WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Феномен банкрутства підприємств в Україні в сучасних умовах господарювання - Реферат

Феномен банкрутства підприємств в Україні в сучасних умовах господарювання - Реферат

та реформування української економіки на ринкових засадах. Становлення ринкових відносин в Україні стало тим каталізатором, що прискорив виникнення кризового стану більшості вітчизняних підприємств і зумовив їх банкрутство. Так, в Україні в 1996 р. було порушено 6 552 справи про банкрутство, у 1997 р. - 9 645, в 1998 р. - 1 2281 [7, 60], в 1999 р. - 1 2618, в 2000 р. - 5 201, в 2001 р. - 4 727, а в 2002 р. - 7 424 [16]. При цьому винесено постанов про визнання підприємств банкрутами в 1996 р. - 1 691, в 1997 р. - 4 107, в 1998 р. - 4 525 [7, 60], в 1999 р. - 6 244, в 2000 р. - 4 913, в 2001 р. - 2 602, а в 2002 р. - 3 877 [16]. Поява такої значної кількості збанкрутілих підприємств сформувала винятково негативне ставлення до даного явища в нашій країні як з боку керівників і працівників підприємств, так і з боку широкої громадськості.
Таблиця 1
Фактично збиткові підприємства та організації окремих галузей народного господарства, % до загальної кількості підприємств *
* Складено за даними:
1. Финансы Украинской СССР в 1976-1980 годах // Статистический сборник Приложение № 1 к статистическому бюллетеню № 8 /297/. - К.: Центральное статистическое управление Украинской ССР, 1981. - 356 с. - С. 72-77.
2. Финансы Украинской ССР в 1980-1985 годы // Статистический сборник Приложение № 1 к статистическому бюллетеню № 8 /357/. - К.: Центральное статистическое управление украинской ССР, 1986. - 984 с. - С. 70-75.
3. Фінанси Української СРСР за 1988-1989 роки // Статистический сборник. - К.: Державний комітет Української РСР по статистиці, 1980. - 128 с. - С. 40-41.
Для ефективної реалізації процедур банкрутства та вдосконалення його механізмів важливим є вивчення відповідного досвіду розвинених країн, де банкрутство має давню історію. У цьому контексті цікавою буде наведена нижче статистика банкрутств у країнах з розвиненою ринковою економікою. Так, у США в 1983 р. було зареєстровано 58 898 випадків банкрутств і 31 334 випадки закриття підприємств без оголошення банкрутства. [3, 8]. У 1997 р. у Сполучених Штатах банкрутства зазнали вже 83 тис. компаній, що на 16 % більше, ніж у 1996 р. [11, с. 109]. Цікавою є також і європейська статистика кількості збанкрутілих підприємств. Так, кількість банкрутств у Франції зросла за період з 1968 до 1980 р. з 9,72 тис. у середньому за рік до 58,9 тис. - за період з 1992 до 1996 р.; у Німеччині - з 4 тис. у 1970 р. до 16 тис. у 1980 р. і 24,5 тис. у середньому за 1992-1996 р. [11, с. 110].
Наведені вище статистичні дані свідчать про те, що наявність у західних країнах значної кількості підприємств, що знаходяться в кризовому стані і справи яких передані до розгляду в суд щодо визнання їх банкрутами, не призводить до дестабілізації економічної ситуації та виникнення кризових явищ в їх соціально-економічному розвитку. Таке активне залучення процедур банкрутства в розвинених країнах, де пріоритетність віддається насамперед економічній ефективності будь-яких заходів, свідчить про їх позитивний вплив на економічний розвиток країни, підвищення платоспроможності та конкурентоспроможні її підприємств. Таким чином, у країнах з розвиненою ринковою економікою банкрутство є невід'ємним елементом ефективного функціонування ринкового механізму. Тому інститут банкрутства в розвинених країнах розглядається в наступних аспектах:
- по-перше, виступає інструментом оздоровлення підприємств, які мають економічний потенціал щодо ведення діяльності в майбутньому, у формі санації (у Італії [13, с. 456-461] та Німеччині [13, с. 412-446]) або реорганізації (у Англії [9, с. 518-526] та США [9, с. 510-518]). Крім того, в межах даного аспекту інститут банкрутства в деяких країнах викори-стовується для здійснення приватизації державних підприємств з метою їх фінансового оздоровлення (у Німеччині [13, с. 412-446]);
