WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Теоретичні підходи до визначення та класифікації факторів і принципів територіальної організації виробництва - Реферат

Теоретичні підходи до визначення та класифікації факторів і принципів територіальної організації виробництва - Реферат

ресурсного потенціалу регіонів, комплексного розвитку територій, припинення спаду виробництва, стабілізації та економічного зростання, вирішення гострих соціальних проблем.
Виходячи із зазначеного, всю сукупність факторів територіальної організації виробництва можна об'єднати в 3 групи:
1. Фактори природного середовища - рельєф, агрокліматичні, геог-рафічні, земельні, біологічні, мінеральні ресурси.
2. Суспільні фактори - пов'язані з життям і господарською діяльністю людей, що постійно змінюються в просторі та часі.
У цій групі виділяють наступні:
- економічні - площа території, економіко-географічне положення та транспортне забезпечення, сформованість структури та форм організації виробництва, рівень господарського освоєння та економічного розвитку території, виробничої інфраструктури, рівень розвитку НТП (особливо техніки та технологій), транспортної системи, ефективність виробництва продукції, характер територіальних господарських зв'язків;
- соціальні - характер розселення населення і рівень забезпеченості трудовими ресурсами, потреба в товарах і послугах (споживач), рівень розвитку соціальної інфраструктури;
- політико-економічні - вибір пріоритетів розвитку, тобто економічна стратегія держави, яка проявляється у переході на ринковий механізм господарювання, стимулювання збуту, політика ціноутворення, кредиту-вання, фінансування, митного контролю, оподаткування, розширення сво-боди товаровиробників, надання їм пільг (кредити, податки тощо), капіталовкладення у виробництво та інфраструктуру, управління виробництвом, організаційно-економічні зміни у формах власності і типах господарств, правове забезпечення ринкових відносин;
- історичні - історичні традиції розселення, господарювання та традиції споживання;
3. Екологічні фактори - оптимізація стану навколишнього природного середовища, раціональне використання природно-ресурсного потенціалу.
Як зазначалося вище, територіальна організація виробництва - це динамічна система, діяльність якої визначається дією економічних законів. Просторовим їх виразом виступають закономірності - найбільш загальні об'єктивні тенденції територіальної організації виробництва, що характеризують взаємовідношення між територією та економічними об'єктами. Пізнання цих закономірностей знаходить свій вираз у практичній розробці керівних положень державної політики, тобто принципів територіальної організації виробництва, що трансформують закономірності в практичні установки. При цьому враховують також природні, суспільні, економічні фактори, властиві певній території. Отже, принципи - це змістовно узагальнюючі, практично значущі результати економічного аналізу, закономірностей і факторів територіальної організації виробництва у формі положень, перспективної політики, тобто заходів, які відображають реальні потреби суспільства, забезпечують вирішення поставленої потреби (раціоналізація розміщення територіальної організації виробництва тощо).
Історичні, політичні, соціальні та економічні фактори з часом змінюються, так як змінюється поведінка економічних інститутів, людей у процесі виробництва, обміну та споживання товарів і послуг, політична, соціальна ситуація у суспільстві тощо. У зв'язку з цим виникає необхідність постійного узгодження існуючих принципів із постійно змінним економічним, політичним, соціальним середовищем. У науковому арсеналі є багато принципів, які нині застаріли і втратили своє значення у зв'язку із змінами, що постійно відбуваються у всіх сферах життя суспільства. У той же час з'являються нові актуальні сьогодні принципи територіальної організації виробництва.
Відомими принципами у розміщенні продуктивних сил та забезпеченні їх ефективного використання є досягнення зрушень у рівні життя населення, подолання його розшарування за різними напрямами соціальних показників шляхом пристосування структури виробництва та його інфраструктури до потреб населення конкретного регіону, а також - забезпечення рівноваги на ринку праці та збалансованості робочих місць і робочої сили шляхом міжрегіональних зв'язків, політики капіталовкладень. Забезпечення продук-тивної економіки регіонів передбачає створення активних механізмів накопичення та відновлення капіталу, створення ринку капіталів, його рух.
Найбільш актуальними сьогодні є наступні принципи:
1. Економічної ефективності. В умовах переходу до ринкової економіки передбачається отримання найбільш важливого економічного ефекту, насичення внутрішнього ринку продовольчими товарами та формування експортного потенціалу країни за рахунок найповнішого використання місцевого ресурсного потенціалу із найменшими можливими витратами на розміщення, розвиток та функціонування наявних виробничих територі-альних структур.
2. Соціальної орієнтації. Метою розвитку та функціонування виробництва, підвищення рівня його ефективності в кінцевому результаті є якнайповніше задоволення зростаючих матеріальних та духовних потреб людини. З цього випливає підпорядкованість виробництва інтересам людини, пріоритетність соціальних орієнтирів над економічними. У рамках продовольчого комплексу (ПК) це виражається в пріоритетному забезпеченні потреб у продуктах харчування поряд з іншими стратегічними орієнтирами його розвитку, тобто у висуненні на перший план фактора споживача.
3. Збереження екологічної рівноваги. Його дотримання передбачає екологізацію виробництва (застосування екологозберігаючих технологій, екологічно безпечної техніки, вдосконалення методів природокористування тощо), обмеження надмірної територіальної концентрації виробництва та населення, ефективне використання існуючого виробничого потенціалу регіону при збереженні якості природного середовища на рівні, що забезпечує нормальні умови життєдіяльності населення.
4. Збалансованості та пропорційності. Складна структура продоволь-чого магазину вимагає забезпечення пропорційності та збалансованості всіх його сфер, оптимальної структури галузей, що їх утворюють, досягнення рівноваги між існуючими виробничими потужностями, обсягами виробництва, потребами населення у продуктах харчування та наявними сировинними, трудовими, фінансовими ресурсами регіону. Збалансованість та пропорційність ПК у галузевому, територіальному, організаційному та управлінському аспектах сприяє зниженню витрат сировини та готової продукції, підвищенню ефективності використання основних фондів і робочої сили, ліквідації регіональних відмінностей на рівнях соціально-економічного розвитку.
5. Комплексності розвитку. Комплексний розвиток регіону означає пропорційне і збалансоване поєднання всіх сфер діяльності людини, тобто досягнення оптимальної структури матеріального виробництва та неви-робничої сфери певної території із забезпеченнямефективної участі регіону в територіальному поділі праці та врахуванням місцевих і загальнодержавних потреб.
6. Раціональної виробничої спеціалізації на основі ефективного територіального поділу праці. Означає вибір і реалізацію певного виду виробничої діяльності людини, формування такої територіально-галузевої структури господарства, яка найбільш повно відповідає природноекономічним і соціальним умовам регіону та потребам загаль-нодержавного і регіонального ринків. Раціоналізація територіальної
Loading...

 
 

Цікаве