WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Формування людського капіталу: місце і роль податкової системи - Реферат

Формування людського капіталу: місце і роль податкової системи - Реферат


Реферат на тему:
Формування людського капіталу: місце і роль податкової системи
Корінні зміни, що відбуваються у світовій економіці, суттєво впливають на стан вищої, професійно-технічної та інших ланок освіти, функціонування яких сприяє формуванню "людського капіталу". Це поняття увійшло в науку на початку 1960-х років в західній економічній літературі і пов'язано з іменами відомих економістів: Г. Беккера, Я. Мінсера, Л. Туроу, Т. Шульца. Нині людський капітал все активніше досліджується і в Україні: (Богиня Д.П., Грішнова О.А., Остафійчук Я.В., Удовиченко В.П., Чухно А.А. та ін.).
Більшість економістів "людський капітал" визначають як сукупність придбаних знань, навичок, мотивацій та енергії, якими наділені люди і які можуть використовуватися протягом певного періоду з метою виробництва товарів і послуг.
Однак у роботах зазначених та інших авторів, які досліджують проблему формування людського капіталу, недостатню увагу приділено ролі податкової системи у цьому процесі наповнення, якій і присвячена дана робота.
Як зазначає О. Грішнова, саме ж поняття "людський капітал" виникло в ринковому середовищі і відображає не лише новий підхід до аналізу ролі людини в суспільно-виробничому процесі, а й зростаюче значення інтелектуальної діяльності та неречового нагромадження для всього відтворення суспільного життя, визначення необхідності і високої ефективності вкладень у людину. Тобто людський капітал - це один із важливих чинників розвитку суспільного виробництва, а значить, і наповнення державного бюджету різного рівня.
Світовий банк стверджує, що у країнах з перехідною економікою, до яких належить і Україна, 16 % зростання зумовлено фізичним, 20 % - природним і 46 % - людським капіталом. Тож не дивно, що ЮНЕСКО прийнято рішення щодо розробки формули визначення інтегрального індексу країни, яким характеризувався б поряд з іншими факторами економічного розвитку країни її освітній, інтелектуальний потенціал і стан здоров'я населення.
Ще А. Ейнштейн зазначав, що розвиток людства залежить не лише від технічних досягнень, а й від моральної стійкості людини, яка формується у здоровому тілі. Здоров'я населення є важливою якісною характеристикою суспільства, а також людського капіталу.
В Україні нині, на жаль, стан здоров'я населення характеризується низькими показниками. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) визначає здоров'я як повне благополуччя людини, пов'язане з її участю у різних видах діяльності. Разом з тим, здоров'я - це економічна категорія, що є виразником тих економічних відносин, які виникають між людьми в процесі виробництва і споживання послуг, пов'язана з охороною та зміцненням здоров'я. Виділяється 5 типів стану здоров'я: простий, постпростий, квазімодерний, модерний і постмодерний. Населення ж України належить до простого типу. Показники, що характеризують стан здоров'я населення нашої держави набагато гірші, ніж, скажімо, Франції, Великобританії, Швеції.
Як відомо, стан здоров'я суспільства визначається рядом показників, серед яких - рівень народжуваності, та смертності, структура захворюваності. Для України низьким є показник народжуваності і високим смертності. Інтегральним показником стану здоров'я населення є тривалість життя (довголіття). Відомо, що в 60-х роках минулого століття цей показник був однаковий в Україні та Франції. Нині ж середня тривалість життя насе-лення в країні більше ніж на 10 років є меншою, ніж у Франції. Лише інвалідів в Україні нараховується 2,5 млн. чол. Особливо високими темпами зростає інвалідність дітей. Досить сказати, що цей показник серед дітей до 16 років лише за 1992-2000 роки зріс більше, ніж у 1,5 раза [1, с. 70].
Погіршується як стан здоров'я населення нашої держави, так і показники забезпеченості їх медичними закладами та медичним персоналом. При цьому темпи зниження останніх показників в Україні є значно вищими, ніж в інших країнах світу. Так, якщо за 90-ті роки минулого століття кількість лікарняних ліжок на 10 тис. населення в Україні зменшилось на 40 %, то в наших сусідів - Білорусії та Росії - на 5-14 %. І це за умов, що коефі-цієнт смертності у нас є вищим, а народжуваності - нижчим [2, с. 12-13]. Навіть у сусідній Молдові останні показники є на 20-30 % кращими, ніж у нашій державі.
Низькі показники, що характеризують стан здоров'я населення, обумовлені перш за все низьким життєвим рівнем. Доходи значної частини жителів України є такими, що не перевищують офіційного рівня бідності. У той же час наукою доведено, що за умов, коли прибуток на одного члена сім'ї складає менше 115 грн., вони не можуть задовольнити елементарні потреби без збитків для свого здоров'я.
Особливо негативно на стані здоров'я населення позначається низький рівень фінансового забезпечення галузі. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, якщо на галузь виділяється менше 5-6 % ВВП, вона не може ефективно функціонувати.
Для порівняння зазначимо, що, наприклад, у 2001 р. в Італії та Великобританії обсяг ВВП на охорону здоров'я склав по 6,9 %, у Франції - 9,9, Німеччині - 10,5 % [3, c. 8-12].
То ж не дивно, що і тривалість життя у цих країнах складає чоловіків -близько 75 р., жінок - 80-82 р., що на порядок вище, ніж у нашій державі.
Останнім часом в Україні значно знизились і видатки загального фонду зведеного бюджету в умовних одиницях у розрахунку на одного жителя. Якщо, скажімо, в 1998 р. вони перевищували 30 у.о., то в 2001 р. - 15 у.о. Це спричинило значне зниження рівня доступності, особливо в сільській місцевості, де за останні 5 років мережа лікарень скоротилась на 3,1 %, фельдшерсько-акушерських пунктів - майже на 2 %.
При таких мізерних обсягах фінансування медичної галузі актуальним завданням є забезпечення реалізації Урядом принципів справедливості, рівності, доступності та доцільності у розподілі ресурсів, передбачених Люблінською хартією Європейського бюро ВООЗ (1997) та Програмою ВООЗ "Здоров'я для всіх ХХІ ст." (1999).
Саме такий підхід забезпечить можливість раціонально використати ресурси та не допустити необгрунтовану диференціацію, які ще мають місце, особливо в регіональному розрізі. Скажімо, витрати на медикаменти на 1 ліжко-день навіть у дитячих лікувально-профілактичних закладах у 2000 р. в Автономній Республіці Крим склали 0,91 грн, тоді як у сусідній Одеській області - більше 3 грн, на харчування - відповідно 2,3 і 1,6 грн, хоча обидва регіони відносяться до таких, що мають найвищі показники смертності дітей, зокрема першого року життя.
В Україні ж, незважаючи на те, що і сама абсолютна величина ВВП є низькою, має місце невиконання вказівок вищезазначеної організації (рис. 1).
Рис. 1. Динаміка
Loading...

 
 

Цікаве