WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Роль фіскальної політики у формуванні інноваційного типу розвитку національної економіки - Реферат

Роль фіскальної політики у формуванні інноваційного типу розвитку національної економіки - Реферат


Реферат на тему:
Роль фіскальної політики у формуванні інноваційного типу розвитку національної економіки
Обмеженість і неефективність використання зовнішніх інвестицій в інноваційних цілях економічного розвитку України вимагає пошуків внут-рішніх резервів для модернізації виробничої сфери та економічного зростання в цілому. Серед факторів ініціювання економічного зростання пострадянських країн необхідно визначити державні споживчі витрати, спря-мовані на розширення сукупного попиту, оптимізацію розподілу національ-ного доходу засобами фіскальної політики, інвестиції в технологічний розвиток реального сектора економіки, експорт продукції переробних галузей, регулювання інфляційних процесів засобами монетарної політики, структурні секторальні зміни тощо. Роль фіскальної політики держави у захисті національних інтересів важко переоцінити в умовах, коли українська економіка подає перші ознаки пожвавлення в оточенні тенденцій перерозподілу світових ресурсів через фінансові боргові зобов'язання на користь таких світових фінансових центрів, як Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк, Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) та країн "великої сімки".
Епоха "інформаціональної глобалізаційної економіки", яка висвітилась у другій половині ХХ століття, характеризується змаганням окремих країн і геополітичних блоків за розподіл ресурсів та частку світового валового продукту на підставі конкурентоспроможності національних економік (ТНК національного походження) на світовому ринку. Глобальна економіка, яка виникла з інформаціонального виробництва та конкуренції характеризується взаємозалежністю, асиметрією, регіоналізацією її суб'єктів, зростаючою диверсифікацією в кожному регіоні, своїм виборчим залученням та сегмен-тацією, яка виключає окремі регіони та нації з свого обігу. Глобальна кон-куренція обумовлюється факторами, притаманними новій фінансовій еко-номіці, яка представляє мережну структуру, побудовану на інформаційних технологіях і експансії потоків віртуального фінансового капіталу.
Чотири загальні фактори визначають форму і результат конкурентної боротьби: технологічна потужність економіки; доступ до великих, інте-грованих та багатих ринків; різниця між національними виробничими витратами та цінами на світових ринках; політичні можливості національних та міжнародних інститутів керувати стратегіями росту економіки країн або регіонів, які знаходяться в їх юрисдикції.
Технологічна потужність національних економік включає наукову базу виробничих та управлінських процесів, науково-дослідний та конструкторський потенціал, людські ресурси, необхідні для створення інновацій, адекватне використання нових технологій і ступені їх розповсюдження. Конкурентоспроможність окремих виробничих секторів визначається технологічним рівнем кожного сектора, так само як і здатність окремих країн конкурувати на світовому ринку залежить від наявного технологічного потенціалу економіки та її окремих галузей. Доступ на такі привабливі ринки світу, як Європейський Союз, США або Північноамериканська зона вільної торгівлі (NAFTA), залежить від ступеня інтеграції національної економіки до окремої економічної зони, зокрема через спільні підприємства або транснаціональні корпорації (ТНК). Різниця між національними виробничими витратами та цінами цільових світових ринків обумовлює конкурентоспроможність економіки, якщо витрати на оплату праці, податки, оренду, підтримку екологічних стандартів обумовлюють потенціальний прибуток, пов'язаний із більш низькими виробничими витратами, тільки за умови можливості виходу товаро-виробника на великий та багатий зовнішній ринок. Але за такним світовим рівнем розповсюдження нових технологій, конкурентна стратегія низьких виробничих витрат повинна працювати лише в умовах інформаціонально-технологічної парадигми розвитку економіки. Тобто різниця між ціною та витратами не є субститутом технологічних потужностей. Виграшна формула полягає в об'єднанні високих технологій, висококваліфікованого менедж-менту з більш низькими, ніж у конкурента, виробничими витратами, що виключає можливість таких країн, як Україна, конкурувати лише на підставі низьких виробничих витрат. Нарешті, політичні можливості національних інститутів обумовлюють конкурентні переваги на світовому ринку як окре-мих фірм, так і економіки в цілому. Діяльність уряду не обмежується лише протекціонізмом у сфері міжнародної торгівлі і технологічного розвитку, державні ринки (наприклад, у сфері ВПК та телекомунікації), субсидії, пільгові кредити (на розвиток науково-дослідних та конструкторських розробок, навчання та підтримку експорту), пільговий режим оподаткування експортних галузей мають велике значення для конкурентної позиції фірм і секторів в умовах глобалізації економіки.
Для України, яка прагне інтегруватися у світове економічне співто-вариство, насамперед, Світову організацію торгівлі (СОТ) та Європейський Союз, важливо не лише вийти з економічної кризи, але й перейти до нового інноваційного типу виробництва. Стосовно цього фіскальний механізм ініці-ювання економічного зростання спрямований не лише на поповнення дер-жавного бюджету, але й є реальним інструментом ініціювання економічної активності за умови його спрямованості на підтримку цільових завдань розвитку. Розглядаючи перспективи інтеграції української економіки, необхідно зазначити, що вихід українських фірм на розвинений світовий ринок на базі існуючих технологій можливий лише з боку видобувних галузей та сільськогосподарської сировини, але із суттєвими державними витратами, з одного боку, спрямованими на зменшення виробничих витрат продукції низької доданої вартості для підтримки конкурентних позицій виробника на сировинних ринках низької технологічної продукції, з іншого - витрат на підвищення технологічної потужності економіки в обробних галузях кінцевої продукції (наприклад, літакобудування, військова техніка). Відповідні державні витрати повинні підкріплюватися збільшенням податкових надходжень до бюджету. Тому до певного часу за даним рівнем технологій економіка має працювати у закритому режимі для нарощування внутрішньої ділової активності і технологічного прориву наукоємних галузей. Для розширення податкової бази важливо витягнути з "тіні" доходи фізичних та юридичних осіб. У цьому процесі значну роль відіграє кон-цепція оподаткування прибутків, яку доцільно пов'язувати не з експонентним (1) або лінійним (2) темпами підвищення норми податку, а з параболічним (3) зростанням відповідно до зростання чистого прибутку (рис. 1). Але існує деяка величина Т* ставки податку, за якої при наявних умовах гос-подарювання прибуток не висвітлюється. Ця частина прибутку переки-дається до економічного простору з більш сприятливим режимом оподат-кування за межі держави або взагалі вибуває з грошового обігу ("мертвий" грошовий запас найчастіше фізичних осіб), тобто, щоб вивести економіку з тіньового сектора, необхідно встановлювати ставку податку на рівні Т*.
Податкова ставка, % доходу
Рис.1. Концепція оподаткування прибутків
За даними Інституту світової економіки і світових відносин (ІСЕСВ) РАН, зменшення ставки податку на прибуток на 5 процентних пунктів (далі п.п.) може збільшити випуск продукції в середньому на 3 %, аналогічне зниження ставок з ПДВ та сукупних відрахувань до позабюджетних фондів може обумовити більш виразну реакцію виробників - збільшення випуску на 5 та 4 % відповідно. Запропонована модель податкової поведінки виробників розглядає потенційний розмір державних фіскальних втрат у випадку зменшення
Loading...

 
 

Цікаве