичення грошей. Нагромадження - один із найважливіших показників добробуту населення. Наприклад, у Німеччині для середнього класу він становить 14 % доходів. Як інвестиційний ресурс нагромадження, він займає проміжне місце між сукупним доходом та витратами.
На сьогодні в Україні ще не сформувалися відповідні економічні умови для становлення середнього класу, тобто для появи людей, які мають особисту свободу і не лише володіють, а мають можливість легально нагромаджувати власність, вести економічну діяльність та одержувати пристойні доходи.
На даному етапі розвитку економіки України науковцями визначено основні ознаки середнього класу. Це, передусім, рівень матеріального благополуччя,
Loading...

 
 

Цікаве