WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Теоретичні підходи до визначення та класифікації факторів і принципів територіальної організації виробництва - Реферат

Теоретичні підходи до визначення та класифікації факторів і принципів територіальної організації виробництва - Реферат

та розміщення регіональних продовольчих комплексів, визначає територіальну та галузеву структуру виробництва, рівень його комплексності. Чисельність та густота населення значною мірою (поряд із продуктивністю праці) зумовлюють обсяги сільськогосподарського виробництва. Важливу роль відіграють також рівень кваліфікації, виробничий досвід та трудові навички працюючих. Розміщення трудового населення фактично є фактором розміщення агропромислового виробництва. У районах, краще забезпечених трудовими ресурсами, розвиваються ті галузі ПК, що виробляють трудомістку продукцію (вирощування та переробка цукрових буряків, льону, тютюну тощо). У даному випадку населення розглядається як основна виробнича сила, тоді як територіальна концентрація населення передбачає відповідну концентрацію споживання продуктів харчування. Потреби споживачів через попит і сільськогосподарську продукцію обумовлюють структуру і спеціалізацію ПК.
Ефективність функціонування ПК, рівень продуктивності праці певним чином визначаються трудовою мотивацією, зацікавленістю селян у результатах своєї праці, що набуває особливого значення в сучасних умовах спаду виробництва. Важливим стимулятором підвищення продуктивності праці кожного окремо взятого товаровиробника є узгоджена з результатами його діяльності заробітна плата, відчуття власника землі, засобів виробництва, результатів праці, поліпшення житлових умов, праці та відпочинку, надання можливості самореалізації, підвищення рівня кваліфікації тощо.
Становлення і розвиток територіальної організації продовольчого комплексу значною мірою визначається дією політико-економічних факторів - економічною стратегією держави. Вона проявляється також і на переході до ринкового механізму господарювання і включає в себе систему економічних стимулів та важелів, спрямованих на стабілізацію функціонування ПК і адекватне реагування на зміни економічної ситуації в комплексі, а також на забезпечення високопродуктивної праці зайнятих у цій сфері товаровиробників. Найбільш поширеними важелями економічного регулювання є цінова, податкова, фінансово-кредитна, митна політика держави.
Функціонування будь-якої сфери господарської діяльності, зокрема і виробництва продовольчої продукції, повинно здійснюватись при обов'яз-ковому врахуванні екологічних факторів. Діяльність продовольчого комплексу, особливо сільського господарства, призводить до руйнування та виснаження ґрунтів, забруднення агрохімікатами питної води, випуску екологічно забрудненої продовольчої продукції і як наслідок - погіршення загального стану навколишнього природного середовища, росту захворю-ваності серед населення. Особливості сучасного екологічного впливу ПК на навколишнє середовище визначаються високим рівнем сільськогосподарської освоєності території, посиленою експлуатацією агроресурсів, широким використанням екологічно незабезпечених технічних засобів і технологій виробництва, способів господарської діяльності тощо.
Отже, врахування екологічного фактора вимагає включення до стратегій перспективного розвитку ПК системи економічних, правових, організаційних заходів, адаптованих до ринкових умов і спрямованих на зменшення антропогенного навантаження ПК на земельні, водні ресурси та навколишнє середовище в цілому, оптимізацію взаємовідносин між природою та людиною в процесі виробництва. Отже, комплекс заходів, спрямованих на реструктуризацію та підвищення ефективності функціо-нування регіонального ПК, повинен супроводжуватись:
- удосконаленням організації виробництва та методів природокорис-тування в продовольчому комплексі;
- впровадженням у виробничий процес нових прогресивних еколого-безпечних, мало або безвідходних технологій;
- застосуванням якісно нової техніки, що відповідає екологічним стандартам;
- створенням ефективної системи контролю за дотриманням еколо-гічних вимог товаровиробником, розробкою і впровадженням стимулів щодо мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище, санкцій щодо природозабруднювачів;
- залученням у природоохоронну сферу значних обсягів інвестицій.
Література:
1. Алле М. Экономика как наука: Пер. с франц. - М., 1995.
2. Афонцев С. Экономическая политика и модели экономического развития // Мировая экономика и международные отношения. - М.: Изд-во "Наука". - 2002. - № 4.
3. Бажал Ю.М. Економічна теорія технологічних змін. - К., 1997.
4. Білорус О. Імперативи стратегії розвитку України в умовах глобалізації // Економіка України. - 2001. - С. 311.
5. Гунський Б. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. - К.: Наукова думка, 1997.
6. Жаліло Я.А. Конкурентоспроможність національної економіки України. Стратегія розвитку України: теорія і практика. - Київ, 2002.
7. Иноземцев Л. Неизбежность постиндустриального мира. К вопросу о полярности современного мироустройства // Постиндустриальный мир и Россия. - М.: РАН, Эдиториал УССР. - 2000.
8. Иноземцев В. Восставшая из пепла: европейская экономика ХХ века // Мировая экономика и международные отношения. - М.: Наука, 2002. - № 1.
9. Коллонтай В. Эволюция западных концепций глобализации // Мировая экономика и международные отношения. - 2002. - № 1.
10. Косолапов Н. Глобализация, миропорядок ХХІ века в России. Постиндустриальный мир и Россия / Под. ред. В. Хароса, В. Красильщикова. - М.,2001. - 250 с.
11. Марчук Е.К. Стратегічна орієнтація суспільства - рух на випередження // Стратегічна панорама. - 1999. - № 4.
12. Мочерний С. До питання про постіндустріальне суспільство // Економіка України. - 2002. - № 9.
13. Новокшонов Л.В., Тридюнов Ю.В. Мировое хозяйство. - ЮРИСТО, 2000.
14. Оболенский В. Глобализация мировой экономики и Россия // Мировая экономика и международные отношения. - М.: Изд-во "Наука", 2001. - № 3.
15. Пахомов Ю. Україна і виклики глобалізації // День. - 2001. - 7 серпня.
16. Перес К. Технологические процессы и возможности для развития качества динамической цели. - ЮНКТАД.ХТД/RT/1/9. - 1999. - 20 december. - С. 50.
17. Ратленд П. Глобализация и посткоммунизм // Мировая экономика и международные отношения. - 2002. - № 1.
18. Стратегія розвитку України: теорія і практика. - К., 2002.
19. Трансформація моделіекономіки України / За ред. В.М. Гейця. - К.: Лотос, 1999.
20. Україна на порозі ХХІ століття: уроки реформ і стратегія розвитку. - Київ, 2001.
21. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть. - К., Либідь, 2002.
22. Філіпенко С. Економічний розвиток сучасної цивілізації. - К.: Товариство "Знання" України, 2000.
23. Хаустов В., Панфілова Т. Інноваційні процеси в Україні: реалії і перспективи // Економіст. - 2002. - № 3.
24. Чухно А.А. Економічна теорія. - К.: Вид-во "Вища школа", 1993.
25. Чухно А. Постіндустріальна економіка: теорія, практика та їх значення для України // Економіка України. - 2001. - № 11, 12.
26. Экономическая энциклопедия / Под ред. Л.И. Абалкина. - М.: Экономика, 1999.
27. Энциклопедический социологический словарь / Под общей редакцией Г.В. Осипова. - М., 1995.
28. Яковець Ю. Глобальні тенденції соціокультурної динаміки і перспективи взаємодії цивілізації у ХХІ столітті // Економіка України. - 2000. - № 3.
Loading...

 
 

Цікаве