WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Феномен банкрутства підприємств в Україні в сучасних умовах господарювання - Реферат

Феномен банкрутства підприємств в Україні в сучасних умовах господарювання - Реферат


Реферат на тему:
Феномен банкрутства підприємств в Україні в сучасних умовах господарювання
Постановка проблеми. У перші роки незалежності України сформувалося негативне ставлення до явища банкрутства. Дана ситуація пояснюється тим, що за умов командно-адміністративної економіки протягом тривалого часу заперечувалася сама можливість банкрутства підприємств, а поява значної їх кількості лише посилила негативне ставлення до цього явища.
На сьогодні банкрутство підприємств в Україні сприймається в суспільстві неоднозначно, адже, з одного боку, банкрутство важливе як засіб усунення з ринку неплатоспроможних підприємств, а з іншого - запровадження широкої системи банкрутства, враховуючи низький технічний рівень і значну кількість неплатоспроможних підприємств, може призвести до дезорганізації всієї системи народного господарства України.
Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується дана стаття. Зважаючи на актуальність, проблему банкрутства підприємств неодноразово досліджували у своїх працях такі вчені, як
С.Г. Бєляєв, В.І. Кошкін, А.П. Градов, Б.І. Кузін, Г.П. Іванов, В.А. Кашин, А.І. Семяніхін, Г. Таль, О.В. Раєвнєва, В.М. Андрєєва, М.М. Берест. Незважаючи на повноту проведених досліджень вищезазначеними авторами, до цього часу залишається маловивченим питання особливості явища банкрутства підприємств в Україні. Розв'язання цієї проблеми започатковане у працях таких вітчизняних вчених, як Є.М. Андрущак, І.В. Тинний, Л.С. Ситник, Л.О. Лігоненко, проте, на нашу думку, необхідно вказати на відсутність у працях цих авторів комплексного підходу до вивчення даного питання.
Формування цілей статті (постановка завдання). Автор статті ставить за мету вивчити особливості банкрутства підприємств в Україні як неоднозначного та суперечливого явища. Адже банкрутство, з одного боку, несе в собі оздоровче начало і тому є позитивним явищем для економіки України, проте з іншого - в Україні в більшості випадків банкрутують саме підприємства великого та середнього бізнесу, які становлять основу вітчизняної економіки.
Виклад основного матеріалу дослідження. Необхідно зазначити, що на сьогодні банкрутство підприємств в Україні сприймається в суспільстві неоднозначно. Оскільки, з одного боку, як уже зазначалося, банкрутство є засобом усунення збиткових підприємств, які в подальшому не спроможні здійснювати свою виробничо-господарську діяльність, а з іншого - в кожному конкретному випадку банкрутство підприємства безумовно стає трагедією для його власників, працівників, які втрачають робочі місця, партнерів по бізнесу, які в разі визнання підприємства банкрутом навряд чи зможуть повернути його заборгованість перед ними. До того ж, це стає проблемою і для держави, яка в даному випадку втрачає платників податків, що негативно позначається на її фінансових можливостях та виконанні покладених на неї функцій. Крім того, банкрутство особливо небезпечних підприємств може мати негативні соціально-екологічні наслідки. Вони зумов-лені заподіянням шкоди життю та здоров'ю громадян, їх майну та навколишньому природному середовищу. А банкрутство великих, так званих містоутворюючих підприємств, які мають стратегічне значення для країни, знижує її економічний потенціал та негативно позначається на рівні розвитку регіону їх розташування.
Негативне ставлення до явища банкрутства в Україні також пояснюється ще й тим, що за умов командно-адміністративної економіки протягом тривалого часу заперечувалася навіть можливість банкрутства підприємства. Сама ідеологія командно-адміністративної системи господарювання відкидала можливість банкрутства суб'єктів госпо-дарювання у соціалістичній економіці. Дане явище в більшості літературних джерел з економіки того часу навіть не розглядалося як таке, оскільки вважалося, що банкрутство характерне лише для капіталістичної економічної системи. Так, у фінансово-кредитному словнику наведене таке визначення поняття банкрутства: "… неспроможність боржника-капіталістичного підприємства, фірми, банку, іншої організації …. Банкрутство безпосередньо пов'язане з такими явищами капіталістичної економіки, як економічні кризи, концентрація і централізація капіталу, конкуренція" [14, с. 114].
