WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Тенденції формування і стратегія розвитку інформаційного суспільства України - Реферат

Тенденції формування і стратегія розвитку інформаційного суспільства України - Реферат


Реферат на тему:
Тенденції формування і стратегія розвитку інформаційного суспільства України
Інформаційні процеси в даний час є найважливішою, невід'ємною складовою усіх процесів економічної, соціальної і політичної діяльності будь-якого суспільства і держави.
Основний вектор розвитку світової цивілізації лежить саме в інформаційній сфері і є результатом інформаційної революції, що відбувається з кінця XX століття і остаточно трансформується в XXI столітті в новий тип суспільства - інформаційне суспільство. При цьому в найближчі роки інформаційне суспільство для одних країн - це реальність, а для інших - орієнтир розвитку.
Рисами, що відрізняють інформаційне товариство, є: збільшення ролі інформації і знань у житті суспільства; збільшення частини інформаційних комунікацій, продуктів і послуг у валовому внутрішньому продукті; створення глобального інформаційного простору, який забезпечує, по-перше, ефективну інформаційну взаємодію людей, по-друге, їх доступ до світових інформаційних ресурсів і, по-третє, задоволення їхніх потреб щодо інформаційних продуктів і послуг [1, 2].
В Україні дана проблема вивчається недавно. Серед сучасних українських учених цікавими є праці Гавловського В., Цимбалюка В., Гальчинського А., Калюжного Р. [3]. Сьогодні активно працюють у цьому напрямі такі російські вчені: Іноземцев В.Л. [4], Артамонов Г.Т., Панченко Г. [5], Савостенко О. [9], Парахонський Б. [6] та ін. Інтерес також викликають відповідні наукові розробки, перш за все, філософа Ракітова А.І. [7] та філософа-кібернетика Абдеєва Р.Ф.
Остання чверть ХХ і початок ХХІ століть характеризується такими тенденціями формування інформаційного суспільства.
У світі відбувається величезне зростання обсягів інформації, знання диференціюється та спеціалізується, неминуче зростає сфера послуг, тому процес становлення інформаційної цивілізації є об'єктивним і закономірним. Проте різні держави залежно від свого інтелектуального, наукового, технологічного рівня розвитку мають різні перспективи в контексті названих процесів. Високорозвинені держави світу вже пройшли початковий етап становлення суспільства інформаційної демократії, інші знаходяться на завершальній стадії індустріалізму, треті - ще не мають навіть більш-менш розвиненого індустріального сектора. Але так чи інакше світ все більше залежить від влади інформації.
Показник забезпеченості населення мобільним зв'язком в Україні склав 123 абоненти на 1000 чоловік у 2003 році. У Норвегії в 2001 році - 815 чол., у Великобританії - 770, у США - 451, у Польщі - 259 [8].
Рівень інтернетизації в Україні - 70 користувачів на 1000 чоловік у 2003 році. У 2001 році у Норвегії - 464 користувачі, у Великобританії - 330, у США - 501, у Польщі - 98 [9].
За рівнем забезпеченості комп'ютерами станом на 2004 рік Україна займає 100-ту позицію у світі з показником 18,52 комп'ютерів на 1 000 населення, при середньосвітовому рівні 202,3 (на основі даних Міжнародного телекомунакаційногно союзу). США - друге місце і 554 комп'ютери після Сан-Марино (727,26) - це більше, ніж по два комп'ютери на двох американців. Росія знаходиться у списку на 78-му місці з показником 43,59 комп'ютерів на 1000 чоловік населення [8].
Індекс розвитку людського потенціалу України перебуває у групі країн із середнім рівнем людського потенціалу і займає 70 місце у світі. Серед пострадянських країн (не враховуючи країни Балтики) - це третій показник після Росії та Білорусії [9].
Таким чином, Україна є економічно небагатою країною, але країною, яка динамічно розвивається, з досить високорозвиненим людським потенціалом і низьким економіко-технологічним розвитком. Україна сьогодні може істотно прискорити свій рух як за окремими, так і за загальними показниками.
На сьогодні також характерним є те, що інтенсифікувалася наукова думка, з'являється велика кількість сміливих гіпотез - при одночасному занепаді престижу науки в суспільстві, розчаруванні в ідеї прогресу та її носії - науці. Наприклад, частка витрат на НДОКР у відсотках від ВВП (2002 р.) становить у: США - 2,8 %; Швеції - 4,6 %; Німеччині - 2,5 %; Франції - 2,2 %; Японії - 3,1 %; Росії - 1,2 %. В Україні в 2002 р. витрати на НДОКР склали 0,9 % ВВП, така ж пропорція фінансування закладена й у первісному проекті держбюджету на 2005 р. Відповідно до методології оцінки значення наукоємності ВВП, розробленої українськими науковцями, рівень витрат на НДОКР у розмірі 0,9 % ВВП відповідає розкриттю пізнавальної функції науки і не дає можливості для реалізації її економічних функцій. Тобто ніякої економічної віддачі такі витрати не можуть дати за визначенням [8].
Отже, спостерігається глобальна криза науки, а відповідно й освіти, що є провісником та вихідною точкою чергової наукової революції. Внаслідок саме такої революції і повинно відбутися становлення та розвиток постформаційної цивілізації - інформаційного суспільства, тобто суспільства, в якому сфера послуг, а також розвиток науки і освіта має пріоритетний розвиток і превалює над обсягом промислового виробництва та вироб-ництвом сільськогосподарської продукції.
Розглянемо тенденції інформаційного суспільства в найбільш узагальнюючому аспекті, відокремлюючи найбільш цікаві тлумачення.
Так, на думку А.І. Ракітова, суспільство вважається інформаційним, якщо:
- будь-який індивід, група осіб, підприємство чи організація у будь-якій точці країни й у будь-який час можуть одержати за відповідну плату чи безкоштовно на основі автоматизованого доступу і систем зв'язку будь-яку інформацію і знання, необхідні для їхньої життєдіяльності і рішення особистих і соціально значимих задач;
- у суспільстві виробляється, функціонує і доступна будь-якому індивіду, групі чи організації сучасна інформаційна технологія;
- існують розвинені інфраструктури, що забезпечують створення національних інформаційних ресурсів в обсязі, необхідному для підтримки науково-технологічного і соціально-історичного прогресу, що постійно прискорюється;
- відбувається процес прискореної автоматизації і роботизації всіх сфер і галузей виробництва і керування;
- відбуваються радикальні зміни соціальних структур, наслідком яких є розширення сфери інформаційної діяльності і послуг [7, с. 32-33], а також надзвичайно підвищується роль науки і освіти.
Необхідно також зазначити, що соціум, який називають постіндустріальним, інформаційним, складається, як довели засновники відповідної концепції, тоді, коли прогрес суспільства перестає бути пов'язаним з епізодичними досягненнями експериментальної науки і базується на розвитку
Loading...

 
 

Цікаве