WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Світові зовнішньоторговельні тенденції і Україна - Реферат

Світові зовнішньоторговельні тенденції і Україна - Реферат

саме Бразилія, як економічно і політично найпотужніша країна союзу, наполягала на такій формі, вимагаючи встановлення високих єдиних тарифів. Однак ні економічно, ні інституційно країни не були готові до дотримання єдиного тарифу, і внаслідок його постійних порушень, виникали і виникають торговельні суперечності, диспропорції і взаємні звинувачення, а тому міжнародний авторитет союзу зазнає суттєвих збитків.
Іншою причиною інституційної слабкості союзу стала неспроможність країн утримати та скоординувати макроекономічну стабільність, що, в свою чергу, вимагає відновлення і застосування протекціоністських заходів або ж відмови від жорстких узгоджених політичних заходів. Так, зокрема, внаслідок кризи в Бразилії на початку 1999 року і девальвації на 50 % песо, бразильські товари стали більш конкурентоспроможними порівняно з товарами інших країн-учасників блоку. Звичайно, Аргентина, а потім і Уругвай ввели певні обмеження на бразильські товари і відмовились від підтримки єдиного тарифу, насамперед на імпорт інформаційно-технологічних товарів, сільськогосподарського устаткування тощо.
У результаті суперечності проявлялися дедалі яскравіше, Аргентина звинувачувала Бразилію у демпінгу і штучній підтримці неефективних підприємств, Бразилія ж Аргентину - у протекціонізмі. Тому й не дивно, що окремі країни останнім часом надають все більше переваги проведенню двосторонніх переговорів із третіми країнами для отримання переваг, ніж зорієнтовуються на спільну політику. Так, Аргентина і Бразилія провели окремі переговори з Мексикою, Чилі досягли значних успіхів у торговельних переговорах з США, Уругвай і Парагвай все більше схиляються до участі у НАФТА.
Попри певні оптимістичні наміри, а також зовнішню несуперечливість двох торговельних союзів, політична практика демонструє значною мірою конфронтаційні тенденції. Традиційно, Бразилія виступає опонентом планам Вашингтона, оскільки розглядає експансію США як спробу повністю підпорядкувати собі всі країни обох Америк не тільки економічно, а й політично. Позиція Бразилії поки не користується відкритою офіційною підтримкою сусідів, хоча більшість членів ставиться до неї з розумінням. У свою чергу США не збираються втрачати ініціативу і оголосили, що, якщо Бразилія не спроможна знайти для себе компромісне рішення, то Зона вільної торгівлі обох Америк буде створена без її (Бразилії) участі. Втім ізоляція Бразилії не відповідає інтересам США, зважаючи на політичну та економічну вагу у регіоні.
Вкажемо на те, що результативність регіональних торговельних угод далеко не очевидна з погляду розвитку внутрішньої торгівлі. Можемо стверджувати, що у Західній півкулі лише НАФТА вдалося послідовно нарощувати внутрішньо регіональну торгівлю. Для решти розглядуваних блоків первинний поштовх не був зміцнений (у тому числі внаслідок кризових виявів, що періодично охоплювали країни регіонів) (табл. 2).
Таблиця 2
Частка внутрішньої субрегіональної торгівлі (% від загального експорту)
Джерело: Inter-American Development Bank.
Критичним виявом (тісної прив'язки країн, що розвиваються, або відносно малих країн до більш могутніх "лідерів") є те, що кризові шоки мають більший вплив на країни-сателіти, ніж на провідну країну, і в перших навіть можуть посилюватись кризові впливи. Так, призупинення темпів економічного зростання на початку 21-го століття у США очевидно мало негативний вплив на Мексику - у 2001 році було відмічено падіння, а у 2002 р. - зростання, що мало "символічний" характер - 1 %.
У цьому, до речі, проявляється один з парадоксів глобального світу, який полягає в тому, що добробут ринково-орієнтованих країн, що розвиваються, переважно базується на експорті з досить високим рівнем конкуренції стосовно доступу на високо поглинаючі ринки, однак фактично кожна, навіть локальна, криза несе в собі високі ризики перерозподілу зовнішньоторговельних потоків, від чого страждають, перш за все, країни, що розвиваються, чи країни з трансформаційними економіками.
