WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Формування інформаційного простору і державної інформаційної політики в Україні - Реферат

Формування інформаційного простору і державної інформаційної політики в Україні - Реферат

глобальну інформаційну інфраструктуру.
Створення ефективного інформаційного простору визначає активне використання телекомунікаційних систем інформаційного обміну, широкомасштабну комп'ютеризацію процесів обробки інформації у всіх сферах діяльності, використання передових інформаційних технологій.
Отже, при розгляді перспектив розвитку в Україні технологічного компонента інформаційного простору необхідно враховувати, що ІТ є компонентом інформаційного простору, що найбільш динамічно розвивається (термін заміни існуючих технологій на більш ефективні складає сьогодні 3-5 років з тенденцією зменшення до 2-3). Світовий і вітчизняний ринки ІТ сьогодні дуже насичені продукцією світових монополістів, а стан державної індустрії розробки ІТ ставить проблеми знаходження нових методів регулювання і забезпечення інтересів держави в умовах обмежень на бюджетне фінансування, ринкової економіки і конкуренції вітчизняних і закордонних виробників у стратегічно важливій для країни галузі. Спостерігається зниження загальної частки вітчизняних розробок інформаційних технологій щодо кількості закордонних, що адаптовані. Це відбувається тому, що український ринок ІТ орієнтований на технічні засоби закордонного виробництва.
Відповідно до цього необхідно здійснювати державну підтримку пріоритетних ІТ, здійснювати відкрите конкурсне розміщення держзамовлень на нові ІТ при гарантіях держзакупівель, забезпечувати розробку і реалізацію нормативних правових актів, що регулюють відносини в сфері розробки і використання перспективних ІТ, стимулювати застосування ІТ вітчизняної розробки в різних проектах, що фінансуються з держбюджету.
Окремо повинні бути розглянуті заходи щодо так званих "подвійних технологій", тобто інформаційно-телекомунікаційних технологій, що застосовуються як у цивільних, так і у військових системах.
Додамо, що розвиток інформаційного простору вимагає наявності в країні необхідного науково-виробничого потенціалу. Це випливає з високої наукоємкості всіх технологічних складових, утворюючих інформаційний простір і забезпечуючих її ефективне функціонування. Отже, необхідне надання (у різних формах) державної підтримки розвитку вітчизняних орга-нізацій і підприємств, що забезпечують технологічну незалежність формування інформаційного простору України.
Наступний аспект. Перехід до інформаційного суспільства і розвиток інформаційного простору України пов'язані з подальшою демократизацією політичного і громадського життя з реформуванням соціально-економічної сфери. У контексті державної інформаційної політики це означає визнання відкритості інформації для громадян і захист їхніх інформаційних прав, а також орієнтацію головних компонентів інформаційного простору на забезпечення вільного обертання інформації, втілення в життя конституційного права на вільний пошук, одержання, виробництво інформації і поширення масової інформації.
Перехід України до нового типу економічного розвитку і правової держави породжує величезну суспільну потребу в інформації. Необхідність задоволення цієї потреби й обумовлює особливу роль СМІ у житті суспільства. При цьому повною мірою виявляються такі властивості СМІ, як масовість, тиражованість, періодичність, використання постійно поповнюваних інформаційних ресурсів, виконання СМІ функцій створення первинної інформації, діючого засобу інформування суспільства про діяльність влади і його реакції на дії влади. Ці особливості роблять СМІ найважливішим соціальним інститутом, одним зі складових інформаційного простору України.
У даний час в Україні не вирішено ще багато проблем, пов'язаних з вільним доступом до інформації журналістів, із правовою охороною особистої таємниці в засобах СМІ, захистом громадянина і суспільства від помилкової і несумлінної інформації, розповсюджуваної СМІ. СМІ не виконують у повному обсязі освітніх завдань, а також завдань збереження та розвитку національних культур.
Рішення цих проблем може бути знайдене в межах реалізації таких завдань: недопущення підпорядкування СМІ інтересам влади і бізнесу та посилення можливостей впливу останніх на СМІ (прямий натиск, безправ'я журналістів, зрощування структур влади, бізнесу і преси і тощо); сприяння розвитку місцевих СМІ і захист інтересів регіональних ринків масової інформації; удосконалення законодавства в частині вільного поширення масової інформації, недопущення поширення насильства і нетерпимості через СМІ, забезпечення доступу до офіційної інформації тощо.
Центральним питанням є створення умов, при яких забезпечується свобода слова при забезпеченні захисту національних інтересів країни. У зв'язку з цим найважливіше завдання - вироблення необхідних заходів, що забезпечують у діяльності СМІ баланс інтересів особистості, суспільства, держави.
На нашу думку, повинні бути створені такі організаційні, правові, економічні і технологічні умови, за яких СМІ ефективно виконуватимуть функцію об'єктивного інформування населення, соціальних інститутів і держави. Під цим кутом зору варто розглядати все існуюче і перспективне законодавство, інші нормативні акти й окремі правові норми, що стосуються СМІ. Особлива увага в галузі правового регулювання діяльності СМІ повинна бути приділена правовим положенням, що встановлює державну підтримку СМІ і книговидання, неприпустимості введення політичної цензури.
Розвиток інформаційного простору України також нерозривно пов'язаний з ринком інформаційних технологій, засобів зв'язку, інформатизації ітелекомунікацій, продуктів і послуг (далі - інформаційний ринок).
Отже, найважливішим аспектом інформаційної політики будь-якої держави є регулювання інформаційного ринку, включаючи вплив на технологічний прогрес, інноваційні й інвестиційні процеси, а також процеси приватизації в інформаційній сфері.
Зазначимо, що ринок послуг Інтернет в Україні практично зосереджений у таких великих промислових центрах: Київ (76 %), Одеса (понад 5 %), Дніпропетровськ (близько 5 %), Донецьк (близько 3 %), Львів (понад 2 %), Запоріжжя (понад 1 %) та Полтава (близько 1 %). Інші області мають у сумі 9 %, а Волинська, Рівненська та Сумська - нульові дані використання Інтернет. Зважаючи на наведені вище дані, загальний оборот існуючого ринку Інтернет в Україні може бути оцінений у 25 мільйонів дол. США на рік, а київського ринку - у 20 мільйонів дол. США на рік [6].
Однак серед цієї аудиторії питома вага осіб, які мали досвід закупівлі товарів і послуг, становила, за різними оцінками, щонайбільше 2 % [8].
Водночас сьогодні в обсязі доходів від послуг по всіх видах зв'язку Інтернет посідає поки що останнє місце, а його питома вага становить 2,65 %. Проте темпи річного росту використання послуг Інтернет в Україні оцінюються від 40 % до 70 % [4].
Отже, в даний час український інформаційний ринок є одним з найбільш динамічних секторів українського ринку, на якому всі нові засоби і технології з'являються практично одночасно з їхньою появою на закордонних ринках. Однак український інформаційний ринок має свої особливості, що істотно відрізняють його від закордонних, а саме: відсутність стабільності при пріоритеті на ньому закордонного виробника; неоднорідність ринку по регіонах країни; держава на ринку виступає як основний споживач, тобто формує ринок, не виступаючи на ньому як виробник; слабко розвинений сектор особистого споживання і, відповідно, нерозвинена індустрія послуг, орієнтованих на задоволення потреб населення; існує слабкість правового регулювання інформаційного ринку.
Отже, найважливішим напрямом державного регулювання ринку інформаційної продукції і послуг є збереження конкуренції, боротьба з монополізмом окремих виробників. Держава повинна обмежувати монополістичну діяльність, забороняючи створення картелів, що
Loading...

 
 

Цікаве