WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Фактори конкурентоспроможності підприємства - Реферат

Фактори конкурентоспроможності підприємства - Реферат

позиції. Ключові фактори успіху (КФУ) - це ті фактори, що випливають з вимог ринку, ті дії щодо реалізації стратегії, конкурентні можливості, результати діяльності, які дають підприємству переваги перед його конкурентами, дозволяють йому бути конкурентоспроможним, досягти фінансового успіху.
КФУ завжди виявляються у процесі порівняння своєї продукції та свого підприємства з конкурентами.
Нижче подано список груп основних факторів успіху (КФУ), що ілюструють цей підхід [7]:
1. КФУ, що ґрунтуються на науково-технічних перевагах: досвід організації наукових досліджень (важливі в галузях високих технологій), здатність швидко провести технологічні та організаційні зміни.
2. КФУ, пов'язані з кращою організацією виробництва: низькі витрати на виробництво, висока якість продукції, доступ до кваліфікованої робочої сили, висока продуктивність праці.
3. КФУ, що стосуються реалізації продукції: широка мережа гуртових дистриб'юторів і дилерів, широкий доступ до роздрібної торгівлі, низькі витрати на реалізацію, швидка доставка.
4. КФУ, що ґрунтуються на маркетингу: акуратне виконання замовлень покупців, привабливий дизайн товару чи упаковка, доступний та добре організований сервіс, широкий асортимент тощо.
5. КФУ, що ґрунтуються на володінні спеціальними знаннями та досвідом: володіння секретами виробництва, професійна перевага, уміння швидко розробляти та просувати на ринок нову продукцію, визнаний талант.
6. КФУ, пов'язані з організацією та управлінням: досвідчена у цій сфері діяльності та добре збалансована управлінська команда, здатність керівництва швидко реагувати на зміни ринкових умов.
7. Інші КФУ: наявність доступу до фінансового капіталу, наявність можливостей лобіювання інтересів у державних органах, бездоганна репутація та ін.
Дослідженням джерел конкурентоспроможності на рівні підприємства займається ресурсна концепція [9]. Основною особливістю орієнтованого на ресурси підходу є те, що на перший план у дослідженні джерел конкурентоспроможності висуваються сильні та слабкі сторони підприємства. Тільки виходячи з цього, стверджують прибічники даного підходу, можна виявити можливість завоювання та збереження конкурентних переваг.
Основне положення ресурсної концепції полягає в тому, що підприємство - це сукупність ресурсів, які включають у себе:
- технічні ресурси (обладнання, інструмент, інвентар, матеріали тощо);
- технологічні ресурси (кваліфікаційний склад робітників, їх професій-ний рівень, здатність до навчання та адаптації в нових умовах);
- ресурси простору (виробничі приміщення, комунікації, можливість розширення);
- інформаційні ресурси (наявність інформації про внутрішнє і зовнішнє середовище, її достовірність);
- фінансові ресурси (активи, їх ліквідність, можливість отримання кредитів);
- управлінські ресурси (гнучкість системи управління, швидкість прийняття рішень);
- інші види ресурсів.
Щоб мати стратегічне значення та постійно впливати на успіх підприємства, ресурси повинні відповідати таким вимогам:
- мати певну цінність, тобто забезпечувати впровадження тієї стратегії, яка сприяє підвищенню ефективності;
- бути особливими чи винятковими, якщо конкуренти мають такі ж ресурси, то підприємство не отримує специфічних переваг відносно них, так як вони можуть здійснювати таку ж стратегію;
- не підлягати імітації, в протилежному випадку конкуренти також можуть взяти на озброєння аналогічну стратегію;
- не мати замінників, іншими словами не повинні існувати еквівалентні ресурси, на базі яких може реалізуватись подібна стратегія.
Однак, якщо даний ресурс має велику кількість існуючих і потенційних конкурентів, то він не може бути джерелом стійкої конкурентної переваги. Тобто, ресурси, що є основою конкурентної переваги, повинні протистояти дублюванню іншими підприємствами.
Доповнюючи ресурсний підхід, варто згадати слова Портера, який, відповідаючи на питання джерел конкурентоспроможності, виходить з фундаментального принципу - конкурентоспроможність відображає продуктивність використання ресурсів. Згідно з цим принципом для забезпечення конкурентоспроможності підприємство повинно постійно турбуватись про більш повне та ефективне використання ресурсів.
Заслуговує на увагу технологічний підхід у дослідженні конкурентоспроможності. Основний постулат даного підходу полягає в наступному: для того, щоб система (організація, продукт) була висококонкурентною, вона повинна бути спроектована висококонкурентною. Для цього існує ряд технологій: бізнес-технології, технології управління ви-тратами, людські технології, математичні технології, технології якості, системні технології, технології проектування споживчої вартості та ін. Саме застосування спеціальних технологій є джерелом конкурентної переваги підприємства.
Головне гасло даної теорії: щоб залишатись конкурентоспроможною, організація повинна стати на шлях постійних прогресивних змін.
На думку багатьох авторів [2, 5], конкурентоспроможність підприємства значною мірою визначається конкурентоспроможністю продукції, яку воно виробляє.
Конкурентоспроможність продукції залежить від її споживчих властивостей і від ціни. Чим вищі споживчі властивості продукції та нижча ціна, тим вища реальна можливість її реалізації. Співвідношення ціни та корисного ефекту продукції з аналогічними показниками продукції конкурентів свідчить про рівень її конкурентоспроможності.
Аналіз літератури з стратегічного управління [1, 3] дозволяє виділити наступні джерела конкурентної переваги, які можна поділити на три категорії:
- масштаб присутності на цільових ринках. До переваг цього типу відноситься ефект масштабу, ефект досвіду, ефект синергії;
- доступ до ресурсів і споживачів. Фактори: торговельна марка, наявність ноу-хау та інновації, географічне розташування, вертикальна та горизонтальна інтеграції;
- обмеження дії конкурентів - фактори, через які конкурентам важко імітувати стратегію даного підприємства.
Оригінальну модель факторів конкурентоспроможності, побудовану на основі багаторічного дослідження японських компаній, пропонує японський вчений Т. Коно [8] (рис. 1). Головним показником конкурентоспроможності він вважає частку підприємства на ринку. Конкурентоспроможність підприємства можна виразити ієрархією факторів п'яти рівнів.
1. Частка підприємства на ринку - функція F (Q, P, S, C) (частка у попе-редньому періоді), де Q - порівняльна якість товару, P - відносна ціна товару, S - фактор, що враховує просування продукції на ринок, C - фактор, що враховує потужність збуту компанії.
2. На другому рівні цієї ієрархії конкурентоспроможність необхідно підкріпити трьома важливимифакторами - здатність до розвитку, виробничими та збутовими потужностями.
3.Стратегія "продукт-ринок", тобто варіанти синергії між різними напрямами діяльності підприємства.
Рис. 1. Ієрархія факторів конкурентоспроможності підприємства
4. Здатність вищого керівництва підприємства приймати такі рішення, які практично реалізують три перші фактори конкурентоспроможності підприємства.
5. Результати функціонування підприємства в попередньому періоді. Особливу роль тут відіграє прибуток підприємства як джерело ресурсів боротьби за ринок. Чим
Loading...

 
 

Цікаве