Такий підхід до визначення негативних для фінансової діяльності підприємства явищ позначився і на трактуванні змісту таких понять, як "неспроможність" та "неплатоспроможність". Так, поняття неспроможності в радянській науковій літературі визначалося так: "Неспроможність (банкрутство) - за буржуазним правом встановлена судом неспроможність боржника платити по своїх зобов'язаннях ... Неспроможність є наслідком ненадійності капіталістичної системи господарювання з її анархією виробництва, кризами ..." [4, с. 494]. Поняття "неплатоспроможність", так само як і поняття "банкрутство" та "неспроможність", трактувалося радянською економічною думкою як явище, що притаманне винятково капіталістичній економіці: "При капіталізмі неплатоспроможність - фінансове або валютно-фінансове положення фірми…, при якому вона не може своєчасно погашати зобов'язання" [15, с. 302 ].
Після революції 1917 р., в умовах радянської влади спочатку здійснювалися спроби щодо врегулювання відносин неспроможності та банкрутства підприємств у системі господарських відносин СРСР. Так, у Великій радянській енциклопедії зазначалося, що в радянському праві існували видані ще в 1927-1929 рр. постанови, що регулювали наслідки неспроможності [4, с. 494]. Проте з централізацією влади та посиленням її тоталітарного впливу інститут банкрутства був ліквідований, а термін "банкрутство підприємства" був вилучений з обігу: "З перемогою соціалістичного сектору приватний сектор і комерційне кредитування були ліквідовані, в зв'язку з чим введені в свій час правила про неспроможність відпали" [4, с. 494].
У колишньому СРСР діючі господарські положення передбачали лише теоретичну можливість оголошення підприємства неплатоспроможним. Так, у Фінансово-кредитному словнику зазначалося, що в соціалістичних країнах діючі господарські положення передбачають можливість оголошення підприємства неплатоспроможним [15, с. 302 ]. І лише у 1987 р. поняття "неплатоспроможність" і "збитковість" знайшли своє відображення в Законі СРСР "Про державне підприємство (об'єднання)", де в ст. 23. "Створення та припинення діяльності підприємства" було визначено наступне: "Діяльність підприємства може бути припинена: … при тривалій збитковості та неплатоспроможності підприємства ... " [10, 33]. Але й тоді, не дивлячись на введення в дію даного Закону, прецедентів оголошення банкрутами збиткових і неплатоспроможних підприємств не було. Апріорі стверджувалося, що суспільна форма власності виключає будь-яку форму експлуатації, а значить і можливість неплатоспроможності та банкрутства підприємств.
Реальне ж економічне становище суб'єктів господарювання в колишньомуРадянському Союзі і, зокрема, в кожній його республіці, було іншим. Так, фактична кількість збиткових підприємств у промисловості України перебувала в межах 30-75 %, у сільському господарстві вона становила понад 40 % [8, с. 59]. Проте в офіційних же джерелах тих років наводилися зовсім інші статистичні дані (таблиця 1).
У перші роки незалежності Україну охопили глибокі кризові явища, які певною мірою були успадковані від колишнього СРСР, а значною частиною - викликані складністю адаптації її економіки і населення до ринкових умов. Саме тому в перші роки незалежності економічна криза в Україні лише закономірно поглиблювалася, що негативно позначилось на конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, знизило їх фінансову стійкість і призвело до виникнення неплатоспроможності і, як наслідок, банкрутства.
Таким чином, банкрутство підприємств увійшло до нашого життя з моменту розпаду Радянського Союзу
Loading...

 
 

Цікаве