WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Світові зовнішньоторговельні тенденції і Україна - Реферат

Світові зовнішньоторговельні тенденції і Україна - Реферат


Реферат на тему:
Світові зовнішньоторговельні тенденції і Україна
Серед позитивних тенденцій української економіки останніх років виділяється нарощування експорту, який, втім, залишається переважно низькотехнологічним. Проте сьогодні саме з розширенням імпорту пов'язується прихід у національні економіки нових сировинних і технологічних товарів, інтелектуальних досягнень, а також сучасного мене-джменту, що стає дедалі вагомішим чинником конкурентоспроможності. Таким чином, говорити потрібно про загальну лібералізацію зовнішньоторговельного сектора.
Така позиція відрізняється від досить популярної протекціоністської - захисту національного виробника. Звичайно, сьогодні закритість кордонів уже внеможливлена, що спонукає прихильників протекціонізму до нових стратегій "захисту". Нова глобалістична епоха, що все ширше й активніше залучає на свою орбіту країни світу, поряд з посиленням конкуренції характеризується поглибленням кооперації та інтеграції, урізноманітненням моделей та форм співпраці між територіально близькими країнами, а також такими, що лежать в одному геостратегічному регіоні. Тому й з'являються різні моделі "захисних" інтеграцій, які часто мають ще й політичну спрямованість (що проходять під лозунгом споконвічно дружніх відносин, спільного захисту від зовнішніх зазіхань, взаємної регіональної підтримки тощо).
У цьому контексті найважливішим чинником регіональної інтеграції виступає необхідність нібито підтримати регіональні переваги у конкурентній боротьбі, зберегти традиційні ринки та господарські зв'язки, уберегтися від недобросовісної конкуренції чи торговельної "агресії" інших економічно-політичних угруповань. Хоча Світова організація торгівлі (СОТ) охоплює все більше територій, формуючи уніфіковане поле торговельних відносин, проте навіть більш активно йде формування локальних чи регіональних економічних утворень.
Перипетії навколо стратегічної інтеграційної спрямованості України (ЄС vs ЄЕП) вимагають аналізу розуміння тенденцій та особливостей інтеграційних об'єднань, що нині домінують у світі і визначатимуть архітектуру ділового світу у найближчі десятиліття, а також орієнтирів інтеграційної політики для України.
Тому актуальним завданням вважаємо визначення світових тенденцій, а також встановлення принципових напрямів державної економічної політики України, спрямованої на зміцнення інтеграційних процесів (в які включена країна), та підвищення їх ефективності.
Розмірковуючи про сучасну світогосподарську систему, фахівці часто вказують не на інтеграцію господарських систем різних країн, а лише на зростання значення зовнішньої торгівлі і міжнародних ринків капіталів, що не завжди відповідає завданням сталого розвитку. Зокрема, якщо це стосується територіально та економічно близьких країн, що розвиваються, або країн з трансформаційною економікою. Причина полягає в тому, що переваги регіоналізації проявляються важче, якщо торговельні чи інвестиційні режими в країнах, що входять в одне угруповання, відрізняються, або якщо країни мають різні стратегічні цілі чи зорієнтовані на різних світових лідерів.
Водночас, суперечливий вплив глобалізації полягає в тому, що завдання інтеграційних об'єднань для розвинених країн і країн, що розвиваються, а також "сильних" і "слабких" країн можуть суттєво відрізнятися. Крім того, у більшості випадків найвагоміший виграш припадає на країни - "центри" таких регіональних утворень, що є чинником посилення монополізації чи олігополізації на ключових напрямах розвитку постіндустріальної економіки, а тому й підвищує ризики для країн, які, не маючи монопольних ніш, воліли б утримувати певний незалежний "вектор" розвитку.
Нині у світі існує близько 250 регіональних торговельних утворень, різного рівня інтеграції та міцності, з різним ступенем вигод для своїх членів. Тут коротко розглянемоо два найпотужніших об'єднання Західної півкулі, через які проявляються певні складнощі та суперечності, що, крім того, мають відношення до українських інтеграційних намірів.
