WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Теоретичні підходи до вивчення досвіду економічних перетворень країн „наздоганяючого” розвитку в контексті стратегічних перспектив в Україні - Реферат

Теоретичні підходи до вивчення досвіду економічних перетворень країн „наздоганяючого” розвитку в контексті стратегічних перспектив в Україні - Реферат


Реферат на тему:
Теоретичні підходи до вивчення досвіду економічних перетворень країн "наздоганяючого" розвитку в контексті стратегічних перспектив в Україні
Виходячи з тенденцій розвитку світової економіки і визначальної ролі інвестицій у високі технології, необхідним для побудови в Україні економіки знань є вивчення досвіду "наздоганяючих" країн. "Наздоганяючі" країни або, як їх ще називають, "послідовники" ("журавлі") - це країни, які, використовуючи свій наявний потенціал ресурсів, створюють умови для залучення новітніх технологій із розвинених країн для створення інноваційної моделі економіки [6]. Актуальність дослідження питання економічного розвитку "журавлів" також засвідчується тим, що сучасне економічне зростання країн Східної та Центральної Європи порівнюють як зі шляхом реформ, так із економічними перетвореннями країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Значна увага приділяється вивченню питання створення економіки знань українськими (Д.Г. Лук'яненком, B.C. Новицьким, А.А. Пересадою) та зарубіжними вченими (Дж. Метью, О.М. Лібманом, О.Г. Мовсесяном, Ч.В. Намом, Т. Озавою та ін.). Метою даної статті є розгляд теоретичних підходів до аналізу економік-послідовників і на базі цього дослідження досвіду таких економік у залученні іноземних інвестицій для формування інноваційної економіки в Україні.
Існують три основні підходи до аналізу феномену розвитку наздоганяючих країн і відповідно стаття спиратиметься на 3 основні теоретичні підходи, які є в літературі. Перший підхід, пов'язаний із Герщенкро, передбачає те, що країни, які визнаються "послідовниками", мають фірми, стратегією яких є наслідування досвіду компаній розвинених країн.
Другий, виходячи з емпіричних даних, розглядає економічний прогрес країни в контексті послідовного розвитку, що передається від галузі до галузі і від країни до країни через глобальну мережу для надання переваг фірмам країн-послідовників для приєднання до глобальної системи виробництва. Цей підхід отримав назву теорії "журавлиного клину" (Акамацу).
Третій підхід передбачає нерівномірне економічне зростання з позиції залучення координованих інвестицій, збільшення повернення капіталу (Хіршман).
Ідея стратегії "послідовників" вперше з'явилася в праці історика Олександра Герщенкро (1904-1978) на базі вивчення ним успішного економічного розвитку Німеччини та невдалого Росії в ХІХ ст. Їхня стратегія суттєво відрізняється від держав-лідерів, враховуючи, що країнам-"послідовникам" необхідно наздоганяти втрачений час і долати недостатнє ресурсне забезпечення. Проте вони мають і деякі переваги: вільний доступ до нових технологій, можливість вивчення досвіду створення певних установ, які здійснюють керування фінансовими потоками, та використання форм організації науково-технічного прогресу, які можуть сприяти підвищенню ефективності використання ресурсів капіталу та технологічної бази. Ці установи були створені та успішно функціонували в Німеччині, наприклад, Головний індустріальний банк (Deutsche Bank) [3].
У ХХ ст. Японія використовувала установи, які забезпечували впровадження та використання прогресивних технологій у промисловості разом із гнучкою політикою в даній сфері. Пізніше ця стратегія була скопійована східно-азіатськими економіками. Сьогодні за рахунок використання згаданої стратегії, враховуючи сучасні тенденції в світовій економіці, розвиваються Китай, Індія та В'єтнам.
Центральним поняттям у цій теорії є відносно позитивна роль економічної відсталості в стимулюванні систематичних перетворень для створення передумов економічного зростання шляхом використання важелів державного впливу на неадекватну пропозицію кваліфікованої робочої сили, капіталу, недостатній рівень ділової активності та технологічного оснащення [4].
