WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Формування людського капіталу: місце і роль податкової системи - Реферат

Формування людського капіталу: місце і роль податкової системи - Реферат

податкова служба значною мірою залежать і обсяги фінансування освітніх закладів. Проте, як свідчить зарубіжний і вітчизняний досвід, хронічний дефіцит бюджету не вдається зменшити надмірними податками (нині вони більшістю суб'єктів господарювання визнані саме такими). Тобто надмірні податки зменшують базу оподаткування, скорочують обсяги надходжень до бюджету, що не забезпечує успішне реформування економіки. Адже, як свідчить досвід наших сусідів (Чехія, Словаччина, Угорщина), реальне реформування економіки в цих країнах розпочалось тоді, коли середня зарплата в країні досягла 300 дол.США. Тому, як зазначається у доповіді Президента України "Стратегічні перспективи реформ", наше завдання - протягом най-ближчих років створити об'єктивні передумови підвищення заробітної плати, як мінімум, до 300 доларів на місяць [6].
Рис. 2. Динаміка середньомісячної номінальної заробітної плати
Тому одним із шляхів зростання людського капіталу України є, на нашу думку, подальша оптимізація організації податкової служби України.
А це, в свою чергу, потребує дослідження сутності процесу збору податків як у державі в цілому, так і в кожному регіоні; вивчення стану і специфіки стимулювання збору податків з метою адекватності його організації функціям управління; аналізу економічних результатів зборів податків для оцінки результатів системи і пошуку шляхів її вирішення; формування регіональної політики управління збором податків для створення більш сприятливих умов для функціонування господарства; координація функцій організаційних структур управління щодо забезпечення процесу збору податків з урахуванням економічного середовища.
Реформування податкової системи має відбуватися не шляхом сліпого копіювання західних зразків, а шляхом вивчення нагромадженого досвіду, примноження всього цінного, корисного. Потрібно безпосередньо поєднати вигоди держави і конкретної людини, перш за все, платника податків. Податкова система повинна бути адаптованою до рівня соціально-економічного розвитку. Зокрема, соціологічними дослідженнями, проведеними Інститутом трансформації суспільства, встановлено, що людина може віддати не більше 10 % свого доходу. Ще А. Сміт у своїй роботі "Дослідження про природу і причини багатства народів" (1976 р.) стверджував, що податки для платника є показником волі, а не рабства. Багато не лише науковців, але й політиків переконані, що зниження податко-вого тягаря, доведення податкової ставки до 10 % здатне звести до мінімуму ухилення від оподаткування, вивести економіку України з "тіні". А це чи не найголовніша проблема, розв'язання якої сприяло б створенню кращих умов для формування людського капіталу. Це вимагає подальшого вдосконалення системи оподаткування, формування ефективної податкової системи, переорієнтації останньої з суто фіскальних цілей на регулюючі та стимулюючі. Адже ні для кого не секрет, що маніпуляція податковими ставками, видами податків може стимулювати чи, навпаки, обмежувати розвиток не лише окремих підприємств, але і галузей економіки.
Сьогодні має місце, з одного боку, безсистемне та невиправдане в багатьох випадках надання пільг, а з іншого - надмірне податкове навантаження на інших суб'єктів господарювання. Законодавчі акти недостатньо чіткі, не завжди узгоджені між собою, що породжує конфлікт інтересів між суб'єктами підприємницької діяльності та податковою службою. Не секретом є і те, що низьким є і рівень податкової культури. Все це не сприяє достатньому наповненню бюджету.
Тому подальше вдосконалення податкової системи України повинно бути направлено на те, щоб вона сприяла процесу суспільного відтворення, розвитку вітчизняного виробництва, вихованню цивілізованого платника податків, а також забезпеченню справедливого балансу у розподілі податків між центром і регіонами.
Однак за умов подальшого вдосконалення системи оподаткування, що призведе до збільшення надходжень до бюджетів усіх рівнів, необхідна відмова від залишкового принципу фінансування, ресурсного та кадрового забезпечення галузей, що формують людський капітал. Досвід розвинених країн свідчить, що для стабільного фінансування галузей, які формують людський капітал, слід ширше використовувати, поряд з бюджетними асигнуваннями, кошти виробничих підприємств, комерційних структур, різноманітних фондів.
В умовах становлення різних форм власності у формуванні людського капіталу важлива роль належить роботодавцям, які забезпечують навчання своїх працівників безпосередньо на робочих місцях або фінансують навчання насамперед молоді у вищих навчальних закладах. І держава повинна бути зацікавлена у зв'язку з цим у співпраці з роботодавцями. Адже спільна оплата навчання допомагає економити державні кошти. Недофінансування ж освіти та науки уповільнює розвиток виробництва. Країни, що економлять на освіті, приречені на соціально-економічне відставання. Розстановка пріоритетів в Україні має бути такою: освіта - наука - економіка. Саме такий підхід і забезпечує раціональне використання людського капіталу, яке нині, на жаль, є неефективним. Підтвердженням цього є великий відсоток фахівців серед безробітних * .
Для зниження цього доцільно більш широко використовувати державне замовлення на спеціалістів на основі соціально-економічних, стратегічних, довгострокових прогнозів ринку праці. Нині ж вузи, здійснюючи набір, не враховують поточні і перспективні потреби ринків праці. Коефіцієнт кореляції між динамікою набору і працевлаштуванням випускників за останні роки складає всього лише 0,51 [6, с. 48]. Тому уже найближчим часом варто здійснити поетапну структурну перебудову всіх навчальних закладів, спрямовану на підвищення якості освіти, зростання професійної та академічної мобільності, інтеграції вузів із закладами професійного навчання. Такий підхід забезпечив би більш ефективне використання фінансових, матеріально-технічних і кадрових ресурсів і можливостей галузі з метою підвищення інтелектуального потенціалу - складової людського капіталу.
Таким чином, посилення державної політики щодо розвитку людського капіталу позитивно позначиться на розвитку України в майбутньому, на підвищенні життєвого рівня населення - головної мети розвитку економіки.
Література:
1. Охорона здоров'я України. - 2001. - № 2.
2. Главный врач. - 2002. - № 2.
3. Нова медицина. - 2002. - № 2.
4. Економіст. - № 7. - 2002.
5. Україна на зламі тисячоліть. - К.: МАУП, 2000; Образование в странах с переходной экономикой: задачи развития. Всемирный Банк. Европа и Центральная Азия. Сектор социального развития. - 2000.
6. Урядовий кур'єр. - 2004. - 28 квітня. - С. 5.
7. Белая книга российского образования. - М., 2000.
Loading...

 
 

Цікаве