Чи не найвідомішою і наймогутнішою у світі є зона вільної торгівлі, укладена між США, Канадою та Мексикою, що носить назву НАФТА (North American Free Trade Agreement). Унікальність НАФТА полягає в тому, що вона, з одного боку, втілює елементи різних видів міжнародної регіональної інтеграції - як зони вільної торгівлі, так і спільного ринку (що передбачає вільне пересування товарів, послуг, капіталів та робочої сили), а з іншого - залишає за країнами широкі можливості впровадження власної торговельної політики у межах, міжнародно визначених. Більше того, з самого початку створення передбачалось, що НАФТА стане прообразом і взірцем для проекту торговельного об'єднання обох - Північної та Південної - Америк. У цьому випадку стратегічно успіх НАФТА надаватиме можливості США стати прикладом, посилити власну вагомість у налагодженні відносин між сильними країнами і країнами, що розвиваються, між технологічно і демократично розвиненими країнами і країнами, де переважають низькотехнологічні ринки і лише утверджуються демократичні засади (тобто оскаржити те, за що індустріальні країни часто критикуються - відсутність "підтягування" країн, що розвиваються, до орбіти розвинених глобальних гравців).
Ініціаторами створення зони вільної торгівлі між США та Канадою стали представники бізнес-еліти двох країн. Це також сталось внаслідок того, що інститути (у тому числі регуляторні) не встигали за високими фактичними інтеграційними процесами розвитку бізнесу вже на початку 1970-х років. В основному інституційне відставання спостерігалося в переговорному процесі в межах ГАТТ. Тому двостороння робота США-Канада, з одного боку, увібрала в себе кращі досягнення лібералізованого простору, а з іншого - слугувала дороговказом для інших країн у межах глобального переговорного процесу.
Дещо в іншому напрямі відбувалось формування спільного економічного простору між США і Мексикою. 1980-ті роки для Мексики характеризувалися стрімкими ліберальними реформами. У 1986 році Мексика стає членом ГАТТ, що стало додатковим чинником лібералізації, зокрема, зниження тарифних ставок і рівня протекціонізму. Процес лібера-лізації відповідав стратегічним інтересам США, і у 1990 р. США і Мексика розпочали активні переговори про створення зони вільної торгівлі. Отже, НАФТА, фактично, для Мексики стала природним підсумовуючим етапом широкомасштабної трансформаційної програми, що реалізовувалася в країні.
Підкреслимо, ні двосторонні переговори США-Канада, США-Мексика, ні переговори в межах НАФТА не суперечили завданням реформування системи світової торгівлі в межах ГАТТ (і надалі створення СОТ). Навпаки, експертні групи паралельно працювали над комплексом угод, що виявлялися складовими одного процесу світової лібералізації. Таким чином, договір НАФТА ставав свого роду дороговказом для шляхів реформування світової торговельної системи, а також закладав основи формування торговельного союзу, в який входили б обидва американських континенти.
Поряд з цим, не менш інтенсивно (проте менш успішно) формувалися торговельні об'єднання у Південній Америці. Зокрема, відомим і впливовим є Меркосур (Мercosur), угоду про створення якого у 1991 році підписали Бразилія, Аргентина, Парагвай та Уругвай. Із створенням блоку загальна торгівля між країнами швидко зростала, відповідно й зростала економічна та політична впливовість. У 1995 році Меркосур підписав угоду про політичне та економічне співробітництво з ЄС; у 1996-97 рр. до блоку приєдналися Чилі та Болівія. Однак економічна "ідилія" завершилася разом з розкручуванням ряду криз 1997-99 рр., що мали вплив як на світовий, так і регіональний рівень, і нині частка внутрішньорегіональної торгівлі знаходиться на рівні 20 % (табл. 1).
Таблиця 1
Експорт Меркосур (загалом $ 74,3 млрд.), % загального (1999 р.)
Джерело: Inter-American Development Bank.
Слід вказати, що Меркосур одразу формувався у формі митного союзу, і
Loading...

 
 

Цікаве