WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Формування інформаційного простору і державної інформаційної політики в Україні - Реферат

Формування інформаційного простору і державної інформаційної політики в Україні - Реферат

цілком чи значною мірою контролювали б інформаційний ринок. З іншого боку, концентрація власності дозволяє збільшувати економічну міць підприємств. Тому державне регулювання цього ринку повинно бути надзвичайно збалансованим.
Як уже зазначалося, загальна аудиторія та кількість регулярних користувачів Інтернету постійно збільшується. Це стосується також і застосування електронної пошти, обсягу послуг українського сегмента Інтернету.
У зв'язку з цим сьогодні перед країною цілком конкретно стоїть проблема включення національних інформаційних і телекомунікаційних мереж у телекомунікаційну мережу Інтернет. Суть проблеми - в необхідності дотримання інтересів України при міжнародному інформаційному обміні і забезпеченні захисту прав і волі українських громадян. Очевидно, що необхідна активна участь України в проектах розвитку світових інформаційних мереж, входження України в міжнародні мережі відповідно до дійсних потреб з економічними і технологічними можливостями, забезпечення відповідного рівня інформаційного захисту при підключенні до міжнародних мереж.
Для реалізації розглянутих положень необхідно: організовувати моніторинг потреб у різних видах інформаційного обміну через міжнародні мережі; розробити національні стандарти інформаційного обміну і захисту інформації, сумісних з міжнародними; організувати системи комплексної підготовки масових користувачів до роботи у світових інформаційних мережах; розробити національне законодавство, що встановлює статус інформації, переданої по світових відкритих мережах, процедури контролю за дотриманням цього статусу, а також права, обов'язки і відповідальність користувачів тощо.
Ефективне функціонування інформаційного простору також тісно пов'язано з державною політикою забезпечення інформаційної безпеки (ІБ)
Держава повинна мати гнучку, мобільну й ефективну систему ІБ, здатну швидко реагувати на загрози, що з'являються, і нові умови діяльності. Для цього насамперед необхідна організація постійного спостереження за ситуацією в сферах, де можуть виникнути загрози ІБ і перманентна перевірка можливостей існуючих систем забезпечення ІБ щодо відображення реальних і потенційних загроз. Доцільне узгодження розроблювальної нормативної правової бази розвитку інформаційного простору і забезпечення ІБ.
Відмітимо ще один важливий аспект. Розвиток і глобалізація відкритих комп'ютерних і телекомунікаційних мереж, швидкий ріст ринку обчислювальної техніки, інформаційних технологій, продуктів і послуг, формування міжнародного інформаційного простору створюють передумови для руйнування традиційних механізмів забезпечення геополітичної цілісності держав, впливають на багато елементів державності і національних правових систем. Росте значення міжнародно-правових механізмів. Підвищується роль морального компонента в регулюванні інформаційних відносин у суспільстві.
У першу чергу в даному контексті йдеться про права громадян, юридичних осіб і держави на вільне одержання, поширення і використання інформації, на одержання послуг зв'язку й інформатизації.
Держава повинна виходити з принципу безумовної правової рівності всіх учасників у процесі інформаційної взаємодії, незалежно від їхнього політичного, соціального й економічного статусу. Причому завдання створення ефективного законодавства в інформаційній сфері повинні безумовно координуватися з загальними завданнями створення і розвитку українського законодавства в цілому.
Діюче в Україні інформаційне законодавство регулює велику частину інформаційних відносин, що дозволяє розвиватися інформаційному простору. Але необхідні сьогодні якісні і кількісні параметри розвитку інформаційного простору України в межах СНД, європейського та міжнародного співтовариства вимагають удосконалення і розвитку.
Наприклад, тільки за останні 10 років у США було випущено 250 актів Конгресу, що регулюють телекомунікації, радіомовлення, супутникове мовлення, міжнародну комунікаційну й інформаційну політику, бібліотечну й архівну політику, право на конфіденційність інформації, комп'ютерну злочинність і страхування, інтелектуальну власність тощо.
Отже, основним аспектом державної інформаційної політики на даному етапі розвитку України є законодавчий. У різних країнах також актуальним є розвиток нормативної бази в галузі інформації, інформатизації і зв'язку.
Для вирішення винятково важливого у даний час для України завдання ефективного функціонування її інформаційного простору необхідно об'єднати зусилля широкої громадськості, професіоналів, державних органів, ділового світу.
Отже, під державною інформаційною політикою розуміється діяльність державних органів, спрямована на регулювання розвитку інформаційної сферисуспільства, що охоплює не тільки інформаційні телекомунікаційні системи чи засоби масової інформації, але й усю сукупність виробництв і відносин, пов'язаних зі створенням, збереженням, обробкою, видачею і поширенням інформації у всіх її видах - ділової, розважальної, науково-освітньої, новин і тощо. Таке розширювальне трактування інформаційної політики, на нашу думку, на сьогодні є обґрунтованим, тому що новітні ІТТ інтенсивно розмивають бар'єри між різними секторами інформаційної індустрії.
Усі найбільш економічно розвинені країни вже зрозуміли нагальну потребу цілеспрямованого державного регулювання інформаційної сфери і приймають необхідні законодавчі акти, перебудовують діяльність органів державної влади, відповідальних за формування і реалізацію державної інформаційної політики. Історично так склалося, що в різних країнах таку політику здійснюють різні державні органи, але її спрямованість і принципи багато в чому збігаються.
Таким чином, держави, в тому числі і Україна, що прагнуть займати передові позиції у світовому співтоваристві, повинні розробляти і реалізовувати ефективну національну інформаційну політику і розглядати її як пріоритетне завдання державного регулювання із забезпечення переходу до інформаційного суспільства демократичного типу.
Література:
1. Глосарій Російського інституту Інформаційного суспільства (http://www.iis.ru/glossary/governance.en.html).
2. Національна електронна бібліотека України. Основні проектні рішення: [Електрон. ресурс] /Уклад. Л.Й.Костенко. - Засіб друку:URL: http://www.nbuv.gov.ua/library/col.html.
3. Библиотекарь Украины: Информационный листок Украинской библиотечной ассоциации. - 2003. - № 5 (21).
4. Всесвітньо інтерактивний статистичний центр Інтернет NetSizer (www.netsizer.com).
5. Правові та практичні аспекти державних закупівель в Україні: Методичний посібник / Науково-дослідний економічний інститут Мінекономіки України; Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції. - К., 2003. - 233 с.
6. Джерело - www.nbuv.gov.ua
7. Джерело - www.telecom-media.com.ua
8. Ступницький О., Кучереносов В. Ринок електронної комерції в Україні та інформаційні ресурси для малих і середніх підприємств // Пріоритети. - 2003. - № 2(8).
9. Гандабура В. Телекомунікаційне регулювання: ключ до розуміння // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. - К.: Вид-во УАДУ, 2001.- Вип. 2.- С. 197-203.
10. Проценко Т., Шамрай В. Основні напрями інформатизації державного управління в процесі становлення громадянського суспільства // Вісник УАДУ. - 2002. - № 1. - С. 339-344.
11. Яременко О. Вплив держави на формування в Україні інформаційного суспільства (організаційно-правовий аспект) // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні: Матеріали наук.- практ. конф. / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. - К.: Вид-во УАДУ, 2001.- С. 70-73.
Loading...

 
 

Цікаве