WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Фактори конкурентоспроможності підприємства - Реферат

Фактори конкурентоспроможності підприємства - Реферат


Реферат на тему:
Фактори конкурентоспроможності підприємства
На конкурентоспроможність підприємства впливають фактори усіх рівнів конкурентних відносин. Проаналізуємо підходи до виявлення факторів конкурентної переваги.
Одним з напрямів, що пояснює джерела конкурентоспроможності на рівні країн, їх груп, галузей та корпоративних об'єднань підприємств, є класична теорія міжнародного поділу праці. Ще класики політичної економіки задумувались над тим, чому деякі держави є виробниками та експортерами певних товарів. Адаму Смітту належить теорія абсолютних витрат, згідно з якою країна експортує продукцію, якщо її витрати нижчі, ніж в інших країнах.
Давид Рікардо удосконалив і запропонував концепцію порівняльних витрат: ринкові сили самі спрямують ресурси країни туди, де вони можуть бути застосовані найбільш продуктивно; основою торгівлі є відмінності в продуктивності праці у різних країнах, і в обміні перевагу отримують ті країни, які виробляють продукцію з меншими витратами. Відповідно до закону порівняльних витрат країна спеціалізується на виробництві та ек-спорті продукції, яка відносно дешевша, й імпорті тієї, яка в інших країнах відносно дорожча, порівняно з внутрішнім ринком.
Теорія порівняльних витрат була модифікована в теорію порівняльних переваг Е. Хекшнером та Б. Оліном.
Теорія Хекшнера та Оліна базується на тому, що всі країни мають приблизно однакову технологію, але по-різному наділені такими факторами виробництва, як земля, робоча сила, природні ресурси та капітал. Ці фактори не що інше, як передумова виробничого процесу. Висновки, які вони отримали, мають назву "Теорема Хекшнера-Оліна", суть якої в наступному: країна експортує продукцію, у виробництві якої найбільш ефективно використані надмірні фактори виробництва, і імпортує продукцію з дефіцитними факторами виробництва.
Узагальнюючи сказане зазначимо, що одним із джерел конкурентної переваги країни є різний рівень виробничих витрат, який може бути наслідком впливу таких факторів: ціна на природні ресурси, рівень оплати праці, витрати на електроенергію та ін.
М. Портер розробив концепцію конкурентних переваг, яка базується на принципі ефективності використання факторів виробництва [6].
Портер пропонує три концептуальних положення конкурентоспромож-ності:
1. Зміна технології в повному розумінні слова. Технологія змінює уяву про матеріаломісткість і трудомісткість, особливо якщо вона орієнтована на використання нової загальнодоступної сировини, чи дешевого надання їй необхідної якості. Поставивши технологію на перше місце, Портер підкреслює інноваційність як головний фактор конкурентоспроможності.
2. Оволодіння факторами, що вирішують долю виробництва та збуту (які ці фактори Портер не вказує).
3. Інтернаціоналізація господарських зв'язків, глобалізація стратегій та необхідність використання перспективних "джерел сили та могутності", випередження потенційних конкурентів, завдяки чому досягається значний відрив від розповсюджених технологій.
Практичне вирішення цих завдань Портер пов'язує з ефективним поєднанням вивозу товарів і вивозу капіталу, що створює умови виробництва висококонкурентних товарів і вигідні умови їх постачання на світові ринки. Критеріями переваги в міжнародній конкуренції є наявність великого та постійного експорту в велику кількість країн і/чи суттєвий вивіз капіталу.
На конкурентні переваги країн впливають такі фактори, як особливості торговельної політики національних урядів і коливання валютних курсів.
Уряди багатьох країн проводять відповідну політику щодо регулювання міжнародної торгівлі, експортно-імпортних операцій, приймають заходи, щодо обмеження або активізації діяльності іноземних компаній на національному ринку.
Серед загальної кількості факторів конкурентоспроможності країни найважливішими є [6]:
1. Ресурс наукових знань, зосереджених в університетах, науково-дослідних інститутах, приватних дослідницьких закладах та ін.
2. Грошові ресурси - кількість і вартість капіталу, який можна використати для фінансування промисловості.
3. Інфраструктура, яка включає транспортну систему країни, систему зв'язків, поштові послуги, систему охорони здоров'я, житловий фонд тощо.
Вивченням питання конкурентоспроможності на галузевому рівні займається індустріально-економічна парадигма, у становленні якої значну роль відіграла Гарвардська школа. Згідно з даною парадигмою конкурентні переваги підприємства визначаються галузевими умовами та структурою ринку. Підходи в цій теорії направлені на те, щоб виявити відмінності між галузями на макроекономічному рівні і зробити відповідні висновки для конкурентної політики підприємства. Головними об'єктами, які вивчаються в межах даної теорії, є галузь або стратегічні групи підприємств. Стратегічна група - це сукупність конкуруючих підприємств з однаковим стилем конкурентних активностей й однаковими позиціями на ринку.
Відмінності в конкурентоспроможності окремих галузей і стратегічних груп пояснюються факторами, що перешкоджають переходу інших підприємств у більш вигідну галузь чи стратегічну групу. Такими факторами є вхідні бар'єри для галузі та бар'єри мобільності для стратегічних груп.
Під вхідними бар'єрами розуміють втрати, яких зазнає новачок і вільні підприємства, що закріпились у галузі. Розрізняють бар'єри структурні та стратегічні. Структурні бар'єри - це переваги, пов'язані з масштабом підприємства, диференціацією продукції, абсолютною величиною витрат. Друга група бар'єрів стосується стратегічних рішень підприємства, які не можуть бути прийняті без урахування потенційних конкурентів.
До бар'єрів мобільності, за допомогою яких у даній теорії пояснюється відмінності у рівнях рентабельності стратегічних груп підприємств, відносяться ринкові фактори та структурні характеристики підприємств.
Одним з напрямів, що досліджує конкурентоспроможність на галузевому рівні та рівні окремого підприємства, можна вважати підхід, що базується на теорії рівноваги фірми та галузі і теорії факторів виробництва А. Маршала [4].
Під рівновагою розуміють такий стан, коли у підприємства не існує стимулів для збільшення обсягу виробництва, а отже, своєї частки на ринку. В умовах рівноваги (при досягненні максимально можливого обсягу та реалізації товарів, якщо не змінюється характер попиту та розвитку техніки) кожен із факторів виробництва використовується з однаковою і одночасно з найбільшою продуктивністю. Крім того, підприємства, що працюють у цій галузі, не мають надприбутоку, зумовленого дією якогось із факторів виро-бництва. Тому сторонні підприємства не мають стимулів для входження у галузь. Можливість розширити випуск продукції з'являється тоді, коли будь-який фактор виробництва використовується не повною мірою та масштаби виробництва не забезпечують мінімуму витрат. Джерелом конкурентоспроможності в межах цієї моделі є наявність у виробника таких факторів виробництва, які можна використати з кращою ніж у іншихконкурентів продуктивністю.
Пошуком можливих джерел конкурентоспроможності на галузевому рівні займається теорія ключових факторів успіху. Згідно з цією теорією для всіх підприємств галузі існують загальні фактори, реалізація яких відкриває перспективи зміцнити свої конкурентні
Loading...

 
 

Цікаве