Японський учений К. Акамацу (1896-1974), відомий своєю теорією "журавлиного клину", вважав, що індустріальний розвиток "наздоганяючої" країни повинен відповідати стратегічним вимогам зростання розвинених держав. Його висновки базувалися на дослідженні текстильної промисловості повоєнної Японії. Водночас вона мала надлишок дешевої робочої сили та використала працеємні технології, щоб розпочати власне виробництво текстилю. За рахунок цього пізніше імпорт поступово зменшився, а країна почала самостійно експортувати спочатку товари, обладнання для текстильної промисловості, одночасно розвиваючи інші галузі промисловості, а згодом і технології за кордон.
Акамацу прийшов до висновку трьохфазності розвитку галузей промисловості. На першій фазі в кожній галузі зростає імпорт іноземних товарів до країни. Крім того, країна за рахунок надлишку трудових ресурсів експортує працемісткі товари (наприклад, текстиль) на відносно вільні ринки розвинених країн (США, Західної Європи, пізніше самої Японії).
На другій фазі асортимент імпортованих товарів починає зменшуватися в результаті розвитку власного імпортозамінуючого виробництва, яке в певний момент випереджає імпорт за обсягами. На цій стадії в державі розвивається металургійна та хімічна промисловість.
Третя фаза пов'язана з розвитком експорту продукції галузі до інших країн. Після проходження цих етапів починають складатися умови для транснаціоналізації місцевих корпорацій та експорту прямих іноземних інвестицій (далі - ПІІ) завдяки накопиченому капіталу та зосередженні на розвитку високотехнологічних галузей економіки [2]. Графіки обсягів імпорту, імпортозамінуючого виробництва і експорту галузі нагадали романтичному японцю диких журавлів, що і дало назву його концепції - парадигма "журавлиного клину".
У 1978 році ця парадигма була удосконалена та перетворена в теорію наздоганяючого циклу, що пояснювала економічний розвиток країн-послідовників (Південна Корея, Таїланд, Тайвань). У цій теорії суттєво враховуються процеси "формування журавлів" у різних галузях, а також вплив ТНК і ПІІ. Вона деталізує часовий хід процесів переслідування лідируючих економік "наздоганяючими". Т. Озава доповнив теорію Акамацу, виокремлюючи додатково стадії розвитку технологічної сфери та експорту технологій [6].
У період 1980-1995 рр. Східна Азія була регіоном, який розвивався швидше за інші. Зокрема Азіатські нові індустріальні країни (Гонконг, Сінгапур, Південна Корея і Тайвань) досягли значного зростання ВВП, яке було ініційовано швидким індустріальним розвитком. До того ж головні заходи економічної політики (заміщення імпорту, підтримка експорту, стимулювання місцевих і іноземних інвестицій, субсидіювання розвитку технологій та ін.) були і все ще є характерними рисами розвитку цих держав. Висока продуктивність зростання і активне державне втручання також супроводжувалися структурними змінами в індустріальному секторі.
Третім підходом до аналізу економічного розвитку країн-послідовників є теорія економічного зростання А. Хіршмана. Його підхід до вивчення економічного розвитку базується на припущеннях, що, по-перше, немає ніяких загальних законів економічного розвитку, а лише стратегії, які обирають країнизалежно від певних умов. По-друге, акцент зміщується із збалансованого розвитку на неврівноважене зростання, яке може бути досягнуто за рахунок новітніх технологій та низької вартості використання ресурсів, внаслідок цього, формується підґрунтя для розвитку інших галузей. І, по-третє, існують висхідні та низхідні зв'язки між галузями промисловості, які за рахунок розвитку галузей із низькою часткою готової продукції у висхідному плані створюють передумови становлення певного достатнього попиту для функціонування інших галузей, забезпечуючи при цьому останні певними ресурсами, знижуючи витрати на залучення ресурсів, які імпортуються [3].
Означені вище підходи дозволяють проаналізувати економічний розвиток країн-послідовників, визначивши, що основною умовою його поступовості та сталості є використання потенціалу держави в залученні інвестицій в наукові дослідження та розробки, чому сприяє тенденція до
Loading...

 
 

Цікаве