- по-друге, як механізм припинення діяльності нежиттєздатних і неперспективних підприємств, шляхом застосування щодо них ліквідаційних процедур [12, с. 23-28; 9, с. 510-529; 13, с. 413-461]. Після розгляду наведеної вище статистики збанкрутілих підприємств і практики функціонування інституту банкрутства в країнах з розвиненою ринковою економікою, логічним є запитання: "Чому на сьогодні ми говоримо про проблему банкрутства підприємств в Україні?". Адже досвід розвинених країн переконливо свідчить, що банкрутство в ринковій економіці є інструментом, який створює передумови для переходу капіталу від нерентабельних виробництв в ефективні високоприбуткові галузі економіки. Негативне ставлення до явища банкрутства в Україні, на нашу думку, зумовлене не тільки "залишковим" консерватизмом управлінців і державних урядовців, від яких залежить вирішення цієї проблеми, але й тим, що в Україні банкрутують саме підприємства великого та середнього бізнесу, які становлять основу вітчизняної економіки. В Україні навіть серед вчених розповсюджена думка, що запровадження широкої системи банкрутства в умовах низького технічного рівня призведе до дезорганізації всієї системи народного господарства країни [1, 29]. І цю позицію, певним чином, можна зрозуміти, оскільки в Україні в останні роки збитково працює близько половини підприємств, а отже, всі вони є потенційними банкрутами.
Тому необхідно наголосити, що ефективним інструментом регулювання економіки в розвинених країнах, де механізм банкрутства є відпрацьованим, є ліквідація неплатоспроможних підприємств, тоді як для України більш прийнятним є їх фінансове оздоровлення. Дуже важливим аргументом при цьому є той факт, що із загального числа обстежених українських підприємств-банкрутів лише 38 % - були збитковими, а решта 62 % - рентабельними. Важливо і те, що серед підприємств, справи про банкрутство яких знаходяться на розгляді в господарських судах, значна частина таких, які тимчасово опинилися у кризовому стані. Тому, на нашу думку, для вітчизняних підприємств більш пріоритетним є застосування санаційних процедур щодо неплатоспроможних підприємств перед ліквідаційними.
Фінансове оздоровлення неплатоспроможних підприємств з метою їх виходу з кризового стану, якпоказала практика господарювання минулих років, виявилося одним з найбільш складних завдань перехідної економіки. А приватизація, на яку були покладені великі надії, як на потужний стимул реструктуризації підприємств і вирішення проблеми їх неплатоспроможності в умовах перехідного періоду, не виправдала себе. Однією з причин виникнення даної ситуації, за словами Дж. Стігліца, є нерозуміння відмінності між реструктуризацією окремого підприємства, яке працює в умовах розвиненої ринкової економіки та в умовах перехідної або транзитивної економіки: "Коли здійснюється реструктуризації однієї окремо взятої фірми в економіці, що працює при повній зайнятості, звільнення робітників, які зайняті неповний робочий день, здійснює сприятливу дію, певним чином, через те, що вони швидко знаходять нові робочі місця, де використовуються більш продуктивно. Проте в умовах масового безробіття робітники, яких звільняють, стають безробітними, і при цьому чи навряд буде правильно стверджувати, що подібне переміщення призводить до загального підвищення продуктивності економіки, хоча баланс окремої фірми і може стати кращим" [5, с. 20].
Крім того, ефективне функціонування інституту банкрутства в Україні в перші роки незалежності було також ускладнене недосконалістю вітчизняного банкрутного законодавства та кризою неплатежів, що охопила всю економіку країни. У таких умовах механізм банкрутства втратив своє економічне призначення.
У зв'язку зі складністю проблеми в Україні існують різні підходи до визначення цілей використання процедур банкрутства в господарській практиці. На нашу думку, найбільш адекватними потребам практики сучасного господарювання в Україні є напрями використання інституту банкрутства, визначені в газеті "Бізнес", де банкрутство в Україні розглядається: як спосіб мінімізації податків; з метою
Loading...

 
 

Цікаве