WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Сучасні проблеми регіонального розвитку в Україні - Реферат

Сучасні проблеми регіонального розвитку в Україні - Реферат

нерухомістю відзначалось найбільше зростання виробництва, а частка останніх у ВДВ України досягла 7 %.
Стосовно соціальної сфери, то піднесення у ній не має такого бурхливого характеру, як у виробництві товарів та комерційному сегменті сфери послуг, однак помірний стабільний ріст викликає надії на покращання ситуації у сфері освіти і охорони здоров'я, соціальному забезпеченні населення. Позитивною тенденцією є зростання доходів населення, яке відзначається розбіжністю за регіонами України, однак в цілому відбиває рівень підвищення добробуту людей. У 2003 році порівняно з 2002 роком номінальні доходи населення збільшились на 13,7 %, наявні, тобто після сплати податків, - на 11,3, а реальні, визначені з урахуванням цінового фактору, - на 5,8 %.
Характеристика регіонального розвитку дозволяє визначити комплекс заходів, що сприятимуть прогресивним змінам у процесах зростання регіонів та досягнення ними доцільного рівня комплексності та ефективної для ринкових умов спеціалізації, передбачити перспективні зрушення, виходячи з досягнутого рівня розвитку, базових умов. Уже у найближчій перспективі очікується активізація зовнішніх інвесторів, а також ріст внут-рішніх інвестицій за рахунок усіх джерел фінансування, особливо власних коштів підприємств, фінансове оздоровлення яких становить підвалини структурних трансформацій, модернізації і реструктуризації підприємств усіх галузей, розширення виробництв. Підвищення рівня конкурентоспроможності національного виробництва за рахунок реалізації інноваційного шляху розвитку, включення механізмів зменшення регіональної диференціації, реалізації регіональної політики дозволить підвищити економічний, соціальний і науково-технічний потенціали регіонів і закріпити тенденцію економічного зростання у довгостроковій перспективі. Підвалини регіонального розвитку формуватимуться в процесі вирішення загальноекономічних проблем і специфічних проблем кожної області. До загальноекономічних слід віднести, насамперед, забезпечення стабільності внутрішнього економічного середовища, в тому числі правового поля, структурну перебудову економіки, розвиток конкурентного середовища, вдосконалення корпоративного управління, формування умов для активізації інвестиційної та інноваційної діяльності, розвиток фінансових ринків, упорядкування податкової, бюджетної та банківської систем, удосконалення державного управління та розвиток місцевого самоврядування.
Загальною для регіонів залишається проблема розвитку аграрної сфери, піднесення якої можливе за рахунок поглиблення широкомасштабних реформ у сфері майнових і земельних відносин у сільському господарстві, вдосконалення організаційних форм господарювання, покращання фінансово-кредитного обслуговування АПК, формування інфраструктури аграрного ринку (бірж, торгових домів тощо), створення умов та сприяння розвитку особистих підсобних господарств громадян, перетворення їх у фермерські господарства, стимулювання приватного підприємництва [3].
Вирішення специфічних регіональних проблем на сучасному етапі вимагає розробки стратегій регіонального розвитку, з урахуванням їх особливостей у природно-ресурсному, виробничому потенціалах, геополітичного положення, можливостей внутрішньої та зовнішньої орієнтації виробництва, особливостей трудового потенціалу тощо. Стратегія розвитку кожного регіону повинна включати мету, пріоритети розвитку, механізм досягнення обраних орієнтирів, джерела фінансування з розбивкою за етапами, які визначаються у перспективі. Багатоваріантність стратегій передбачатиме можливі ситуаційні зміни, ризики та фактори розвитку [2]. Важливою у даному питанні залишається дієва співпраця центральних та місцевих органів влади і органів місцевого самоврядування для того, щоб не допустити порушення інтересів держави, області, людей і досягти поставлених цілей з найменшими втратами. На сучасному етапі існує неузгодженість дій в органах влади, відсутні й адекватні механізми їх координації, немає чіткого розмежування повноважень та відповідальності, невирішеними залишаються проблеми формування місцевих бюджетів і міжбюджетних відносин.