Зробимо окремі висновки, необхідні для визначення спрямованості української економічної політики у частині участі у міжнародних регіональних об'єднаннях:
- створення регіональних торговельних союзів відображає світову тенденцію до загального зниження протекціоністських заходів та бар'єрів у світовій торгівлі. Реформування та прискорена лібералізація в межах локальних торговельних угруповань навіть випереджають заходи, що впроваджуються в межах СОТ. Водночас, регіональні союзи ні в якому разі не повинні суперечити вимогам, встановленим у СОТ;
- формування регіонального торговельного союзу, як свідчить практика, спочатку призводить до пожвавлення внутрішньо блокової торгівлі. Однак далеко не однозначними є твердження про те, наскільки країни отримують дійсно безумовні вигоди, а іноді наслідки можуть навіть суперечити очікуванням. Причина полягає в тому, що преференційні умови для окремих країн з утриманням протекціонізму від конкуренції з іншими можуть "консервувати" виробничу систему, а тому зменшити конкурентну спроможність, сповільнити структурні зміни, стримати входження нових капіталів і менеджменту;
- вигоди регіонального союзу чітко проявляються у короткостроковій перспективі, проте вже у середньостроковій та довгостроковій не є очевидними;
- хоча декларується, що регіональні об'єднання переважно мають зовнішньоторговельні пріоритети, проте сьогодні характерним є поступовий (проте послідовний) перехід до політичної зорієнтованості, що відображає світові ризики і виклики, які постають як перед окремими країнами, так і світовою спільнотою загалом, і спрямовані перш за все на запобігання тероризмові, нелегальній міграції, торгівлі зброєю, наркотиками, людьми тощо. Політизація економічних рішень вказує на можливе посилення замикання блоків навколо сильних країн;
- підкреслимо, навіть якщо країни початково мають намір притримуватись невтручання у політичні проблеми країн-учасниць, проте, якщо товари, послуги, капітали, трудові ресурси починають вільно пересуватися в межах регіону,внутрішні проблеми однієї країни безумовно відображатимуться на всіх країнах блоку;
- успіх і вигоди будь-якого регіонального торговельного об'єднання безпосередньо пов'язуються з зацікавленістю (у розвиткові цього об'єднання) сильного лідера, і домінування сильних країн набуває дедалі більшої виразності. Об'єднання лише слабких країн не приносить суттєвих довгострокових вигод, лише певним чином консервує зв'язки. Однак потреби конкуренції призводять до того, що в таких союзах країни не спроможні у довгостроковій перспективі "штучно" підтримувати союзницькі інтереси;
- нарешті, високі ризики пов'язані з тим, що кризові шоки, які з відносною легкістю можуть "накривати" країни, серед яких немає політично та економічно сильного лідера, мають навіть більший вплив на країни-сателіти, ніж на провідну країну угруповання.
Таким чином, різношвидкісна і різнорівнева інтеграція, започаткована у деяких регіональних торговельних утвореннях, викликала неоднозначну оцінку. Так, певним чином країни отримали можливість впровадження прискореної внутрішньої лібералізації спільного економічного простору відповідно до очікуваних вигод і перспектив. Однак, відомо, що чисельність взаємних режимів між близькими країнами створює так званий "клубок спагеті" різнопланових домовленостей і намірів, що підвищує вірогідність погіршити (замість отримання вигод) управління і призвести до втрат.
Література:
1. Економічний розвиток і державна політика: Практикум / За заг. ред. Ю. Єханурова, І. Розпутенка. - К.: Вид-во Української Академії державного управління. Випуски різних років.
2. Колодко Г. Глобалізація і перспективи розвитку постсоціалістичних країн. - К.: Основні цінності, 2002. - 248 с.
3. Корнаи Я. Путь к свободной экономике // Вопросы экономики. - 2000. - № 12.
4. Мировые дискуссии. - 2001-2003 (різні випуски). - http://www.wdi.ru.
Loading...

 
 

Цікаве