WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Фактори формування регіональної політики - Реферат

Фактори формування регіональної політики - Реферат

на ній взаємодіють.
Комплексний характер фактично кожної із складових ІПТ ускладнює їх чітке "категоріальне" визначення та розмежування з іншими складовими. Так, природні ресурси можуть розглядатися і як економічна (продуктивні сили), і як природна (основні компоненти природно-ресурсного потенціалу) категорія. Трудові ж ресурси входять як до демографічної, так і до виробничої складової. Є певна спільність між культурним та інтелектуальним потенціалом тощо. Це не тільки підвищує сутнісну взаємопов'язаність складових ІПТ, але й практично дуже ускладнює узагальнену кількісну оцінку ІПТ. На наш погляд, дослідження ІПТ повинно бути спрямоване перш за все на якісну оцінку, аналіз його впливу на властивості та процеси розвитку території, на співвідношення ІПТ з іншими її характеристиками, на відповідність структури та спеціалізації виробництва наявному ІПТ регіону з урахуванням інших його властивостей. Досягнення такої відповідності значною мірою залежить від ступеня раціональності використання інтег-рального потенціалу регіону.
Раціональне використання ІПТ є однією з найважливіших передумов раціонального, суспільно-ефективного розвитку території як складного суперпроцесу. Освоєння ІПТ, стратегія його використання є важливою складовою загальнодержавної стратегії розвитку. Масштаби, структура та ефективність такого використання, безперечно, залежать не тільки від характеру інших суспільно-територіальних властивостей території, але й від пріоритетів державного розвитку, його інвестиційного забезпечення, загаль-них економічно-правових інституцій тощо.
Наукове обґрунтування стратегії раціонального використання ІПТ набуває сьогодні в Україні особливої актуальності. У першу чергу це стосується її природно-ресурсного потенціалу, який визначається в Україні потужністю і різноманітністю. Дуже загострена медико-екологічна ситуація і стан довкілля потребують докорінної реконструкції всієї системи ресурсовикористання. Це можливо на шляху впровадження нових науко-ємних та маловідхідних технологій, технічної реконструкції господарства, розбудови екологічної інфраструктури і потребує, перш за все, часу та величезних інвестицій. Разом з тим, продовження попередньої стратегії екстенсивного ресурсовикористання абсолютно не ефективне з позицій національних інтересів країни, ренатуралізації її природи, покращання стану середовища, умов проживання та відтворення населення, і насамперед, збереження його генофонду. Необхідно зазначити, що хоч природно-ресурсний потенціал у ХХІ столітті уступає першість інноваційним і інтелектуальним ресурсам, раціональне використання земельних, мінераль-них, лісових, водних ресурсів в Україні є стратегічно важливим і при переході до постіндустріального типу розвитку. Дуже важливим для України є раціональне використання багатих земельних та агрокліматичних ресурсів і перехід до інтенсивного розвитку АПК, на основі ефективної реалізації земельної реформи, впровадження комплексних екозаощаджуючих меліора-цій. Враховуючи дуже потужні рекреаційно-туристичні ресурси країни, що використовуються недостатньо, доцільно акцентувати увагу на їх розширеному використанні в регіонах максимального поширення і розвитку на цій базі прибуткових та екобезпечних підприємств рекреаційного комплексу. Така структурна переорієнтація використання природно-ресурс-ного потенціалу може реалізовуватись лише при забезпеченні державою загально-ринкових економічних та правових важелів функціонування вироб-ництва при: запровадженні різних форм власності в сільське господарство, осучасненні сільськогосподарського машинобудування, потужному фінансу-ванні та розбудові виробничої та соціальної інфраструктури у сільській місцевості, а також розгалуженої мережі автомобільних доріг, яка б відпові-дала територіальній організації рекреаційно-туристичного господарства, будівництву системи міжнародних аеропортів, розширенню санаторно-готельного будівництва тощо.
Характер освоєння (чи використання) ІПР значною мірою залежить від так званого "виробничо-технічного" потенціалу. Визначення цієї складової ІПТ не знайшло ще в літературі однозначного тлумачення, особливо в частині його співставлення з науково-технічним потенціалом. У багатьох дослідженнях виробничий і науково-технічний потенціал відокремлюються один від іншого. Якщо науковий потенціал може розглядатися відокремлено від виробництва (входячи значною частиною до інтелектуального потен-ціалу), то розглядати технічний як самостійну матеріальну субстанцію, а не певні характеристики виробничого потенціалу та потенціалу невиробничої сфери, на нашу думку, недоречно. При визначенні виробничого потенціалу в сучасних умовах потрібно виходити із змісту поняття "постіндустріальний розвиток". Тобто розуміння виробничого потенціалу, його оцінка не повинні обмежуватись масштабами територіального зосередження, обсягами валового суспільного продукту, навіть у його демографічному (на 1 жителя чи одного зайнятого) або територіальному (на 1 км) виразі. Важливими при цьому є його якісні показники, що досі вважалися характеристиками науково-технічного потенціалу, а насправді відображають саме "якість" виробничого його аналога: а) ефективність та наукоємність технологій, що може вимірюватись їх енерго- та ресурсозбереженням, малою ресурсовідхідністю; б) досконалість структури виробничого потенціалу, а саме: його прогресивність - доля наукоємних виробництв, виробництв третинної та четвертинної сфери тощо, відповідність ІПТ; в) рівень оновлення основних фондів чи, навпаки, їх зношеності; г) ступінь використання виробничих потужностей у різних галузях виробництва. Тому доцільним при розгляді складових ІПТ, його компонентної структури є виділення не просто виробничого, а виробничо-технічного потенціалу. Адже саме технологічно-технічна озброєність визначає ступінь прибутковості виробництва, його податкоспроможність - а значить і забезпечення фінансової стійкості, можливості нарощування податкового потенціалу, грошового наповнення бюджету, регіонів, виконання їх соціальних та економічних програм.
При цьому, як окрема складова в структурі ІПТ, виділяється науковий потенціал, що відображає основні наукові сили, які займаються напрацю-ванням знань, розробкою наукових технологій тощо як індивідуально-уособлені, так і організаційно-оформлені в певних установах наукові кадри. Саме наукові кадри повинні обґрунтувати стратегію випереджаючого ін-новаційного розвитку країни та механізми її реалізації, концепцію адаптації господарства до ринкових відносин, реформування податкової та бюджетної системи тощо. Вони забезпечують ідеологію НТП та його науково-технічне втілення, зокрема у сфері нових технологій, раціонального використання ІПТ і структурної перебудови господарства, нарощування податкового потенціалу. Структура наукового потенціалу має дворівневий характер і відображає дві ланки: максимально інтегровану, міжнаукову тагалузеву. Територіально цей потенціал не тільки відображається географією розмі-щення наукових інститутів, вузів, у яких проводиться наукова робота, але й наявністю таких форм його зосередження та організації, як технопарки та
Loading...

 
 

Цікаве