Для запобігання нераціональному використанню майна та основного капіталу, їх розкраданню або необґрунтованій передачі у приватну власність у процесі роздержавлення та приватизації важливою стає проблема власності територіальних громад, яка повинна бути вирішена першочергово. Передача у комунальну власність об'єктів, які забезпечують життєдіяльність регіонів, а також земель, які значно укріплять позиції регіонів та розширять їх можливості у вирішенні питань соціального і виробничого характеру, підвищать їх ділову активність та можливості самостійно вирішувати проблеми.
Для стабілізації суспільно-економічних процесів в областях існує нагальна потреба розробки проекту Закону України "Про адміністративно-територіальний устрій" та прийняття Закону України "Про засади стимулювання розвитку регіонів" і законодавчого визначення механізмів державного стимулювання регіонального розвитку, в тому числі шляхом раціонального розміщення продуктивних сил, ефективної спеціалізації, використання переваг міжрегіонального кооперування. За державою і надалі залишатиметься роль такого центру, який відстежує "вузькі" місця у регіональному розвитку і розміщенні продуктивних сил і надає підтримку тим територіям, які її вимагають. На сучасному етапі підтримка регіонів здійснюється у формі трансфертів, податкових пільг галузям, окремим підприємствам, які мають важливе значення, цільових програм. Критерії для здійснення такої підтримки не є чітко визначеними, щоспричиняє її недостатньо ефективне використання. Загальним показником економічного розвитку регіону є розроблені Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України експертні розрахунки ВВП на одну особу за паритетом купівельної спроможності у доларах США і встановлено відсоток цього показника за кожним регіоном до середнього по країні. Варіація показника відбиває глибинні тенденції у регіональних процесах, а його коливання становлять від 54,9 % у Чернівецькій до 142 % у Запорізькій областях (виключаючи м. Київ, де він сягає 203 %) (табл. 3).
Існуючі на сучасному етапі негаразди у використанні бюджетних коштів вимагають зміни концепції їх спрямування, чіткого визначення пріоритетів підтримки, розробки дієвого механізму їх оптимального використання і контролю. Однак основою діяльності регіонів залишатиметься власна фінансова база, яка відповідно до Програми державної підтримки місцевого самоврядування формуватиметься за рахунок місцевих податків і зборів, ринку позичкового капіталу, доходів від власності територіальних громад. Зміни у механізмах реалізації регіональної політики в цілому забезпечуватимуть поступовий перехід від активної до пасивної її форм, коли центр ваги зміщуватиметься від втручання держави в регіональний розвиток до ринкових механізмів [5].
Висновки, які можна зробити, полягають у наступному: сучасне еконо-мічне зростання в Україні вимагає активних дій з боку державних і місцевих органів влади стосовно формування ґрунту для того, щоб цей процес, по-перше, став стабільним і, по-друге, враховував конкретні потреби регіонів, у тому числі у посиленні їх самостійності у виборі стратегії розвитку і вирішенні проблем соціально-економічного характеру.
Перспективи досліджень у даному напрямі полягають у конкретизації регіональних проблем стосовно окремих територій і видів економічної діяльності, розвитку перспективних виробництв, оптимізації використовуваних важелів регулювання регіонального відтворення, вдосконалення міжбюджетних відносин, правового та інституційного забезпечення самоврядування територій.
Таблиця 3
Показники диференціації регіонального розвитку в Україні
Література:
1. Богачев С.В. Фондовые методы развития промышленных корпораций: вопросы теории и практики. - Донецк.: Ин-т экономики промышленности НАН Украины, 2002. - 294 с.
2. Мазур А.Г. Регіональна економіка: проблеми відтворення і управління. - К.: РВПС України НАН України, 2000. - 261 с.
3. Кириленко І.Г. Аграрний сектор України: уроки, завдання // Економіка АПК. - 2004. - № 4. - С. 3-12.
4. Горська О.В. Регіональне структурне регулювання індустріальної економічної системи. - К.: Науковий світ, 2003. - 300 с.
5. Концепція і стратегія розвитку та розміщення продуктивних сил України. - К.: РВПС України НАН України, 2003. - 283 с.
Loading...

 
 

Цікаве