WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Стратегія розвитку як інструмент активізації економічної динаміки - Реферат

Стратегія розвитку як інструмент активізації економічної динаміки - Реферат


Реферат на тему:
Стратегія розвитку як інструмент активізації економічної динаміки
Глобалізація господарських зв'язків, поглиблення і розширення інтеграційних процесів ставлять перед економічною політикою держави нові, складні завдання. Внаслідок чого підвищену увагу дослідники приділяють проблемі з'ясування спроможності держави забезпечити свою конкурентоспроможність, з найбільшою ефективністю використати переваги міжнародного поділу праці в умовах збільшення прозорості державних кордонів [1, 2, 3, 4]. Під безпосереднім впливом глобалізації конкуренція безперервно модифікується, набуваючи нових форм. На межі тисячоліть істотно посилилася конкуренція територіальних умов господарювання або системна конкуренція, за висловом російського дослідника Цедиліна Л. [5]. На його думку, конкуренція територіальних умов господарювання обмежує суверенність національної економічної політики, спонукаючи країни керуватися пріоритетами міжнародних ринків. Це спричиняє, як зазначали Р. Хіллебрандт та П. Вельфенс, виникнення тенденції до зниження податків, послаблення всіляких обмежень і регламентацій з метою підвищення привабливості економіки для підприємців взагалі і іноземних інвесторів зокрема. Але, водночас, надмірна дерегуляція спроможна певним чином зумовити недозабезпеченння економіки необхідними супільними благами. Тому завданням держави в умовах глобалізації є пошук оптимального співвідношення між економічною лібералізацією та регулюванням із метою створення розумного балансу для можливостей економічного розвитку країни. Подібний підхід стає основою економічної політики багатьох країн. Більш того, аналіз світового досвіду показує, що успіхів в економічному розвитку досягають лише ті країни, економічні стратегії яких ураховують загальносвітові тенденції розвитку, поєднуючи їх із національними особливостями, традиціями та менталітетом.
Цілком очевидним є те, що реформи в нашій країні розпочалися без належного усвідомлення загальносвітових тенденцій розвитку. Україна, яка із здобуттям незалежності відкрила свої кордони, повною мірою відчула на собі трансформаційний вплив глобалізації та ортодоксальної лібералізації. Це й масовий відплив капіталів за кордон, масштабна еміграція, зростання зовнішньої заборгованості, антидемпінгові розслідування, занепад національної промисловості, експортно-сировинна спеціалізація економіки і як наслідок -падіння добробуту населення, розшарування суспільства, нагромадження соціальних проблем, низький авторитет країни на світовій арені. Так, за узагальнюючим індексом людського розвитку в 2005 р. Україна посідала 78 місце серед 177 країн, що підлягали ранжируванню [6], за індексом економічної свободи на 2006 р. - 99 місце серед 160 оцінених країн [7], за індексом зростання конкурентоспроможності наприкінці 2004 р. - 86 місце в рейтингу 104 країн [8].
Звичайно, і внутрішні чинники відіграли не менш важливу роль при виникненні кризових явищ в Україні в 90-х рр. ХХ ст. Адже в економіці панівне положення займали третій та четвертий технологічні уклади (на відміну від четвертого та п'ятого в розвинених країнах), а в суспільстві були відсутніми адекватні вимогам ринку інститути для розвитку. Тому внаслідок економічної лібералізації та віртуальної демократизації суспільства в Україні сформувалася так звана "інсайдерська" економіка великих фінансово-промислових груп - олігархічних кланів, які "проймали" від місцевого до центрального рівня всю владну піраміду. Закономірним підсумком і кульмінацією такого перебігу подій стала "помаранчева" революція. Складна взаємодія внутрішніх і зовнішніх факторів зумовила такий непередбачений суспільно-економічний результат.
Проте "вікно можливостей", яке було відкрите для суспільно-економічного розвитку України внаслідок зміни корумпованого авторитарного режиму, не було використане новою владою, що показали суперечливі події 2005 р. і результати парламентських виборів 2006 р. І не в останню чергу через відсутність у владної команди загальновизнаної стратегії довгострокового економічного розвитку України в умовах швидкоплинних процесів глобалізації та регіональної інтеграції. Наявність загальновизнаної стратегії підкреслило б визначеність і передбачуваність державної політики, сформувало б у господарюючих суб'єктів і інвесторів раціональні очікування, які, як довів лауреат Нобелевської премії з економіки Р. Лукас, мають настільки ж важливе значення для економіки, як власне і сама економічна політика, оскільки сприяють формуванню в суспільстві консолідуючих засад і стану довіри до політики уряду. Адже конструювання стратегії - це не тільки і не стільки декларування досягнення в майбутньому певних результатів на кшталт випуску продукції, рівня доходів чи зміни структурних пропорцій, а насамперед, формування механізмів, стимулів і мотивацій, демонстрація системного бачення рушійних сил економічної та соціальної динаміки країни.
Варто зазначити, що в Україні прийнято Закон "Про державне прогнозування і розробку програм економічного та соціального розвитку України" від 23.03.2000 р., яким встановлено загальний порядок прогнозування та програмування соціально-економічного розвитку, передбачається укладання щорічної Державної програми економічного та соціального розвитку країни. Свого часу також були здійснені і деякі кроки щодо його реалізації: створено Державну комісію з питань стратегії економічного та соціального розвитку, визначені базові установи для забезпечення її роботи (Інститут економічного прогнозування НАНУ та Національний інститут стратегічних досліджень). Проте, на думку авторитетних фахівців, "жодного реального прогнозу, жодної реальної програми економічного і соціального розвитку України не було розроблено. Про програму "Україна - 2010", яку важко назвати програмою економічного і соціального розвитку, відразу забули, а програма "Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки" виконувала і виконує пропагандистську функцію" [9].
Метою статті є обгрунтування притаманності феномену державної стратегії суспільно-економічного розвитку країни "рушійних" характеристик і спроможності виступати інструментом активізації економічної динаміки, а також виділення деяких вихідних передумов та опорних категорій формування такої стратегії.
"Розвиток" як економічна категорія - це складна синтетична характеристика руху суспільства у просторово-часових координатах. Логіка становлення поняття "розвиток" і його найсуттєвіші відмінності від інших категорій, що характеризують зміни, вже в першому наближенні досліджувались автором [10]. У цій роботі буде поглиблено розпочатий аналіз. Оскільки руху притаманні такі характеристики, як мета, траєкторія і швидкість, то і термін "розвиток" як характеристика руху
Loading...

 
 

Цікаве