WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Стратегія розвитку як інструмент активізації економічної динаміки - Реферат

Стратегія розвитку як інструмент активізації економічної динаміки - Реферат

інституційним забезпеченням. Тому зростання капіталовкладень держави та бізнесу в людину - стратегічна лінія на економічне зростання країни. Це визнання наявності в країні ефективного інвестування тільки за умови забезпечення збільшення питомої ваги людського капіталу в структурі суспільного багатства. У цьому полягає, як зазначають С. Валентей та Л. Нестеров, основний зміст явища, що одержало назву "нова якість економічного зростання" [22]. Тому господарські пріоритети для розвитку, "полюси зростання" в сучасних економіках істотно відрізняються порівняно із менш розвиненими суспільствами. Пріоритетними тепер не можуть вважатися окремі сектори чигалузі промисловості, а виключно інститути, пов'язані із розвитком особистості, які через людину впливають на економічний стан країни.
Як у практичному, так і в теоретичному аспекті стратегія "вкладення" коштів у людський розвиток "тягне" за собою проблему дослідження та освоєння реальних механізмів перетворення нового знання в продуктові та/або технологічні новації, а також пошук шляхів підвищення ефективності цього процесу в промисловості на основі сучасних методів управління. Нетрадиційним виходом із ситуації, на нашу думку, може стати інтеграційний рух держави до розвиненого регіонального угруповання, якому притаманні постіндустріальні ознаки. Така інтеграція, з одного боку, може прискорити розвиток вітчизняної індустрії через ефект масштабу від розширення ринку, а з іншого - підвищити планку вимог до якості освіти, охорони здоров'я та довкілля внаслідок демонстраційного ефекту. Проте це не відміняє ролі національних держав у розробці і прийнятті стратегічних рішень.
Таким чином, формування національної цільової функції політики економічного розвитку передбачає наявність стратегії довгострокового економічного розвитку країни. За допомогою взаємопов'язаних якісних і кількісних параметрів вона визначає джерела і механізми вдосконалення суспільного відтворення, мотивацію та ефективність інноваційного динамізму у загальному суспільно-економічному спектрі країни. Наявність загальновизнаної стратегії підкреслює визначеність і передбачуваність державної політики, формує у господарюючих суб'єктів і інвесторів раціональні очікування, які мають настільки ж важливе значення для економіки, як власне і сама економічна політика, оскільки сприяють формуванню в суспільстві консолідуючих засад і стану довіри до політики уряду.
Стратегія економічного розвитку позиціонується нами як динамічний елемент державного регулювання за критерієм націленості на якісні зміни. У такому розумінні стратегія розвитку країни не повинна включати процеси, спрямовані на забезпечення поточного виробництва благ для задоволення вже сформованої структури попиту, щодо якої ставиться завдання підтримки його насиченості. Вона визначає механізми, за допомогою яких у господарюючих суб'єктів формуються параметри вибору на користь більш досконалих відтворювальних процесів у країні.
Стратегія економічного розвитку країни повинна ґрунтуватися на дії механізмів відкритого типу, в результаті дії яких виникає відмінне від вихідного економічне явище. А основними сферами дії відповідних механізмів є фінансова (фіскальна) та грошово-кредитна.
Конструювання стратегії - це не тільки і не стільки декларування досягнення в майбутньому певних результатів на кшталт випуску продукції, рівня доходів чи зміни структурних пропорцій, а, насамперед, формування механізмів, стимулів і мотивацій, демонстрація системного бачення рушійних сил економічної та соціальної динаміки країни. Тому для того, щоб розробити і втілити в життя ефективну стратегію розвитку, державі потрібні кваліфіковані стратеги, тобто пошук високоосвічених науковців і некорумпованих чиновників, повинен залишитися одним із пріоритетів вітчизняних владних структур незважаючи на те, що макроекономічні результати 2005 р. показали, що демократичні тенденції стали, швидше, перешкодою, ніж основним чинником економічного розвитку.
Література:
1. Белорус О.Г., Лукьяненко Д.Г. и др. Глобальные трансформации и стратегии развития: Монография. - К.: Орияне, 2000. - 424 с.
2. Жаліло Я. Економічна стратегія як категорія економічної науки // Економіка України. - 2005. - № 4. - С.19 (19-27).
3. Борисенко З. Міжнародна конкурентна політика в умовах глобалізації // Економіка України. - 2005. - № 1. - С. 86-91.
4. Чухно А. Нова економічна політика // Економіка України. - 2005. - № 6-7.
5. Цедилин Л. Расширение ЕС и перспективы восточногерманских земель // Вопросы экономики. - 2005. - № 4. - С. 23 (23-42).
6. Ревенко А. Почему Украина оказалась на 78-м месте в мировом индексе человеческого развития // Зеркало недели. - 2005. - № 37 (565). - 24 сентября.
7. Юрчишин В. Репетиция с оркестром // Зеркало недели. - 2006. - № 10 (589).
8. Бленк Дженнифер. Оценка конкурентоспособности Украины в условиях политических изменений // Зеркало недели. - 2005. - № 25 (553). - 2 июля.
9. Гош О. Ринок як засіб відродження перехідної економіки України // Економіка України. - 2005. - № 9. - С. 80 (75-82).
10. Лазерник Л.Л. Теоретичні основи дослідження економічного розвитку сучасного суспільства // Теоретичні та прикладні питання економіки. - Випуск 6. - С.133-137.
11. Мамутов М. Про поєднання держрегулювання і ринкової саморегуляції // Економіка України. - 2006. - № 1. - С. 59.
12. Марцинкевич В. Национальная модель социально-экономического развития // МЭМО. - 2001. - № 1. - С. 20.
13. Долан Э. Дж. и др. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика: Пер. с англ. В.Лукашевича и др. / Под общ. ред. В. Лукашевича. - Л., 1991. - С. 19.
14. Кирдина С. Институциональная структура современной России: эволюционная модернизация // Вопросы экономики. - 2004. - № 10. - С. 89.
15. Шумпетер Й. Теория экономического развития. - М.: Прогресс, 1982. - С. 154, 157.
16. Бродель Ф. Время мира. Материальная цивилизация: экономика и капитализм, XV - XVIII вв. - М.: Прогресс, 1992. - С. 307.
17. Эльянов А. Государство и развитие // МЭМО. - 2003. - № 1. - С. 8-10.
18. Иноземцев В.Л. Пределы "догоняющего" развития. - М.: ЗАО "Издательство "Экономика", 2000. - С. 10.
19. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования: Перевод с английского. - Изд. 2-е, испр. и доп. - М.: Academia, 2004. - С. СІХ-СХ..
20. Гальчинський А., Льовочкін С. Становлення інвестиційної моделі економічного зростання України // Економіка України. - 2004. - № 6. - С. 9.
21. Кульман А. Экономические механизмы: Пер. с фр. Островской Е.П. / Общ. ред. Хрусталёвой Н.И. - М.: Прогресс, 1993. - С. 15.
22. Валентей С., Нестеров Л. Россия в меняющемся мире: внешние и внутренние вызовы // Вопросы экономики. - 2002. - № 3. - С. 54.
Loading...

 
 

Цікаве