WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Управління конкурентоспроможністю як основа виживання підприємств машинобудівного комплексу в сучасних умовах - Реферат

Управління конкурентоспроможністю як основа виживання підприємств машинобудівного комплексу в сучасних умовах - Реферат

випускається, на сучасному етапі розвитку ринку можливе тільки з позиції привабливості для споживача.
4. Рівень ризику реалізації інвестиційного проекту значною мірою залежить від конкурентоспроможності інвестиційного продукту, а також від конкурентоспроможності підприємства, що реалізовуватиме проект. Сьогодні у бізнес-планах інвестиційних проектів увага акцентується на показниках економічної ефективності, проте недовраховуються питання оцінки конкурентоспроможності інвестиційного продукту, а також питання оцінки конкурентного потенціалу підприємства, що впроваджує даний проект. Очевидно, що зниження конкурентоспроможності не тільки знижує показники ефективності, але і збільшує асиметрію розподілу ефекту вбік менших значень.
Через величезну важливість конкурентоспроможності для життєдіяльності вітчизняних підприємств необхідно управляти її рівнем.
У наукових працях щодо даного питання недостатньо опрацьовані методи управління конкурентоспроможністю, особливо у вітчизняній теорії і практиці [1, 3, 4]. Але в той же час було виявлено кілька аспектів проблеми управління конкурентоспроможністю:
- визначення вимірників конкурентоспроможності;
- оцінка рівня конкурентоспроможності для власної продукції і продукції, що випускається конкурентами;
- визначення необхідного рівня конкурентоспроможності;
- доведення існуючих характеристик продукції до необхідного рівня на основі контролю і регулювання;
- прогнозування рівня конкурентоспроможності залежно від темпів науково-технічного прогресу, розвитку ринків, соціальних і політичних змін.
Вибір стратегії управління конкурентоспроможністю продукції визначається одним з варіантів цілей:
1) максимум прибутку і мінімальний запас конкурентоспроможності, що характерно для товарів з коротким життєвим циклом чи для фаз зрілості і загасання життєвого циклу продукції;
2) мінімальний прибуток і великий запас конкурентоспроможності, що характерно для товарів із тривалою перспективою на стадії зародження і росту життєвого циклу продукції (рис. 1).
Конкретні рекомендації не можуть бути для всіх підприємств стандартними, у кожному конкретному випадку на підприємстві повинна розроблятися система управління конкурентоспроможністю, що оптимально працюватиме з урахуванням усіх специфічних характеристик і особливостей даного підприємства.
Необхідно мати всю систему факторів конкурентоспроможності продукції, їх взаємозв'язок і взаємодію між собою, щоб побудувати систему управління конкурентоспроможністю продукції. Інтегральне розуміння конкурентоспроможності підприємства як сукупності факторів вимагає більш широкого підходу до проблем управління конкурентоспроможністю.
Конкурентоспроможність характеризується деяким набором параметрів Xi, що дають числову оцінку об'єкта. Поставимо у відповідність цьому набору деяку міру Кіе, функціонально зв'язаного із сукупністю оцінок Xi, що характеризують властивості об'єкта. Можливість впливу на об'єкт виявляється в зміні чисельного значення Кіе. Метою такого впливу є забезпечення або задане значення міри Кіе, або утримання значень у доступному інтервалі.
Виходячи з умови спроможності розвитку систем, що може бути поширена і на системи, які забезпечують конкурентоспроможність, з часом інтегральний показник конкурентоспроможності продукції, а також підприємства в цілому повинен збільшуватися. Іншими словами, при будь-яких t1< t2
t1 < t2 К іе(Xi (ti)) < К іе (X1 (t2)) .
Умова спроможності узагальнює динаміку розвитку нової техніки й удосконалення систем її проектування, виробництва, збуту та експлуатації, тому що в часі будь-який, навіть найдосконаліший виріб втрачає свою конкурентоспроможність, і на зміну йому приходить інший, більш досконалий виріб аналогічного призначення.
