WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Теоретичні підходи до визначення та класифікації факторів і принципів територіальної організації виробництва - Реферат

Теоретичні підходи до визначення та класифікації факторів і принципів територіальної організації виробництва - Реферат

спеціалізації виробництва обумовлює підвищення продуктивності праці, зниження витрат на всіх стадіях виробничого процесу, а отже, сприяє економії суспільної праці, що є головним критерієм раціональної територіальної організації виробництва.
7. Вирівнювання рівнів соціально-економічного розвитку регіонів. Передбачає обмеження надмірної концентрації виробництва, більш рівномірний розвиток продуктивних сил, ліквідацію соціальної, культурної, технічної відсталості окремих регіонів та сільських населених пунктів. Реалізація цього має велике соціальне значення, оскільки передбачає створення рівних можливостей для населення різних регіонів, міського і сільського населення шляхом вирівнювання реальних доходів працюючих, середньодушового виробництва товарів народного споживання, забезпе-чення повної зайнятості людей, вирівнювання рівнів побутового комфорту та обслуговування.
Дотримання принципів сприяє зменшенню соціальної напруги в суспільстві, особливо в найбільш відсталих регіонах, формуванню спри-ятливої демографічної ситуації, особливо в сільській місцевості, зниженню міграції населення з відсталих до більш розвинених районів, більш раціональному використанню трудових ресурсів та повнішому задоволенню суспільних потреб.
Всебічне врахування факторів і принципів раціональної територіальної організації виробництва дозволить забезпечити:
- раціональне й ефективне використання інтегрального потенціалу території (тобто обмежених природних, трудових, матеріальних, фінансових та інших ресурсів);
- скорочення витрат на всіх стадіях виробничого процесу внаслідок збалансованого, комплексно-природного розвитку різних галузей: вироб-ництва на основі врахування переваг економіко-географічного, транспортно-економічних, виробничих і інших зв'язків, спільного використання соціальної, виробничої інфраструктури тощо;
- підвищення продуктивності праці, яка багато в чому визначається технічним рівнем і рівнем організації виробництва;
- підвищення рівня рентабельності та ефективності виробництва на основі раціоналізації територіального поділу праці, оптимізації викорис-тання ресурсного потенціалу, скорочення витрат, підвищення продук-тивності праці тощо;
- підтримання екологічної рівноваги, збереження і покращання екологічних умов життя населення, тобто оптимізація стану навколишнього природного середовища;
- формування сприятливої демографічної ситуації в регіоні, макси-мальне задоволення матеріальних потреб людини, насичення ринку різно-манітними товарами та послугами, створення сприятливих умов для життєдіяльності населення;
- створення сприятливих умов для подальшого розвитку виробництва;
- удосконалення механізму економічного стимулювання, управління, прискорення НТП, підвищення рівня життя населення.
Значний вплив на розвиток продовольчого комплексу, зокрема сільського господарства, справляють фактори природного середовища. Вони визначають обсяги виробництва продукції продовольчого комплексу, його територіальну структуру (формування зон сільськогосподарської спеціалізації, розміщення галузей і окремих підприємств переробної промисловості, об'єктів інфраструктури). У вказаній групі факторів найваж-ливіше значення мають земельні, агрокліматичні та водні ресурси. Вони є сукупністю рівноцінних елементів, які в умовах даного регіону визначають виробничий напрям землеробства, впливають на ефективність розвитку продовольчого комплексу в цілому. Земля у агропромисловому виробництві виступає природним ресурсом, засобом і предметом праці одночасно, незамінним засобом виробництва, територіальною базою розвитку продовольчого комплексу, сільськогосподарського зокрема. Природні фактори визначають характер процесу виробництва продовольчої продукції, а їх урахування сприяє стабільності та ефективності функціонування продовольчого комплексу, раціональному використанню й охороні природних ресурсів. Значний вплив на розвиток та ефективне функціонування регіонального продовольчого комплексу справляють економічні фактори.
Вирішальним фактором соціально-економічного зростання є НТП - процес удосконалення всіх елементів продуктивних сил, організації виробництва і праці та системи управління на основі використання досягнень науки і техніки.
Основними напрямами впливу НТП на територіальну організацію продовольчого комплексу є:
- підвищення ефективності функціонування ПК в цілому та його окремих підприємств за рахунок зниження витратності виробництва, підвищення продуктивності праці, зокрема при збереженні належної якості навколишнього природного середовища;
- удосконалення технологічного процесу виробництва продуктів харчування від його початкових до кінцевих стадій;
- раціональне і комплексне використання сировинних ресурсів;
- зменшення залежності розміщення і розвитку виробництва від природних, сировинних, транспортних, енергетичних та інших факторів;
- згладження сезонності функціонування ПК;
- зміна становища людини в процесі виробництва та структури розподілу трудових ресурсів у сферах продовольчого комплексу на користь переробних і обслуговуючих підприємств тощо.
Територіальна розмежованість сировинних зон, районів переробки і споживання продовольчої продукції зумовлює важливість урахування транспортного фактора в розвитку територіальної організації ПК. Від розвитку транспортних шляхів, їх якості, наявності транспортних засобів залежить розвиток та узгодженість виробничо-територіальних зв'язків між окремими елементами ПК.
Розосередженість агропромислового виробництва на території зумовлює формування значної кількості дрібних вантажопотоків, яким притаманні сезонні коливання. Від ефективності та узгодженості функ-ціонування транспортної системи значною мірою залежить якість продо-вольчої продукції, що потрапляє до споживачів, оскільки окремі види продовольчої продукції швидко псуються, тобто є малорентабельними.
Всебічне врахування транспортного фактора дозволяє вдосконалити систему ведення господарства, раціоналізувати перевезення різних вантажів у процесі виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції, а також скоротити затрати праці, коштів і нафтопродуктів на виконання транспортних робіт.
Важливим фактором територіальної організації ПК виступають форми суспільної організації виробництва - концентрація, кооперація, спеціалізація та комбінування, - які створюють необхідні умови для прискорення НТП, підвищення рівня рентабельності виробництва, зниження капітальних вкладень зарахунок удосконалення їх структури, зменшення адміністративно-управлінських витрат сприяють більш раціональному вико-ристанню сировинних і трудових ресурсів, а в умовах ринкової економіки - і збільшенню доходів підприємств, демонополізації виробництва. Розвиток сільськогосподарського виробництва, переробної промисловості та інфраструктури визначається також рівнем економічного розвитку території. Від нього залежить матеріально-технічна база ПК, форми організації виробництва, особливості технологічних процесів та структурні зміни в регіональному ПК.
Серед соціальних факторів, що визначають особливості територіальної організації агропромислового виробництва, важливе значення мають трудові ресурси. Ступінь забезпеченості ними впливає на спеціалізацію
Loading...

 
 

Цікаве