Відхилення Xi у часі від деякого необхідного (еталонного) рівня означає зниження конкурентоспроможності виробу. З метою підтримки конкурентоспроможності на бажаному рівні у визначеному часовому інтервалі необхідно впливати на процес створення споживчої цінності. У даному випадку вплив буде полягати в оцінці конкурентоспроможності і проведенні, у визначенні моменту часу, що відповідають перебудові виробничої системи. Перебудова системи в потрібний момент часу означає зміну міри Кіе. Таким чином, забезпечення конкурентоспроможності можливе тільки при постійному впливі на об'єкт із метою збереження рівня К іе в умовах, що змінюються.
Для цього пропонується концепція забезпечення конкурентоспроможності продукції, що передбачає при здійсненні управлінських впливів використовувати принцип аналізу неузгодженостей між фактичними і необхідними показниками конкурентоспроможності.
Суть цієї концепції, що відображає процес забезпечення конкурентоспроможності, представлена на рис. 1.
Нижня крива являє собою зміну конкурентоспроможності в часі при відсутності будь-яких керуючих впливів. При цьому конкурентоспроможність різко падає і швидко досягає значень, при яких виробництво цієї продукції економічно невигідне.
Верхня крива показує динаміку інтегрального показника конкурентоспроможності в умовах управління його значенням. Для цього у певні моменти часу розробляються і проводяться заходи на основі результатів оцінки конкурентоспроможності, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності до рівня прийнятних значень. Причому метою таких заходів може бути як покращання властивостей виробу, так і систем його проектування, виробництва і збуту, тобто будь-якої ділянки створення споживчої цінності.
Рис. 1. Концепціязабезпечення конкурентоспроможності продукції
Найважливішим елементом аналізу неузгодженостей показників конкурентоспроможності є її оцінка, використовуючи яку можна активно впливати на рівень визначальних факторів. Сигнали про необхідність коригування повинні надходити з відділу маркетингу, у якому відстежується динаміка ринкової частки і рівня конкурентоспроможності виробів, що випускаються, порівняно з товарами конкурентів у розрізі факторів конкурентоспроможності.
Задача забезпечення конкурентоспроможності стосується, з одного боку, питання визначення раціональних показників конкурентоспроможності продукції і їх підтримки в заданих межах, з іншого - встановлення вимог до виробництва, збуту, реклами, післяпродажного обслуговування продукції і контролю виконання, тобто управління конкурентним потенціалом підприємства.
Інструментом керування рівнем конкурентоспроможності товару на різних стадіях життєвого циклу товару можуть виступати ті чи інші фактори конкурентоспроможності.
Об'єктами управління повинні виступати всі складові внутрішнього потенціалу підприємства, до яких відносяться:
1. Виробничий потенціал:
- техніко-технологічний;
- кадровий;
- потенціал організації виробництва;
- сировина та матеріали.
2. Потенціал розвитку:
- маркетингу;
- потенціал менеджменту;
- інноваційний;
- інформаційний.
3. Інвестиційний потенціал:
- наявність і величина внутрішніх джерел інвестування;
- можливість залучення зовнішніх фінансових ресурсів.
Таким чином, проблема управління конкурентоспроможністю підприємства і продукції є досить актуальною для вітчизняних підприємств на сучасному етапі, що визначається наступним:
- зниження конкурентоспроможності продукції є чинником ризику для підприємства;
- вихід з важкого фінансового стану можливий тільки у результаті створення конкурентоспроможного виробництва;
- у бізнес-планах інвестиційних проектів і планах фінансового оздоровлення підприємств недовраховуються питання оцінки конкурентоспроможності продукції і підприємства в цілому;
- цінова політика підприємства повинна базуватися на оцінці конкурентоспроможності виробів, що випускаються.
Література:
1. Антикризисное управление: Учебное пособие для технических вузов / В.Г. Крыжановский, В.И. Лапенков, В.И. Лютер и др / Под ред. Э.С. Минаева и В.П. Панагушина. - М.: Издательство ПРИОР, 1998. - 432 с.
2. Азоев Г.Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика. - М.: Центр экономики и маркетинга, 1996. - 208 с.
3. Свиткин М.З. От семейства стандартов ИСО 9000 к всеобщему менеджменту качества / Стандарты и качество. - 1997. - № 9. - С. 43-48.
4. Томпсон А.А., Стрикленд А. Дж. Стратегический менеджмент. Искусство разработки и реализации стратегии: Учебник для вузов: Пер. с англ. / Под ред. Л.Г. Зайцева, М.И. Соколовой. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. - 576 с.
Loading...

 
 

Цікаве